КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-1050/07 Головуючий у І-ій інстанції: Грабик В.В. №2-а-375/07 Суддя-доповідач: Малинін В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 рік м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малиніна В.В.
суддів: Глущенко Я.Б.
Межевича М.В.
при секретарі: Константіновій Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення суми недоплаченої щорічної грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 1-ої групи за 2004-2006 р.р. в розмірі 6 939,5 грн.
Мотивуючи свої вимоги тим, що він, являючись інвалідом війни 1-ої групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, яка має бути виплачена до 5 травня кожного року. Проте відповідач, в порушення чинного законодавства, виплату грошової допомоги у 2004-2006 р.р. провів у значно менших розмірах, а саме: в 2004 році позивачу була виплачена грошова допомога у розмірі 195 грн., хоча він мав би отримати 924,5 грн, у 2005 році - сплачено 250 грн., а повинно - 3 320 грн., у 2006 році позивачу нараховано і сплачено 400 грн., а повинно було - 3 590 грн. Всі виплати проводились без врахування мінімального розміру пенсії, який становив у 2004-2006 р.р.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.07. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну разову грошову допомогу за 2006 рік в сумі 3 190 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що вказане рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27.03.07. винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а також просять розглядати справу без участі їх представника.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В судове засідання сторони не з'явились, були повідомлені належним чином про дату судового засідання. Позивач надіслав до суду лист з проханням розглядати справу без його участі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється інвалідом війни 1-ої групи, про що свідчить копія посвідчення НОМЕР_1, видане Управлінням праці соціального захисту населення Ленінського району м. Вінниці.
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 1-ої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №217 від 30.01.07., позивачу виплачено до Дня перемоги одноразову допомогу в наступних розмірах: 2004р. - 195 грн., 2005р. - 400 грн., 2006р. - 400 грн.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. мінімальна пенсія за віком становила у 2004 році - 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році - 359 грн.
Отже, враховуючи мінімальний розмір пенсії у 2004-2006 роках, позивачу не була сплачена у повному розмірі разова щорічна грошова допомога.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» передбачено що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 195 гривень, інвалідам війни II групи - 160 гривень, інвалідам війни III групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 гривень.
Тобто для категорії «інвалід війни 1-ої групи», до якої належить позивач - ОСОБА_1 ніяких обмежень законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» - не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України № 20-рл/2004 від 01.12.2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», яким зменшено розміри виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 195 гривень, інвалідам війни II групи - 160 гривень, інвалідам війни III групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 гривень.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з твердженням Ленінського районного суду м. Вінниці щодо необхідності застосувати строки позовної давності відповідно до ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення одноразової грошової допомоги як інваліду війни за 2004-2005 роки не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці про суми недоплаченої щорічної грошової допомоги - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: