КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № - 22а-1236/2007 р.                              Головуючий  у  1 інстанції Бондарук М.Ф.                                                                                                                                              Суддя доповідач Ситников  О.Ф.                                         

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2007 року.                                                                   м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                       Бистрик Г.М.,                                                                                                                        Маслія В.І.,               

при секретарі:                                            Пустільнік К.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області на постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління МВС України у Вінницькій області, головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області про зобов'язання відповідачів як суб'єктів владних повноважень прийняти рішення та певні дії, перерахувати розмір пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.03.2007 року позов  ОСОБА_1 до управління МВС України у Вінницькій області, головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області задоволено частково: визнано дії працівників управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області по нарахуванню надбавки до пенсії як інваліду війни 3 групи та при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 протиправними. Зобов'язано головне управління пенсійного фонду України в Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 6 червня 2000 року з урахуванням надбавки пенсії як інваліду війни в розмірі 200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за весь даний період з врахуванням послідуючих змін прожиткового мінімуму, а також пенсію по інвалідності з 34 % надбавкою від належної суми пенсії з 01 січня 2005 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Заперечення на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції від інших учасників процесу не надійшло.

Заслухавши  у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 6 червня 2000 року позивачу встановлена тертя група інвалідності за каліцтвом пов'язаним з виконанням службових обов'язків, що прирівнюється до інваліда війни, відповідно до огляду МСЕК (а.с.24).

Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інвалідам війни 3 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Дане право також було врегульовано ст.15 Закону України від 4 лютого 1994 року «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», що збережено і в Законі України в редакції від 04.04 2006 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При нарахуванні надбавки до пенсії позивачу відповідний розрахунок проводився з врахуванням норм Постанови КМ України №1 від 03 січня 2002 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на вимоги ст..2, 8 Конституції України та роз'яснення, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» відповідно до якого Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

При цьому суд посилався на ст..2 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» якою декларується, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними та правильно зробив висновки, що норми вказаної постанови КМУ не повинні застосовуватися в даних правовідношеннях, а позивачеві доплату як інваліду війни слід було здійснювати відповідно до вимог ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач на день звільнення із органів внутрішніх справ мав 22 роки 08 місяців 17 днів вислуги, а також являвся інвалідом третьої групи,  тому  йому  була призначена пенсія  відповідно  Закону  України  «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Із висновку про призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що при призначенні йому пенсії за вислугу років надбавка від належної суми пенсій йому не була врахована.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції також правильно виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року ч. 4 вказаного Закону змінено та викладено в редакції - інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання    чи    державна    соціальна    допомога,    що    виплачується    замість    пенсії підвищуються: інвалідам 1 групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,   III   групи   -   30%   прожиткового   мінімуму   для   осіб,   які   втратили працездатність. Відповідно до Прикінцевих положень вказаного Закону він вступив в дію з 1 січня 2006 року та правильно зробив висновок, що оскільки позивач після настання вислуги у 20 років продовжував працювати, керівництво МВС у Вінницькій області повинно було вирішити питання про призначення надбавки від належної пенсії у розмірі 34 відсотків, а не 25 відсотків, тобто мінімальний розмір, та не 50 відсотків, тобто максимальний розмір надбавки, тобто середній відсоток надбавки від належної суми пенсії.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, судом правильно дана правова оцінка обставинам по справі, та правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішення, тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198,200, 205, 206  КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 березня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: