Справа № 2а-3692/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Шликова С.П.,
при секретарі – Цикаловій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача щодо відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, а саме: зобов’язати УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради в порядку ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провести перерахунок розміру щорічної допомоги до 9 травня, яка виплачується йому до 5 травня щорічно, як інваліду 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, встановлених на момент виплати, з проведенням на його користь доплати недоотриманих ним у 2009 році суму в розмірі 3106.00 грн., мотивуючи тим, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він набув статус учасника бойових дій, тому за цим же Законом має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, які здійснює Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради. Однак, в 2009 році відповідач порушує його права і здійснює йому виплати, які значно нижче передбачених законом. Так, у 2009 році він отримав – 380 грн. (498х7). Таким чином, з врахуванням отриманих ним сум він має отримати доплату за 2009 рік в сумі 3106,00 грн., однак відповідач відмовляє йому у здійсненні такої доплати, тому він звернувся до суду, просив дії відповідача щодо відмови у перерахунку грошової допомоги визнати протиправними та зобов’язати його здійснити перерахунок суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік та провести доплату недоотриманих ним сум за вказаний рік в розмірі 3106,00 грн.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені ним вимоги, надав пояснення, які аналогічні викладеним у позовній заяві, вказану суму він просив стягнути з відповідача на свою користь.
Представник відповідача - Олізаренко О.В. який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), позов не визнав, вважав його не обґрунтованим, мотивуючи тим, що позивач дійсно перебуває на обліку відповідача, як інвалід 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому була виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня відповідно за 2009 рік - 380 грн. у відповідності до ч.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 211 «Про розміри грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». вважав, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту здійснюється за рахунок державного бюджету, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, « мінімальний розмір пенсії за віком» застосовується виключно до визначення розмірів самих пенсій, а не до визначення надбавок до пенсій та розмірів грошової допомоги. В частині 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, затверджують кошторис і несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків. Також зазначив, що витрати пов’язані з одержанням пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок цього рішення не враховані в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Таким чином, відповідач під час здійснення виплат позивачу керувався виключно законом, тому його дії не є неправомірними.
Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.
Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, позивач є інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку відповідача та у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну грошову допомогу до 9 травня , яка виплачується до 5 травня. Фактично позивач отримав від відповідача одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2009 році – 380 грн. Під час здійснення виплат і встановлення їх розміру за 2009 рік - ч.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 211.
Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними немає розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 ст. 72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають, визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.
Правовий статус інвалідів (ветеранів) війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Далі- Закон № 3551-ХІІ)
Статтею 13 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується разова грошова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватись до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Статтями 17, 17-1 Закону України № 3551-ХІІ передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12 – 16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, – за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01.01.2008 до 21.05.2008 закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”.
Також судом враховується, що відповідно до ст..17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
Проаналізувавши виниклі правовідносини, встановлені обставини і надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, встановлених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є правомірними, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку належної йому до сплати суми щорічної грошової допомоги до 9 травня за 2009 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та проведення доплати недоотриманих сум за вказаний рік не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,71,158-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови.
Суддя: