КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

            Справа: №22-а-834/07                                Головуючий у 1-й інстанції: Васильєва Т.М.

                                                                                                Суддя-доповідач: Межевич М.В.          

                                      У  Х  В  А  Л  А

                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            2 жовтня  2007 року                                                                   м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову  Шевченківського  районного  суду м. Києва від 28.02.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

У липні 2006 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в Шевченківський  районний суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов»язання Київську міську державну адміністрацію виконати рішення № 274/1484 від 27.05.2004 року та видати їй державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 489 кв.м, розташовану АДРЕСА_1.

Постановою цього суду від 28.02.2007 року адміністративний позов задоволено. Рішення вмотивовано тим, що відмова відповідачів у оформленні та видачі позивачу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з підстав подання скарги ОСОБА_1 до Президента України є протиправною, оскільки рішення Київради на сьогодні є чинним, а така відмова порушує права позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва. Посилався на порушення судом його законних прав та діючого законодавства. Зокрема стверджував, що суд, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 та зобов'язавши відповідачів виготовити і оформити державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, фактично вирішив без нього питання про встановлення нових меж між земельної ділянкою позивача та земельною ділянкою, що знаходиться в його користуванні, на користь позивача, завдяки чому значно зменшився розмір земельної ділянки апелянта і тому вважає, що оскаржуваною постановою суду порушені його права.

У судовому засіданні апелянт та його представник  підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та його представник просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 157 ч. 1. п. 1, 203 ч.1 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження у справі, якщо встановлює, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. 

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 15.02.2001 року набула права власності на жилий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться АДРЕСА_1 і який розташований на земельній ділянці площею 480 кв.м. Згодом рішенням Київської міської ради від 27.05.2004 року № 274/1484 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд» зазначена земельна ділянка передана їй у приватну власність. А у пункті 3.2 даного  рішення зазначено, що площі земельних ділянок будуть уточнені після встановлення їхніх меж в натурі (на місцевості).

Також встановлено, що, дійсно, межі в натурі (на місцевості) земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1, на сьогодні не встановлені.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 неодноразово звертався в суд з позовом за захистом порушеного його права в порядку ЦПК України і що на день розгляду апеляційної скарги уже відкрито апеляційне провадження Шевченківським райсудом м. Києва по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 3-тя особа Головне управління земельних ресурсів КМДА про зобов»язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, вчинити дії по відновленню меж земельної ділянки та встановленню межових знаків.

Отже, в даній справі вбачається спір про право користування частиною земельної ділянки і відповідно порушення права користування земельною ділянкою та поновлення порушених прав.

Наведене свідчить про те, що між позивачем та третіми особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яких судом не залучено до участі в справі, фактично існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України такий спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Та обставина, що відповідачами у справі є суб'єкти владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача при невирішеному спорі з ОСОБА_1 про право, який виник із земельних правовідносин, не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206  КАС України, колегія суддів

                                                      у  х  в  а  л  и  л  а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного  суду м. Києва від 28.02.2007 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз»яснити позивачу його право звернутися за вирішенням виниклого спору в порядку цивільного судочинства

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

    Головуючий:

    Судді: