Справа №2-8136/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Шликова С.П.,
при секретарі Кузьміній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності,-
В С ТА Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, мотивуючи свої вимоги наступним:
09 вересня 2000 року між нею та ОСОБА_2 у виконкомі Криволунської сільської ради м. Красний Ліман Донецької області був зареєстрований шлюб.
20.08.2003 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Фесік С.В. відповідач придбав житловий будинок (літ.А-1) АДРЕСА_1, загальною площею 57,2 кв.м., у тому числі жилою – 29,9 кв.м., літня кухня (літ-Б) убиральня (літ-Г), сарай (літ-Д), огородження (літ. № 1-40, водопровід (літ-О).
Право власності на будинок за відповідачем було зареєстровано КП БТІ м. Донецька
В період з серпня 2003 року по жовтень 2006 року ОСОБА_2 здійснив реконструкцію зазначеного будинку, в результаті чого загальна площа була збільшена до 92 кв.м., а житлова - відповідно до 46,1 кв.м. Також відповідач збудував гараж (літ.Е) площею 29,3 кв.м.
Реєстрація поточних змін будинку була зроблена КП БТІ м. Донецька 01.11.2007 року, що підтверджується ново виготовленим технічним паспортом, з відміткою «Литер «А-1» - реконструкція с увеличением линейных размеров. Е – самовольно возведен».
Згідно з технічним висновком ТОВ «Елітпроект» (ліцензія АВ № 441702) від 28.07.2010 року результати обстеження житлового будинку показали добрий стан конструкцій будівлі. По конструктивній частині зауважень немає, будівля допускає нормальну експлуатацію.
Просила суд визнати право спільної сумісної власності на реконструйований житловий будинок (літ. А-1) АДРЕСА_1, загальною площею 92 кв.м. (житлова площа – 46 кв.м.) а також на гараж (літ.Е) площею 29,3 кв.м. за ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, надав до суду заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, оскільки зазначений будинок АДРЕСА_1, був придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Фесік С.В. 20.08.2003р. за кошти, які він самостійно заробив. В період з серпня 2003 року по жовтень 2006 року він за власні кошти здійснив перебудову зазначеного будинку.
Вважає, що саме він є єдиним власником придбаного, а потім переобладнаного ним будинку, тому що в КП БТІ м. Донецька право власності на будинок зареєстровано саме за відповідачем, і його (будинку) реконструкцію останній здійснював за кошти, які самостійно заробив за час будівництва. В задоволенні позову просив відмовити.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09 вересня 2000 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому виконкомом Криволунської сільської ради м. Красний Лиман Донецької області, актовий запис №3 (а.с. 7).
У судовому засіданні встановлено, що на підставі купівлі – продажу від 20.08.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Фесік С.В., за реєстровим №7278, ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними побудовами за №40 по вул. Анадирській в м. Донецьку (а.с. 8).
Згідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст.. 70 СК України, частки майна чоловіка і дружини вважаються рівними.
Як вбачається з наданої копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» станом на 01.11.2007 року, ОСОБА_2 самовільно реконструйовано житловий будинок літ. А-1 зі збільшенням лінійних розмірів та побудував гараж літ. Е (а.с. 9-12).
Як вбачається з наданого висновку про технічний стан індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1, проведеного ТОВ «Елітпроект», що результати обстеження житлового будинку показали добрий стан конструкцій будівлі. По конструктивній частині зауважень не має, будівля допускає нормальну експлуатацію (а.с. 13-24).
Таким чином, судом встановлено, що вищевказані побудови та перепланування були проведені відповідачем ОСОБА_2 за власний рахунок та з власних матеріалів.
Згідно зі ст.368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 370 ЦК України вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Судом встановлено, що будинок був придбаний відповідачем ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1
Пленум Верховного суду України у п. 4 Постанови № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» визначив, що згідно зі статтями 16 і 17 Закону України «Про власність», право власності на житловий будинок, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що він придбав та переобладнав будинок за кошти, які самостійно заробив і тому саме він й єдиним власником будинку.
Відповідно до ст.377 ЦК України, особа, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного ст.ст. 368, 375,376,377, 392, ЦК України, ст.. 60, 70 СК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на реконструйований житловий будинок (літ. А-1) АДРЕСА_1, загальною площею 92 кв.м. (житлова площа – 46 кв.м.) а також на гараж (літ.Е) площею 29,3 кв.м.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя