КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:                         Бєлової Л.В.,

суддів:                                    Маслія В.І.,

                                                Бистрик Г.М.                                  

при секретарі:                        Кожокар М.Ю.

за участю

представника відповідача -  Ковтун Л.В.         

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу  позивача - ОСОБА_1на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування п. 3 Положення, затвердженого Постановою КМУ № 578 від 27.04.1998 року та відшкодування шкоди, - 

В С Т А Н О В И В :

                        ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування п. 3 Положення   «Про порядок подання матеріальної допомоги по безробіттю» затвердженого Постановою КМУ № 578 від 27.04.1998 року та відшкодування шкоди.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України про скасування п. 3 Положення, затвердженого Постановою КМУ № 578 від 27.04.1998 року та відшкодування шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем - ОСОБА_1 13.03.2007 року подав апеляційну скаргу в якій зазначив що оскаржувана постанова постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її розглянути в письмовому провадженні і прийняти по ній рішення. (Вх. № 49329)

17.07.2007 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшла додаткова апеляційна скарга від ОСОБА_1, в якій апелянт доповнив апеляційну скаргу і просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов в повному обсязі. (Вх. № 400 н)

Заперечень на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача‚ пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи‚ колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 виходив з того що позивачем пропущений  строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Так, судом першої інстанції встановлено що позивач - ОСОБА_1 оскаржує п. 3 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27.04.1998 року в частині обов'язкового надання документу із зазначенням місця постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) при реєстрації в державній службі зайнятості.

Постанова КМУ № 578 від 27.04.1998 року носить відкритий характер і у встановленому порядку була опублікована в офіційних виданнях - Урядовому Кур'єрі від 07.05.1998 року № 85-86 та Офіційному віснику від 14.05.1998 року № 17. 

Крім того, судом першої інстанції встановлено що про наявність оскаржуваної Постанови КМУ позивач дізнався задовго до звернення до суду з позовом, що підтверджується листом Міністерства Юстиції України від 08.06.2005 року № к17229-22, направленим на його адресу, в якому міститься посилання на оскаржувану Постанову КМУ. (а. с. 52 ).

17.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження вказаної Постанови КМУ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 99, 100 КАС України, та виходив з того що з моменту коли позивач дізнався про існування оскаржуваної Постанови КМУ № 578 від 27.04.1998 року до моменту звернення позивача до суду з позовом минуло більше року, сам позивач про поновлення строку до суду не звертався, і вважає що строк ним не пропущений.

Статтею 99 КАС України, встановлено що  - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

 Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 100 КАС України, яка встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачає що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

   Представник відповідача, при розгляді справи в суді першої інстанції, зазначив що строк, наданий позивачеві законом для звернення до суду  з даним позовом, позивач пропустив, клопотання про його поновлення не подав, причини пропуску не пояснив, що є підставою для відмови у задоволенні його позову,  та просив застосувати до позову ОСОБА_1 норму визначену ч. 1 ст. 100 КАС України.

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що постанова Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для  її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99,100,198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  позивача - ОСОБА_1на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України про скасування п. 3 Положення, затвердженого Постановою КМУ № 578 від 27.04.1998 року та відшкодування шкоди -   залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року - залишити без змін

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.            

                Головуючий:

                  Судді: