Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2010 року Справа № 2а-7306/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Колеснікової Я.А.;
за участю представників сторін:
представника позивача: Хомутянського А.М. (довіреність № 8 від 04.01.2010 р.)
представників відповідача: Рациної О.А. (довіреність № 6829/100 від 13.10.2010 р.)
Березніченко О.О. (довіреність № 1411 від 26.02.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-
ВСТАНОВИВ:
22 вересня 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» (далі - Позивач), звернулось з позовом до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області (далі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 13.09.2010 року за № 0000452342/0 щодо визначення позивачу загальної суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі – 2 451 178, 80 грн. (за основним платежем – 2 042 649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 408529,80 грн.).
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що відповідачем, за результатами перевірки, 30.08.2010 року підприємства позивача був складений акт від 31.08.2010 року за № 587/230/32842161, який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2010 року за № 0000452342/0 щодо визначення позивачу загальної суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі – 2 451 178, 80 грн. (за основним платежем – 2 042 649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 408529,80 грн.).
Позивач вважав, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним, у зв’язку з тим, що п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Тому позивач вважав, що він має право на податковий кредит та не порушував вимог зазначеного Закону, оскільки всі договори, були укладені відповідно до норм чинного законодавства та з легітимними суб'єктами підприємницької діяльності, які утворені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства, в тому числі і як платники податку на додану вартість. При покупці товару Позивачем були отримані всі необхідні документи, які підтверджують факт самої поставки товару, а саме - видаткові накладні, податкові накладні, залізничні накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості тощо. Відповідно до Положення та стандартів бухгалтерського обліку України оприбуткування товарно - матеріальних цінностей здійснюється на підставі товарних накладних. Постачальники товарно - матеріальних цінностей не пред'являють до відшкодування витрати, пов'язані з транспортуванням товарно - матеріальних цінностей, у зв'язку з чим вони не відносяться до валових витрат, тому у Позивач не вимагав додатково товарно - транспортні накладні у постачальників.
Також позивач вважав, що наявність сертифікатів якості не впливає на правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до своїх повноважень податкова служба не має право вимагати інші документи, які не стосуються питання формування податкового кредиту.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові та просив суду задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, надали заперечення на позовні вимоги, у яких зазначили, що при проведенні невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ровеньківська нафтобаза 2004» податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року було встановлено факти неподання податкової звітності за період здійснення операцій підприємствами - постачальниками ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004», заниження постачальниками задекларованих показників податкових зобов'язань, які повинні були нараховані за наслідками проведення операцій з поставки пального, що підтверджує висновки акту перевірки, що всі первинні документи, що отримані від ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК» складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання палива, отриманого від підприємств - постачальників не можуть бути віднесені ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» до складу податкового кредиту за перевірений період.
Крім того, представники відповідача вважали, що ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередні після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст, обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
На думку представників відповідача, представлені перевірці документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти придбання ПММ позивачем у зазначених контрагентів.
Проведеною перевіркою не встановлено, а підприємством не надано документів, підтверджують факт отримання ПММ, а саме товарно-транспортних накладних на відправку нафтопродуктів за формою № 1-ТТН. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників господарювання юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляху їх переміщення, оприбуткування , складського, оперативного та бухгалтерського обліку також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаних робіт.
Крім того, представники відповідача зазначили, що прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густині нафтопродукту в автоцистерні зазначеним у товарно-транспортній накладній відпуск нафтопродуктів за формою N 1-ТТН, відповідність найменування, марки і виду нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантаження нафтопродукту. Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документів не дає можливості визначити фактичне отримання ПММ, та відповідно, підтвердити витрати на придбання ПММ у вищезазначених контрагентів. Позивач не надав документальних доказів, що підтверджують факт отримання ПММ у ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК».
Таким чином, представники відповідача вважали, що несплачений підприємством податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави. Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування і несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, укладені між ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» та ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК» про постачання палива суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України, порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків.
За таких обставин представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд дійшов такого.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» зареєстровано у якості юридичної особи суб’єкта господарської діяльності виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради, від 07.09.2004 року № 1 389 102 0000 000008 (аркуш справи 84).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» зареєстровано у якості платника податків 24.09.2004 в ДПІ в м. Ровеньки Луганської області за № 94 (аркуш справи 85), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 16522582 від 30.09.2004 року (аркуш справи 85).
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду це публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
У відповідності до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби), наділений публічно-владними повноваженнями.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі – Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку (пункт 3.4 Порядку № 166), оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року був затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).
Згідно з п.1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.
Судом встановлено, що 30.08.2010 року посадовими особами ДПІ м. Ровеньки Луганської області було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» в частині податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, результати якої було викладено в Акті перевірки від 31.08.2010 року за № 587/230/32842161 (аркуші справи 84-94).
В акті було зроблено висновок про те, що позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 2 042 649,00 грн. Вказані висновки обґрунтовано тим, що господарські операції, укладені між ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» та ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК» про постачання палива в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства зазначені договори мають протиправний характер, внаслідок чого, позивач неправомірно сформував податковий кредит з ПДВ.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ м. Ровеньки Луганської області 13.09.2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000452342/0, яким ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» визначено загальну суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі – 2 451 178, 80 грн. (за основним платежем – 2 042 649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 408529,80 грн.) (аркуш справи 17).
Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 13.09.2010 року № 0000452342/0 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 283), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на той факт, що не можуть бути включені до складу валових витрат позивача витрати пов’язані з доставкою пального зазначеними контрагентами, у зв’язку з тим, що вони не підтверджені відповідними товарно-транспортними накладними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та акту перевірки позивачем зазначені витрати до складу валових витрат і не відносились взагалі.
Також судом було встановлено, що відповідачем 09.08.2010 року за № 5193/160 був спрямований позивачу лист про надання підтверджень та пояснень з питань правомірності формування податкового кредити платником ПДВ по контрагентам ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК» про постачання палива. На зазначеному листі міститься підпис та дата (09.08.2010 року) про його отримання без зазначення прізвища. Представники відповідача наполягали на тому, що зазначений підпис поставила головний бухгалтер позивача. Представник позивача цей факт заперечував, пославшись на те, що підпис головного бухгалтера підприємства позивача в акті перевірки та підпис на зазначеному листі податкового органу не є ідентичним. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що лист податкового органу від 09.08.2010 року підприємство позивача не отримувало, а відтак не мало можливості надати первинні документи у строки встановлені відповідачем. Суд погоджується з висновками представника позивача, оскільки відповідачем не доведено факт отримання листа від 09.08.2010 року позивачем (аркуш справи 259-261).
25.08.2010 року за № 5477/230 відповідачем вдруге було направлено листа позивачу з вимогою у десятиденний строк надати відповідачу пояснення та первинні документи для підтвердження сформованого податкового кредити із зазначеними контрагентами. Зазначений лист позивач отримав 25.08.2010 року (вхід. № 63).
26.08.2010 року за № 427 позивач підготував пояснення та додав до них копії первинних документів на підтвердження правомірного формування податкового кредиту за зазначений період. Відповідно до штампу Ровеньківського відділу поштового зв’язку зазначений лист позивач відправив 01.09.2010 року, тобто у строки надані йому відповідачем у листі від 25.08.2010 року (аркуш справи 263, 264).
01.09.2010 року за № 447 позивачем було надано відповідачу заперечення до зазначеного акту перевірки (аркуш справи 266, 267).
07.09.2010 року за № 5805/230 відповідач направив лист позивачу з проханням надати до 08.09.2010 року до 12.00 год. первинні документи ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК» з метою обґрунтованої відповіді на заперечення до акту перевірки. Зазначений лист позивач отримав 07.09.2010 року (аркуш справи 268).
08.09.2010 року позивач своїм листом надав відповідачу первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами. 09.09.2010 року відповідач отримав цей лист, що підтверджується відповідним штампом ДПІ м. Ровеньки.
Однак, відповідач без врахування зазначених первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами надав відповідь позивачу від 08.09.2010 року за № 5812/230 про розгляд заперечень до акту перевірки, якою залишив без змін акт перевірки позивача від 31.08.2010 року за № 587/230/32842161 (аркуш справи 270-275).
При цьому, первинні документи під час перевірки відповідачем не досліджувались, а висновки про неправомірність формування позивачем ПДВ, а відтак і про відсутність поставок палива було зроблено із необґрунтованих припущень відповідача про порушення зазначеними контрагентами своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства, а також протиправності укладених договорів, що підтверджується актом перевірки, оскільки на час розгляду і вирішення адміністративної справи на запити податкового органу для підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем по зазначеним контрагентами відповідей отримано не було (аркуш справи 84-94).
Однак, з такими висновками суд не погоджується, з тих підстав, що позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, а також дійсності господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» були надані договори поставки № 794/06-10 від 01.06.2010 року, за № 282 від 08.04.2010 року (з додатками за № 7-12 до договору № 282 від 08.04.2010 року), № 22/01-2 від 22.01.2010 року договір б/н від 01.03.2010 року укладені між ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» та ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус», ТОВ «Тефія-СК», залізничні накладні, расходні накладні, сертифікати відповідності, акти приймання - передачі товару, випіски про здійсненні оплати з установи банку та відповідні податкові накладні (аркуш справи 6-61, 108-248).
Вартість придбаних товарів відображено у належним чином оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК», а факт розрахунку з постачальником підтверджено виписками з АКБ «Укрссоцбанк», згідно яких ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» перераховано грошових коштів на користь ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», за отриманий товар у період з 17.05.2010 року по 25.06.2010 року у загальній сумі 10318199,87 грн., на користь ТОВ «Тефія-СК», за отриманий товар 04.06.2010 року в сумі 445750,49 грн., на користь ТОВ «ТД Атланта», за отриманий товар у період з 08.06.2010 року по 05.07.2010 року у загальній сумі 3 298 185,40 грн. та на користь ТОВ «ТК «Вертус», за отриманий товар у період з 14.05.2010 року по 06.07.2010 року у загальній сумі 4 742 869,99 грн. (аркуші справи 148-149, 116, 196, 247-248).
Відповідно до договорів поставки ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» взяли на себе зобов’язання передати у власність покупцю - ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» нафтопродукти згідно номенклатури, а ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» - оплатити вартість товару. Предметом зазначених договорів є нафтопродукти, вартість яких оплачена позивачем згідно виписок із банку (аркуші справи 148-149, 116, 196, 247-248) та фактично отримані позивачем, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та актами приймання-передачі товару (аркуші справи 29-39, 51-61, 113, 118-147, 164-179, 189-195, 217-230, 240-246).
Поставку нафтопродуктів у зазначеної в договорах кількості також підтверджено квитанціями про приймання вантажу для відправки залізничним транспортом від ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК», з яких вбачається, що вантажоотримувач ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» (аркуш справи 18-28, 112, 156-163, 208-216).
Аналогічно підтверджуються матеріалами справи здійснення і інших господарських операцій ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» з ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК», а саме: договорами поставки нафтопродуктів № 794/06-10 від 01.06.2010 року, за № 282 від 08.04.2010 року (з додатками за № 7-12 до договору № 282 від 08.04.2010 року), № 22/01-2 від 22.01.2010 року договір б/н від 01.03.2010 року (аркуш справи 6-16, 108-111, 117, 150-155, 197-207).
ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» було реалізовано придбане від ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» нафтопродукти через мережу власних автозаправних станцій.
Дані отриманих від з ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» податкових накладних співпадають з даними податкового кредиту, зазначеного у податкових деклараціях ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» з податку на додану вартість за травень – червень 2010 року (аркуш справи 51–61, 115, 133-147, 188-195, 240-246).
Враховуючи надані позивачем первинні документи, досліджені у судовому засіданні, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» щодо включення до складу податкового кредиту за червень 2010 року у розмірі - 2 494 547,00 грн. з податку на додану вартість, сплаченого контрагентам ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» у складі вартості придбаних нафтопродуктів.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача про нікчемність зазначених договорів, оскільки суд вважає це припущенням, які суперечать чинному законодавству з огляду на наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду (який набрав законної сили), постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (Пункт 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9).
Зміст договорів поставки нафтопродуктів не є такими, що порушують публічний порядок, обумовлений характером діяльності сторін, укладено його з метою отримання прибутку від цієї діяльності, що не суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд не погоджується з висновками представників відповідача, що правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави (у вигляді несплати податків, а саме: заниження податкового зобов’язання зі сплати ПДВ), учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, оскільки незаконне заволодіння майном держави передбачає активну дію, в той час як об'єктивна сторона несплати податку до бюджету міститься не в діях, а в бездіяльності особи, з чого випливає, що зазначені висновки представників відповідача є помилковими та такими що суперечать вимогам ч.1 ст.228 ЦК України.
Висновки відповідачів щодо нікчемності зазначених договорів з ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004», на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним – вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1 ст.228 ЦК України), а отже, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. При цьому, висновок про нікчемність правочину також може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків без додаткового звернення до суду.
Таким чином, оскільки висновок про нікчемність правочину є правовою оцінкою і може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків, суд повинен встановити чи відповідає він дійсності.
Зазначені представниками відповідача обставини, в частині того, що контрагенти позивача порушили свої податкові зобов’язання, незадекларували або несплатили податки до бюджету не свідчать про нікчемність укладених з ТОВ «Ровеньківська нафтобаза – 2004» договорів.
Жодних доказів в підтвердження фіктивності діяльності ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» державною податковою інспекцією в м. Ровеньки Луганської області суду не надано.
На час вчинення господарських операцій доказів того, що у ТОВ «ВКФ «Лугсервіс», ТОВ «ТД Атланта», ТОВ «ТК «Вертус» та ТОВ «Тефія-СК» було скасовано державна реєстрація або анульовано свідоцтво ПДВ суду не надано.
Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вимог ч.3 ст.2 КАС України, які визначені до рішень суб’єктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області від 13.09.2010 року за № 0000452342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2 451 178,80 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, спірні податкові повідомлення-рішення –скасуванню, а судові витрати –поверненню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області в частині винесення податкового повідомлення – рішення від 13 вересня 2010 року № 0000452342/0 щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза – 2004» загальної суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість – 2 451 178, 80 грн.
- за основним платежем – 2 042 649,00 грн. (два мільйона сорок дві тисячі шістсот сорок дев’ять грн. 00 коп.);
- за штрафними (фінансовими) санкціями - 408529,80 грн. (чотириста вісім тисяч п’ятсот двадцять дев’ять грн. 80 коп.).
Скасувати податкове повідомлення – рішення від 13 вересня 2010 року № 0000452342/0 щодо визначення загальної суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість – 2 451 178, 80 грн.
- за основним платежем – 2 042 649,00 грн. (два мільйона сорок дві тисячі шістсот сорок дев’ять грн. 00 коп.);
- за штрафними (фінансовими) санкціями - 408529,80 грн. (чотириста вісім тисяч п’ятсот двадцять дев’ять грн. 80 коп.).
Повернути позивачу судові витрати з державного бюджету України у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 листопада 2010 року.
СуддяА.А. Лагутін