АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====================================================================
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – Машкаринця М.М.
суддів- Марчука О.П., Машкаринця І.М.
з участю прокурора – Канюка В.Ю.
адвоката- Бачинської А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міжрайонного суду від 19 жовтня 2010 року про залишення без задоволення скарги на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи,-
встановив:
Постановою помічника Ужгородського міжрайонного прокурора від 27 травня 2010 року за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 щодо незаконних дій з боку головного державного податкового ревізора-інспектора ВКПР УОФО Ужгородської МДПІ Глоби М.М. відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо цієї особи на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.366 КК України.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування вищевказаної постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови суду з поверненням матеріалів справи по перевірці скарги ОСОБА_3 прокурору для проведення додаткової перевірки.
Своє прохання апелянт мотивує тим, що судом не були всебічно та повно перевірені обставини, викладені в її скарзі на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а висновок суду про залишення скарги без задоволення не
=====================================================================
мотивований і не містить жодного обґрунтування на спростування викладених у скарзі доводів .
Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника, яка підтримала апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст.99 КПК України прокурор, слідчий та орган дізнання можуть відмовити в порушенні кримінальної справи при відсутності підстав для її порушення.
При розгляді скарги на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи суддя перевіряє, чи були виконані вимог ст.99 КПК України.
Постанова судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень органу дізнання, слідчого, прокурора має бути мотивовано. Суддя зобов»язаний указати в постанові, які саме факти чи обставини покладені в основу прийнятого за скаргою ріщення.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не дотримані.
Як убачається із матеріалів, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, у заяві до прокуратури суб»єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 вказувала на незаконність дій головного податкового ревізора-інспектора ВКПР УОФО Ужгородської МДПІ Глоби М.М., який при проведенні планової виїзної документальної перевірки щодо дотримання цим підприємцем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з січня 2007 року по грудень 2009 року шляхом службового підроблення безпідставно нарахував до сплати податкового зобов»язання разом зі штрафними санкціями на загальну суму 289541 грн.
У скарзі на постанову помічника Ужгородського міжрайонного прокурора від 27 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 посилалась на неналежну перевірку прокуратурою доводів, викладених у заяві про злочин.
Залишаючи цю скаргу без задоволення суд зазначив у постанові про виконання помічником прокурора вимог ст.99 КПК України при прийнятті рішення про відмову у порушенні кримінальної справи і відсутність підстав для її задоволення, однак цей висновок не умотивував.
Зазначена постанова суду містить тільки посилання на процесуальні норми, якими регламентований порядок прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи і його оскарження в судовому порядку та пояснення представника скаржника, однак не умотивована з точки зору повноти перевірки всіх доводів у заяві про злочин та доводів представника скаржника щодо незаконності винесеної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а тому рішення суду з цього приводу не є переконливим.
При цьому з порушення встановленого ст.236-2 КПК України порядку розгляду судом скарги на постанову про відмову в порушення справи в судовому засідання в якості свідка допитувалась особа, щодо якої винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи ( а.с.-30).
Оскаржена постанова, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне й обґрунтоване рішення, відповідно до вимог ст.374 КПК України підлягає скасуванню з направлення матеріалів за скаргою на новий судовий розгляд, а апеляційна скарга до часткового задоволення.
Вимоги апелянта щодо направлення матеріалів за скаргою ОСОБА_3 прокурору для проведення додаткової перевірки до задоволення не підлягають, так як вирішення цього питання згідно зі ст.236-2 КПК України є компетенцією місцевого суду в разі скасування постанови органу досудового слідства про відмову в порушення кримінальної справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366 та374 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2010 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови помічника Ужгородського міжрайонного прокурора від 27 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи скасувати, матеріали провадження за скаргою направити на новий судовий розгляд до цього суду в іншому складі.
Судді:
що слугувало достатніми підставами для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5 та її захисника, які підтримали апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.
У відповідності до вимог ст.ст.148,150 та 155 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, в якому особа звинувачується, її вік, стан здоров»я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
Ці вимоги закону при обранні підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту судом першої інстанції додержані, обставини, з якими закон пов»язує можливість обрання запобіжного заходу судом досліджені, їм дана належна оцінка.
ОСОБА_5 звинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, який полягав у привласненні та розтраті, впродовж декількох років, кредитних коштів в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 і в якому вона не визнає своєї вини, давав достатні підстави суду першої інстанції для висновку, що ця особа, знаходячись на волі, може ухилятись від слідства та негативно впливати на його хід з метою перешкоджання встановленню об»єктивної істини в справі та виявлення незаконно привласнених кредитних коштів для відшкодування заподіяних великій кількості вкладників матеріальних збитків.
На підтвердження цього висновку суд обґрунтовано зіслався на наявні в матеріалах справи дані про те, що підозрювана ОСОБА_5 впродовж досудового слідства неодноразово ухилялась від проведення за її участю слідчих дій, чим фактично перешкоджала встановленню істини в справі.
З врахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину та її неправильної процесуальної поведінки впродовж досудового слідства з метою перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, висновок суду про необхідність обрання цій особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обґрунтованим.
Доводи апеляції, які зводяться до позитивних характеристик підозрюваної ОСОБА_5, її сімейного стану, стану здоров»я та способу життя, , не спростовують висновок суду про наявність передбачених законом підстав для обрання цій особі запобіжного заходу в вигляді взяття під варту як необхідного процесуального засобу для запобігання спробам підозрюваної ухилитись від слідства і суду та перешкоджанню встановленню істини в справі.
Оскаржена постанова є законною і обґрунтованою, а тому апеляція захисника про її скасування до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляцію адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, постанову Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту без зміни.
Судді:
Постанова про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваної Бочкор судом винесена за поданням слідчого в рамках порушених прокурором Закарпатської області 28.07.2010 року щодо ОСОБА_5 кримінальних справ, об»єднаний в одне провадження, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 тап ч.5 ст.191 КК України.
З матеріалів об»єднаної кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_5, будучи виконавчим директором Мукачівської районної філії КС «Сяйво Карпат» та наділеною функціями щодо розпорядження ввіреними їй кредитними ресурсами, використовуючи своє службове становище, в період 2006-2008 років допустила привласнення та розтрату кредитних ресурсів в особливо великих розмірах на загальну суму 343100 гривень.
Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, передбачених у статті 148 цього Кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа,її вік, стан здоров»я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші оставини, що її характеризують.
Подання органу досудового слідства щодо обрання підозрюваному, а в подальшому обвинуваченому ОСОБА_7, мотивовано тим, що вказана особа вчинила тяжкий злочин і перебуваючи на волі може ухилитись від досудового слідства та суду, продовжити вчиняти нові злочини та перешкоджати встановленню істини у справі, тобто містить посилання на обставини,зазначені в ст.148 КПК України щодо мети і підстав застосування запобіжного заходу.
В той же час жодних даних, які б вказували на обставини, на які посилається орган досудового слідства як на підставу обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту, подання не містить, такі не наведені прокурором при розгляді подання судом першої інстанції, відсутні такі і в апеляції прокурора.
Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що з згоди ОСОБА_7 проведено огляд належного йому автомобіля, де працівниками міліції виявлено та вилучено підроблені ним грошові банкноти, ОСОБА_7 дав досудовому слідству вичерпні зізнавальні покази про обставини виготовлення ним підроблених грошей, добровільно видав копіювальний пристрій, з допомогою яких їх виготовляв, жодного разу не ухилявся від явки до слідчого та не намагався змінити місце свого проживання, чи іншим чином ухилитись від слідства та суду.
Ці обставини свідчать про те, що обвинувачений, визнаючи свою вину, активно сприяє органу досудового слідства в розкриттю злочину, чим спростовуються доводи апелянта про те, що вказана особа, перебуваючи на волі, може ухилитись від досудового слідства та перешкоджати встановленню істини по справі.
Жодними даними не підтверджені і доводи апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_7 може продовжити займатись злочинною діяльністю.
Матеріали кримінальної справи містять дані про те, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, проживає зі своєю сім»єю і має постійне місце проживання, страждає рядом хронічних захворювань, а тому доводи апелянта що ця особа, не працюючи, може продовжити займатись злочинною діяльністю для забезпечення свого існування, є припущеннями, які не ґрунтуються на матеріалах справи і спростовуються з»ясованими судом обставинами, які характеризують особу обвинуваченого.
За таких обставин тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 не може бути єдиною і достатньою підставою для обрання йому запобіжного заходу в вигляді взяття під варту.
Враховуючи, що рішення про відмову в обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту судом першої інстанції прийнято з дотриманням вимог ст.ст.148,150 та 155 КПК України, а доводи апеляції не спростовують висновків суду, оскаржена постанова підлягає залишенню без змін, а апеляція прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляцію помічника прокурора м.Мукачево залишити без задоволення, постанову Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року про відмову в обранні обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту залишити без змін.
Судді:
+
підприємця, гр.-на України,
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
з участю прокурора:
адвоката:
засудженого: ОСОБА_9
перекладача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м.Мукачево на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 1 червня 2010 року,яким
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Закарпатської області, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, мешканця АДРЕСА_1 Закарпатської області, гр.-на України,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 та 15 ч.2-185 ч.2 КК України і засуджений:
-за ст.186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
- за ст.185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
-за ст.ст.15-ч.2-185 ч.2 КК України на 1(один) рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_9 призначено покарання в вигляді позбавлення волі ст. роком на 4(чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з виробуванням, якщо він протягом 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до вимог ст.76 КК України обов»язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
-повідомляти ці органи пру місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що 24.12.2009 року біля 19 год. біля під»їзду будинку №71 по вул.Писарева в м.Мукачево, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, відкрито викрав у неповнолітнього потерпілої ОСОБА_10 МРЗ-плеєр марки «SONI» вартістю 264 гривні.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що 6.11.2009 року в період часу зх. 20 год.45 хв.до 21 години, перебувачи в стані алкогольного сп»яніння за попередньою змовою з ОСОБА_11
, без застосування фізичного насильства в кінці вересня 2009 року на полі поблизу винзаводу «Айсберг» в м.Берегово знайшов дикоростучий кущ коноплі, з якого зірвав листя та переніс до закинутої будівлі по вул.Фабричній в м.Берегово, де шляхом сушіння і подрібнення виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), який зберігав у цій будівлі для власного вживання.
22 березня 2010 року біля 14 год.30 хв. в приміщенні магазину «Свіжий хліб» по вул.Б.Хмельницького,93 в м.Берегово працівниками міліції в ОСОБА_12 було вилучено 7,5204 вказаного наркотичного засобу, який ОСОБА_12 в цей день носив при собі в паперовому згортку в зовнішній кишені штанів.
В апеляції помічник Берегівського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин скоєного ОСОБА_12 злочину, доведеність вини
та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку у зв»язку з м»ягкістю призначеного покарання та неправильним застосуванням, з призначенням ОСОБА_12 більш суворого покарання.
В обґрунтування апеляції помічник прокурора посилається на те, що засудженому ОСОБА_12 судом першої інстанції призначено покарання з випробуванням без врахування в повній мірі даних що його характеризують,зокрема що вказана особа раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за скоєння умисних злочинів з звільненням судом від відбування покарання з іспитовим строком, по закінченню якого ОСОБА_12 знову скоював нові умисні злочини, що свідчить про неефективність застосування до засудженого покарання з випробувальним строком, яким не досягається мета покарання щодо виправлення цієї особи і запобігання вчинення нею нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_12, який просить апеляцію визнати такою, що не підлягає розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Доведеність вини та правильність кваліфікації судом суспільно небезпечного діяння підсудного ОСОБА_12 не оспорюється, а тому в силу ч.1 ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряється.
Винуватість підсудного ОСОБА_12.у вчиненні злочину, за встановлених судом першої інстанції обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом та наведених у вироку доказів. Дії ОСОБА_12 за ч.1 ст.309 КК України кваліфіковано вірно.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.
Керуючись ст.ст.323,324,366 та 378 КПК України, апеляційний суд,
засудив:
На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а засудженим подана касаційна скарга до Верховного Суду України, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Головуючий:
Судді: