КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

                                                         У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

22.10.2007р                                                                                    Справа №22а-5179/07                                                                                  

 

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:           Бєлової Л.В.,

суддів:                            Маслія В.І.,

                                       Ситникова О.Ф.

при секретарі:            Гладишко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, військового комісару - Дубляну Олександру Володимировичу про зобов'язання вчинити дії, -

                                                  ВСТА НОВИ В:

 

У березні 2007 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом з тих підстав, що він військовий пенсіонер і отримує пенсію, нараховану відповідачем. Проте, військкоматом допущено щодо нього неправомірну бездіяльність, а саме: соціальна допомога на догляд, передбачена Законом України «Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», виплачується не в повному обсязі; не проведено донарахування доплати до пенсії за ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» з квітня 2005 року по день подачі позову; не проведено нарахування надбавки 30 відсотків за безперервну службу в Збройних Силах з 1 травня 2003 року по 31 листопада 2003 року. Також відповідач військовий комісар Дублян О.В. наніс відповідачу матеріальну шкоду у розмірі 1524 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції зобов'язати відповідача в порядку виконання постанови суду провести перерахунок призначеної пенсії у відповідності до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб Начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1  в частині зобов'язання Київського міського військового комісаріату провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб Начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» - закрито.

 

Суддя-доповідач - Бєлова Л.В.	Справа в апеляційній інстанції №22а-5179/07.
Головуючий в першій інстанції - Саприкіна І.В.	Справа в першій інстанції № 2а-631/2007 р

 

 

 

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 соціальної допомоги на догляд за п. 1 ч.1 ст. 74,   п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну допомогу особам ,які не мають права на пенсію, та інвалідам» у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - за 2005 рік, 2006 рік до квітня 2007 року включно;

- зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 доплати до пенсії з 1 квітня 2005 року по квітень 2007 року як члену сім'ї особи, яка зазнала політичних репресій та була реабілітована ,відповідно до ст.. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;

- в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт зазначає що оскаржувана постанова постановлена з порушенням норм матеріального права, а тому просить апеляційний суд:

-                  прийняти рішення яким зобов'язати Київський міський військовий комісаріат призначити та виплатити пенсію позивачеві  згідно норм ст..  ст.. 22 і 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців . …» з 1 квітня 2005 року ;

-                  зобов'язати Київський міський військовий комісаріат здійснити нарахування та виплату 30  % надбавки  за безперервну службу в Збройних Силах України за період з 1 травня по листопад 2003 року згідно Указу Президента від 5 травня 2003 року;

-                  стягнути з Київського міського військового комісаріату  та військового комісара - Дубляна А.В. матеріальні збитки в розмірі 1524 грн та моральні збитки в розмірі 10 000 грн.;

            Крім того, апелянт просив постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року в частині задоволення його вимог про стягнення соціальної допомоги по інвалідності та доплати до пенсії у зв'язку з реабілітацією - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, та перевіривши доводи представників сторін наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1проходив службу в Збройних Силах СРСР з 1944 року по 1955 рік і отримує пенсію як військовий пенсіонер.

Крім того судом першої інстанції встановлено що, як вбачається з розрахунків пенсії (а.с.29, 45. 56). ОСОБА_1 нараховано щомісячну допомогу на догляд як інваліду 1 групи з розрахунку 39 грн, 82 коп. При цьому, відповідач в судових засіданнях суду першої інстанції не надав заперечень, що позивач має право на отримання такої соціальної допомоги з квітня 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1 в частині нарахування ОСОБА_1 соціальної допомоги на догляд у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - за 2005 рік, 2006 рік до квітня 2007 року включно, -  суд першої інстанції виходив з того що згідно п, 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" державна соціальна допомога на догляд призначається інвалідам війни 1 групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб Начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

 Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1відноситься до інвалідів війни 1 групи, а отже, він має право на отримання соціальної допомоги відповідно до цієї норми Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про державну допомогу особам, які не мають   права   на   пенсію,   та   інвалідам",   державна   соціальна   допомога   на   догляд встановлюється особам, зазначеним у підпункті "а" пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону (із числа інвалідів І групи). - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим,  Преамбула даного Закону визначає, що на 2005 рік рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги непрацездатним особам - 120 гривень, з 1 квітня 2005 року - 140 гривень, на 2007 рік -170,5 гривні.

Враховуючи, що 50 відсотків визначеного Законом мінімуму для призначення соціальної допомоги більше ніж 39 грн. 82 коп.. які фактично отримує позивач відповідно до цього Закону, суд першої інстанції знаходить обґрунтованими позовні вимоги щодо перерахунку призначеної йому соціальної допомоги за вказаний період.

Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1 в частині перерахунку призначеної ОСОБА_1 доплати до пенсії з 1 квітня 2005 року по квітень 2007 року як члену сім'ї особи, яка зазнала політичних репресій та була реабілітована, суд першої інстанції виходив з того що згідно рішення Срібнянської районної ради народних депутатів Чернігівської області № 75 від 29.12.1992 року встановлено факт розкуркулення ОСОБА_2 (батька позивача). (а.с. 97)

Відповідно до ст. З Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, гак званими бандпособниками та їх сім'ями.

За п. „г" ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів

пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких

здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", установлено, що з розміру 19 грн.

91 коп, проводиться розрахунок надбавок громадянам, які необґрунтовано зазнали

політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було примусово

переселено.

Виходячи з цього суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вказаної вимоги позивача.

 Вимога апелянта здійснити йому перерахунок пенсії згідно ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» не підлягає задоволенню через те, що відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2007 року провадження стосовно цієї вимоги позову ОСОБА_1 було закрите. (а.с. 102)

Провадження стосовно цієї вимоги позову було закрите з підстав визначених в п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Позивач - ОСОБА_1вказану ухвалу не оскаржував.

Стосовно вимоги апелянта про зобов'язання Київський міськкомат здійснити нарахування та виплату 30  % надбавки  за безперервну службу в Збройних Силах України за період з 1 травня по листопад 2003 року згідно Указу Президента від 5 травня 2003 року, - суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1проходив службу в Збройних Силах з 1944 по 1955 роки.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно п. 2. З рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так. що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Так, ця надбавка мас щомісячний характер і є надбавкою за умови служби, тому вона повинна враховуватись при обчисленні пенсій військовослужбовцям, які фактично її отримували перед звільненням у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" п. 8 законодавство з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не передбачало можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон-України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб», котрий набув чинності з 1 січня 2005 року, немає зворотної сили, тому вимоги щодо перерахування пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час до 1.січня 2005 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки позивач, будучи звільненим з лав Збройних Сил СРСР в 1955 році, не отримував надбавки, передбаченої Указом Президента України від 5 травня 2003 року, вона не входила до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена пенсія. суд вважає, що Київським міським військовим комісаріатом правомірно не було здійснено перерахунок призначеної Пенсії з врахуванням цієї надбавки.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови позивачеві у задоволенні його вимог про стягнення з Київського міського військового комісаріату  та військового комісара - Дубляна А.В. матеріальні збитки в розмірі 1524 грн та моральні збитки в розмірі 10 000 грн, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог  і заперечень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що позивач не довів фактів порушення його прав Дубляном О.В. як посадовою особою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, військкомат надавав відповіді на звернення позивача, повністю виконав рішення суду щодо перерахунку пенсії після набрання ним чинності. Фактів погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності Дубляна О.В., судом не встановлено.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Оскільки постанова Шевченківського районного суду м. Києва  прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

 Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

                                                     У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, військового комісару - Дубляну Олександру Володимировичу про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови в повному обсязі.