Справа № 2-2669/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Шликова С.П.,
при секретарі – Кузьміній В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист ділової репутації відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача – ОСОБА_2 та просив суд зобов`язати останнього спростувати надані ним неправдиві свідчення щодо причасності до отримання хабара та публично принести вибачення, вирішити питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення суду про скоєння тяжкого злочину, мотивуючи свої вимоги наступним.
Протягом 2000-2002 років ОСОБА_2 позичив у позивача на розвиток бізнесу грошову суму еквівалентну 8 000 доларів США, про що надав ряд розписок.
У зв`язку із тим, що своєчасно ОСОБА_2 борг не повернув, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою про стягнення суми боргу до суду.
З метою ухилення від виконання зобов`язань по поверненню грошей, відповідач надав суду неправдиву інформацію про те, що він писав розписки ОСОБА_1 як посадовій особі – начальнику штаба УМВС України на Донецькій залізниці у якості хабаря. Також, повідомив суду про те, що позивач, начебто у своєму кабінеті вимагав у нього хабаря.
Таким чином, ОСОБА_2 звів наклеп на позивача, завдяки чому зміг добитися ухвалення незаконного рішення суду.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання, задоволено частково.
Під час розгляду справи у Київському районному суді м.Донецька та в Апеляційному суді Донецької області справа розглядалася у відкритих засіданнях, тому неправдива інформація, яка надходила від відповідача, стала відома великому колу осіб.
Своїми незаконими діями ОСОБА_2 завдал позивачеві фізичний та душевний біль, страждання, які відчуває позивач до теперішнього часу.
ОСОБА_1 усе життя піклувався про незамареність своєї честі, щоденною працею та образцовою поведінкою створював свою репутацію високоморального співробітника міліції, чесного та правослухняного громадянина України, займав ряд високих посад, його праця була багато разів відзначена керівництвом.
Позивач за весь час праці не мав жодного нарікання чи скарги, навпаки про нього публіковали статті у пресі, в наслідок свого авторітету у регіоні, ОСОБА_1 неодноразово виступав з різними питаннями по телебаченню.
Таким чином, посилання відповідача у судових засіданнях на причасність ОСОБА_1 до злочину пошкодило ділової репутації останнього, тому він просить суд зобов`язати ОСОБА_2 спростувати надані ним неправдиві свідчення щодо причасності позивача до злочину та публично принести вибачення у будьякому відкритому судовому засіданні, або зобов’язати опублікувати спростування у газеті “Вечірній Донецьк”, вирішити питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення суду про скоєння тяжкого злочину, судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність (а.с. 71) та надав письмові заперечення (а.с. 68-70), згідно яких, відповідач не згоден з позовом, вважає його не обгрунтованим та не відповідним до чинного законодавства. Підставою для звернення із відповідною заявою міг бути тільки юридичний факт правопорушення, тобто факт поширення інформації. Однак, позиція сторони по справі не може розгядатися як поширення інформації, оскільки оцінка її дається судом у рішенні, яке може бути оскаржено у законному порядку. Ніяких свідчень про начебто скоєний ОСОБА_1 злочин відповідач не надавав, його не ображав та жодним чином не посягав на його репутацію. ОСОБА_2 мав право заперечувати проти позову ОСОБА_1 тому, якщо ОСОБА_1 не згоден з запереченнями та рішенням суду, який їх прийняв до уваги, мав право звернутися до Апеляційного суду, що й було їм зроблено. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов також не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі посилаючись на ті самі обставини, що і його довіритель.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає позов голода В.М. не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 06.03.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 03.06.2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
З наданої суду копії рішення Апеляційного суду Донецької області від 21.10.2009 року (а.с. 8-9), вбачається, що рішення Київського районного суду м.Донецька було скасовано та частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу з урахуванням індексу інфляції, три відсотки річних від простроченої суми за прострочення зобов`язання та судові витрати по справі.
У зазначеному вище рішені вказано, що відповідачем, який заперечує проти договору позики за його безгрошовістю, не надано суду письмових або інших достовірних доказів безгрошовості.
Судом встановлено, що за час своєї праці в органах внутрішніх справ на Донецькій залазничій дорозі ОСОБА_1 зарекомендував себе як грамотний та компетентний керівник, має ряд подяк, що підтверджується наданими копіями виписки з розпорядження голови донецької обласної ради (а.с. 11), службової характеристики (а.с.12), трудової книжки (а.с.13-15).
Також, з наданої копії клопотання ОСОБА_1 до Київського районного суду м.Донецька 05.05.2009 року (а.с.31), вбачається, що ОСОБА_1 вказує на те, що під час судового засідання ОСОБА_2 офіційно сповістив суд про тяжкий злочин – дачу хабаря, який начебто мав місце. Просив суд у своєму клопотанні виділити з матеріалів цивільної справи матеріали про злочин, на який посилається ОСОБА_2 та направити їх до обласної прокуратути на перевірку.
Згідно п.17 Постановим Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року “Про судову практику у споравах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” не підлягають розгляду судами позови про захист гідності. Честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами , які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Крім того з оглянутих у судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 2-1227/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання не вбачається прямого звинувачення ОСОБА_1 у вимаганні хабаря, тому суд розцінює такі пояснення ОСОБА_2 як спосіб захисту проти пред’явленого до нього позову.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч.2 тієї ж статті, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Як вбачається з ч.1 ст.270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на сбоводу та особисту недоторканість , право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємнуцю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості.
Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Оскільки судом не встановленно порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди позивачу.
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та неможливість їх задоволення.
На підставі вищевикладеного, 23, 270, 280 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м.Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: