Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2010 року Справа № 2а-7463/10/1270

             Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                             Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання:     Колеснікової Я.А.;

за участю представників сторін:

представника позивача:      Труфманова В.М. (довіреність № 316 дійсна до 31.12.2010 р.);

представників відповідача: Берест Н.С. (довіреність № 10390/10/10-013 дійсна до 04.06.2011 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

                                                                   ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, у якому зазначив, що Державне підприємство «Луганськвугілля» є платником податків та знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську. Підприємство має податковий борг та з 30.07.2003 року всі активи ДП «Луганськвугілля» знаходились у податковій заставі. 02.04.2010 року відповідачем було здійснено опис активів та складено два акта за № 2/24 та № 4/24 (від 06.09.2010 року). При цьому, акт опису активів № 4/24 від 06.09.2010 року у якості предмету податкової застави зазначено: «уся вугільна продукція ДП «Луганськвугілля» в обігу марок». Фактично перевірка наявності вугілля, яке передається у податкову заставу, не здійснювалась, кількість вугілля не визначалась. Позивач вважав такі дії відповідача протиправними, так як розмір податкової застави залежить від суми податкового боргу, а загальна вартість вугільної продукції може перевищувати розмір податкової заборгованості. Крім того, вугільна продукція відокремлених підрозділів ДП «Луганськвугілля» різниця за характеризуючими показниками, має різну вартість. За наявності такої податкової застави неможливо вирішити питання про виключення окремих активів у разі зменшення податкової заборгованості. Також, податковий керуючий не надав платнику податків можливість самостійно визначити перелік активів, які передаються у податкову заставу, чим порушив його право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Позивач просив суд визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в частині складання акту опису активів за № 4/24 від 06.09.2010, скасувати акт № 4/24 від 06.09.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Послався на те, що 02.04.2010 відповідач також описав активи на суму понад 700 млн. грн., про що було складено акт № 2/24. Таким чином, вартість описаних активів значно перевищує існуючий податковий борг (станом на 01.11.2010 року податковий борг складає – 212 558 000,00 грн.).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що посадові особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську під час здійснення опису активів ДП «Луганськвугілля» діяли в межах повноважень та на підставі діючого законодавства. ДП «Луганськвугілля» має податковий борг, а тому є підстави для застосування такого заходу як податкова застава. СДПІ мало право самостійно визначити обсяг та перелік активів для передачі у податкову заставу. Вугільна продукція є рухомим майном, яке характеризується за родовими ознаками, а тому її неможливо визначити в акті опису. Законодавством не передбачено певних обмежень щодо відповідності розміру податкової застави сумі податкового боргу. Зазначили, що реальна вартість описаних активів відрізняється від залишкової балансової вартості активів, вказаних в акті опису № 2/24 від 02.04.2010 року. Таким чином, представник відповідача вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Державне підприємство «Луганськвугілля» (далі - ДП «Луганськвугілля») зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 року за № 13821200000000520, код ЄДРПОУ 32473323.

ДП «Луганськвугілля» зареєстроване у якості платника податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Податковими керуючими Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 02.04.2010 року було здійснено опис активів ДП «Луганськвугілля» та складено акт опису активів № 2/24 та акт опису активів від 06.09.2010 року за № 4/24, яким було описано усю вугільну продукцію ДП «Луганськвугілля», в обігу марок (аркуш справи 6-8).

Сторонами у справі не оскаржується той факт, що ДП «Луганськвугілля» має податкову заборгованість.

На підтвердження наявності та розміру податкового боргу відповідачем надано довідку від 03.11.2010 року за № 20093/10/24-015 про заборгованість ДП «Луганськвугілля» зі сплати податків, згідно якої загальна сума заборгованості станом на 01.09.2010 становила - 212 558 800,00 грн., а станом на 01.11.2010 року становила – 216 922 800, 0 грн. (аркуш справи 49).

Предметом даного спору є наявність або відсутність підстав для здійснення 06.09.2010 року опису активів у вигляді всієї вугільної продукції без визначення її кількості та якості, у тому числі продукції у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2010 року за № 2/24 та 06.09.2010 року за № 4/24 податковими керуючими були складені два акти опису активів, на які поширюється право податкової застави.

Так, відповідно до акту опису № 2/24 від 02.04.2010 року податковими керуючими описано активів, на які поширюється право податкової застави на суму 736 933 104,89 грн. (оригінал акту оглянуто у судовому засіданні, до матеріалів справи долучено витяг із зазначеного акту) (аркуш справи 8).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 08.04.2010 реєстратором зареєстровано зміну об'єкту обтяжень, а саме: замінено об'єкт «невизначене майно всі активи ДП «Луганськвугілля» перебувають у податковій заставі з 30.07.2003 року згідно першої податкової вимоги № 1/16» на об'єкт активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 2/24 та № 3/24». Крім того, 09.09.2010 реєстратором зареєстровано зміну об'єкту обтяжень, а саме: вилучено об’єкт «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 2/24 та 3/24» та додано об’єкт, а саме: «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 3/24 та від 06.09.2010 року за № 4/24» (аркуші справи 10 - 15).

Таким чином, вартість активів ДП «Донбасантрацит», які було описано та передано у податкову заставу станом на час складання оскаржуваного акту опису активів № 4/24 складала 736 933 104,89 грн. за наявності податкового боргу станом на 01.11.2010 року – 216 922 800,00 грн.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за № 2181 (далі-Закон № 2181) передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 вказаного Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 19.3.7 п.19.3 ст.19 Закону № 2181 передбачено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно ст.6 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом. Залежно від причини виникнення та обраного механізму погашення заборгованості до документів, на підставі яких складається акт про наявність та розмір заборгованості, можуть бути віднесені документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, а також копії рішень відповідних органів виконавчої влади про ліквідацію юридичних осіб-боржників або кредиторів тощо.

Позивач є учасником зазначених розрахунків, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів визначення обсягу боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, у відповідності до вищевикладених положень Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України за №538 від 15.04.2002 року було затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Посилаючись на те, що оскаржуваний акт прийнято у відповідності до вимог Закону № 2181, однак, Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у п.1 ст.13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Посилання відповідача на те, що в акті опису активів, на які поширюється право податкової застави, № 2/24 від 02.04.2010 року зазначено залишкову вартість активів ДП «Луганськвугілля» на суму 736 933 104,89 грн., яка не відповідає реальній вартості можливої реалізації активів суд вважає необґрунтованим.

Крім того, у своїх запереченнях відповідач посилається на податкове роз'яснення положень статті 8 Закону № 2181, затверджене наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006, у якому зазначено, що у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.

Разом з тим, у вказаному роз'ясненні також зазначено, що вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи з їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку платника податків.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність залишкової вартості активів в акті опису № 2/24 від 02.04.2010 року реальній її вартості суд вважає необґрунтованим.

Загальна вартість активів ДП «Луганськвугілля» описаних в акті № 2/24 становить 736 933 104,89 грн., що у три рази перевищує загальну суму податкового боргу позивача (станом на 01.11.2010 року – 216 922 800,00 грн.), у зв'язку з цим у відповідача відсутні підстави для здійснення опису активів у вигляді всієї вугільної продукції ДП «Луганськвугілля», в тому числі майбутньої.

Також, представниками відповідача у судовому засіданні надано пояснення, що під час складання оскаржуваного акту опису активів огляд вугільної продукції ДП «Луганськвугілля» не проводився, її місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики, а також вартість не визначались.

Тобто, фактично у податкову заставу передано невизначене майно за якісними та кількісними характеристиками - вугільна продукція, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування акту опису активів № 4/24 від 06.09.2010 року.

Позивачем крім вимог про скасування акту опису активів № 4/24 від 06.09.2010 року заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині складання оскаржуваного акту.

Вказані вимоги суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп.8.6.5 п.8.6 ст.8 Закону № 2181 для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, провадити опис (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Законом, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Закону) отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Тобто, здійснюючи опис активів, на які поширюється право податкової застави, податковий керуючий діє в межах повноважень, наданих Законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного акту опису активів від 06.09.2010 року № 4/24 відповідно до ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині вимог про скасування акту опису активів № 4/24 від 06.09.2010 року та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо  адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

                                                                   ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля» задовольнити частково.

          Скасувати акт опису активів Державного підприємства «Луганськвугілля» від 06 вересня 2010 року № 4/24.

В решті позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля» відмовити за необґрунтованістю.

Повернути з Держаного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2010 року.

           СуддяА.А. Лагутін