Справа №2-6628/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Шликова С.П.,
при секретарі Кузьміної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсною частини угоди ,-
В С ТА Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсною частини угоди, мотивуючи свої вимоги наступним:
14.06.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DN81AR00270009 на суму в розмірі 60 670 грн. з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9% на рік на суму остатку заборгованості по кредиту.
П. 2.3.1 кредитного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміну курсу долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміну облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд або зміну середньозваженої ставки по кредитам банків України в відповідній валюті (за статистикою НБУ).
06 січня 2009 року позивачем було отримано лист за підписом голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» в якому було вказано, що «у зв’язку зі зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміною курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміною облікової ставки НБУ; зміною розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд або зміною середньозваженої ставки по кредитам банків України в відповідній валюті (за статистикою НБУ), з ціллю виконання зобов’язань перед своїми вкладниками, ПриватБанк вимушений був вимагати зміни умов Кредитної угоди. Відповідно до кредитного договору №DN81AR00270009 від 14.06.2007 року, починаючи з лютого 2008 року, відсоткова ставка за Кредитним договором №DN81AR00270009 від 14.06.2007 року, який вона уклала з ПриватБанк, буде складати 21% річних».
Кредитні кошти, отримані за кредитним договором, були направлені на придбання автомобіля марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно договору застави рухомого майна від 14.06.2007 року №DN81AR00270009 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позивачем в заставу було надано майно, а саме: автомобіль марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
В червні 2008 року позивачем директору Донецького РУ «Приватбанк» ОСОБА_3 .було написано заяву про її неплатіздатність.
Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що її фінансове становище змінилось та вона не в стані в повному обсязі виконувати зобов’язання за кредитним договором, вона вимушена була звернутися за консультацією в Банк для вирішення вказаної ситуації.
Співробітник СБ Донецького РУ «ПриватБанк» повідомив, що у разі неможливості виконання зобов’язання за кредитним договором нарахування відсотків та пені по кредиту буде закрито при переданні заставного майна в заклад Банку.
28 червня 2008 року автомобіль марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 був переданий Банку в заклад по «Акту прийому в заклад».
Прийомку автомобіля співробітник служби безпеки Донецького РУ «ПриватБанк» ОСОБА_4 повідомив, що автомобіль буде передано протягом 1 (одного) місяця та виручена сума буде направлена на погашення кредиту. Але автомобіль продав не був та, крім того також не було зупинено нарахування відсотків, тобто вона була введена в оману співробітником служби безпеки Донецького РУ «ПриватБанк» ОСОБА_4
Позивач також вказує, що в результаті обману в неї сформувалась заборгованість по кредиту, про яку вона дізналася з судового наказу від 28.01.2009 року, направленого їй Київським районним судом м. Донецька та позовної заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми заборгованості. Крім того, вона також мала можливості користуватися своїм автомобілем.
Просила суд визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору № DN81AR00270009 від 14.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Визнати недійсним угоду по переданню автомобіля марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 по акту прийому в заклад вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладену 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладену під впливом омани.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсною частини угоди підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.06.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DN81AR00270009 на суму в розмірі 60 670 грн. з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9% на рік на суму остатку заборгованості по кредиту, що підтверджується копією договору (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 2.3.1 Кредитного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміну курсу долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміну облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд або зміну середньозваженої ставки по кредитам банків України в відповідній валюті (за статистикою НБУ).
Згідно до ч.3 ст. 1056-1 ГКУ вказано, що умова договору відносно права банка змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемним.
Судом встановлено, що 06.01.2009 року на адресу ОСОБА_1 було направлено лист та повідомлено, що у зв’язку із зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, починаючи з 01 лютого 2008 року відсоткова ставка за кредитним договором №DN81AR00270009 від 14.06.2007 року, який ОСОБА_1 уклала з ЗАТ КБ «ПриватБанк» складатиме 21,00% на рік (а.с.16).
Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, встановлений договором розмір відсотків не можу бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладання з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитним договором або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу .
Судом також встановлено, що відповідно до договору застави рухомого майна від 14.06.2007 року №DN81AR00270009 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 в заставу було надано майно, а саме: автомобіль марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 17-22).
У судовому засіданні встановлено, що в червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім’я директора Донецького РУ «ПриватБанк» про її неплатноздатність.
Відповідно до п. 2.3.4. кредитного договору встановлено, що банк має право на підставі фінансової інформації аналізувати кредитоздатність позичальника, здійснювати перевірку цільового використання кредиту, а також фінансового стану позичальника та стану забезпечення кредиту, на підставі чого визначати подальші взаємовідносини з позичальником.
Відповідно до ч.2 п. 17.10 договору позики, що в разі порушення позичальником якого – небудь із зобов’язань по кредитному або заставодавцем по даному договору, заставодавець зобов’язується передати предмет позики заставоутримувачу в заставу по акту прийму – передачу, який підписується сторонами.
Згідно з ч.2 ст. 575 ЦК України, закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі.
Судом встановлено, що 28 червня 2008 року автомобіль марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 був переданий Банку в заклад по «Акту прийому в заклад» (а.с. 23).
Крім того, судом встановлено, що при прийомці автомобіля співробітник служби безпеки Донецького РУ «ПриватБанк» ОСОБА_4 повідомив, що автомобіль буде проданий протягом 1 (одного) місяця та виручена сума буде направлена на погашення кредиту. Автомобіль продано не було, та крім цього не було зупинено нарахування відсотків, у зв’язку з чим ОСОБА_1 була введена в оману працівником служби безпеки Донецького РУ «ПриватБанк» ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсною частини угоди є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного ст.ст. 229, 575, 1056-1 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226, ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору № DN81AR00270009 від 14.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Визнати недійсним угоду по переданню автомобіля марки «інша IDEAL CH 7111В» 2007 року випуску, легковий хетчбєк, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 по акту прийому в заклад вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладену 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», укладену під впливом омани.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя