Київський апеляційний адміністративний суд
Справа: №22а-1905/07 Головуючий у І інстанції: Волчок А.Я.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка Ю.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відміну рішень Боярської міської ради, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась в Києво - Святошинського районного суду Київської області з позовом до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відміну рішень Боярської міської ради від 24.06. 2004 року № 30/446 і від 05.08. 2004 року №31/554.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2007 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що позивач пропустив річний строк звернення з адміністративного суду з вказаним позовом.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив продовжити строк звернення з адміністративним позовом до суду, постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника 3_ої особи, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна.
Із системного аналізу ч. 2 ст. 2 та п.1 ч.1 ст.17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно чинного законодавства України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Так, статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв»язку з внесення Боярською міською радою від 24.06.2004 року за №30/446 змін в рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 18.12.2003 року за №22/1112, яким постановлено затвердити схему розподілу присадибної ділянки АДРЕСА_1 по згоді співвласників будинковолодіння, згідно якої в користування ОСОБА_1 переходить частина земельної ділянки площею 228 кв.м, в користування ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею 352 кв.м.
Також встановлено, що рішенням Боярської міської ради від 05.08.2004 року № 31/554 було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд.
Отже, предметом спору в даній справі є право користування землю, зокрема, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка як і позивач на підставі рішень владного органу, користується відповідною земельною ділянкою. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб»єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно - правовим, оскільки вимоги ОСОБА_1 при невирішеному спорі з ОСОБА_2 про право, який виник із земельних правовідносин, не стосується захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, то постановлене у справі судове рішення, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 195, 196, 198, 203, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Києво - Святошинського районного суду від 22.02.2007 року скасувати в повному обсязі.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відміну рішень Боярської міської ради, закрити.
Роз»яснити позивачам, що він вправі звернутися за вирішенням спору в порядку цивільного судочинства..
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді :