Дата документу 14.08.2024 Справа № 332/357/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/357/24                                         Пр. № 22-ц/807/1354/24Головуючий у 1-й інстанції: Салтан Л.Г. Повний текст складено 24.04.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року                                                м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)                Гончар М.С.

суддів                                                Кочеткової І.В., Кухаря С.В.

за участі секретаря                                        Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі – Банк) про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), в якому просив витребувати від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» інформацію щодо підстав блокування рахунку № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та належить ОСОБА_1 ; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» розблокувати банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 відкритий в АТ Комерційний Банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , до якого прив`язані карткові рахунки; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування свого позову зазначав, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому він має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 , до якого прив`язані карткові рахунки. У вересні 2023 року картковий рахунок позивача було безпідставно заблоковано, внаслідок чого він не може користуватися своїми коштами на рахунку. Ніяких боргів, арештів, виконавчих проваджень у ОСОБА_1 немає. Позивач письмово в режимі онлайн звернувся до оператора АТ КБ «Приватбанк» щодо розблокування карткового рахунку та роз`яснення підстав блокування рахунку та отримав відповідь, що при аналізі операцій були виявлені надходження на картку, які платник не підтвердив, та що наразі між позивачем та Банком обмежена співпраця в зв`язку з рухом коштів на картці, що начебто мали шахрайський характер. 20 жовтня 2023 року позивач звернувся з письмовою заявою про розблокування його банківського рахунку, в якому просив повідомити підстави його блокування. Своїм листом від 08.11.2023 року представник відповідача повідомив, що Ббанк припинив обслуговування платіжної картки. Правовою підставою для припинення обслуговування є п. 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг. Конкретно у чому, якими діями начебто було порушено п. 1.1.10.5.2 умов Банк не зазначив, усі відповіді носять загальних характер, однак ніякої конкретики немає. Вважає, що дії відповідача що полягають у блокуванні карткового рахунку протиправними виходячи, та рахунок підлягає розблокуванню.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (а.с. 30). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 17-18) передано вищевказану цивільну на розгляд до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Салтан Л.Г.(а.с. 24). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 25-26)у цій справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року (а.с. 113-115) позовні вимоги позивача у цій справі задоволено.

Зобов`язано Банк (ЄДРПОУ 14360570) розблокувати банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 відкритий в Банку до якого прив`язані карткові рахунки.

Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

Позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як відповідач, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 117-127) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Кухаря С.В. (а.с. 137). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 24 травня 2024 року (а.с. 142), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 143), приймаючи до уваги відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів апеляційного суду взагалі, відпустку судді-доповідача за графіком (з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно – довідка а.с.167)).

Позивач подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.155-166).

Ухвалою апеляційного суду (а.с.184) розгляд цієї справи було призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника Банку (а.с. 168-183).

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи позивач ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб - сайті Судової влади України, (а.с.153-154), враховуючи наявність у цій справі інформації з боку представника позивача про перебування позивача на час розгляду цієї справи у Польщі без зазначення конкретної адреси та через представника – адвоката Прядка Д.В.(а.с. 152, 164-165), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_1 за присутності його представника – ОСОБА_2 (а.с. 164-165) та представника Банку – ОСОБА_4 (а.с. 171-182), обидва представники сторін присутні в режимі відеоконференції.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін в режимі відео конференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводамита вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення,або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього.

Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому він має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 , до якого прив`язані карткові рахунки. Винайшовши блокування банківського рахунку у вересні 2023 року позивач у позасудовому порядку звернувся до відповідача. 19 січня 2024 року АТ КБ «Приватбанк», надіслав на адресу позивача повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку у зв`язку встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк ( абз.4 Повідомлення). При цьому, зазначене повідомлення не містить жодних посилань на існування скарг ОСОБА_5 , про існування яких представник відповідача посилається у відзиві, як на підставу законності дій банку.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про банк і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Пунктом 1.1.10.5.2 Умов встановлено, що у разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов договору та/або у разі Несанкціонованого овердрафту банк має право зупинити здійснення розрахунків за Платіжною карткою (заблокувати Платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов        Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст. 1074 ЦУК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплений і у ст. 41 Конституції України. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Безумовно, блокування рахунків позивача та ухилення відповідача від повернення грошових коштів є посяганням на його право власності, оскільки Банк використовує кошти клієнта.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання га протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, яким є відповідач, зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною та зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Враховуючи, що повідомлення від 19 січня 2024 року адресоване позивачеві не містить жодних конкретних підстав для прийняття рішення у вигляді блокування рахунків позивача та подальше обслуговування позивача, не зазначає про конкретний характер або наслідки фінансових операцій, які можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом, та ненадання доказів на підтвердження існування таких підстав, зокрема скарг ОСОБА_5 , на які відповідач посилається у відзиві, суд першої інстанції вважав, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача пов`язані із здійсненням терористичної діяльності або щодо нього застосовано міжнародні чи інші правомірні санкції. Самі по собі припущення щодо походження грошових коштів, що надійшли на рахунки клієнта, які не носять характер обґрунтованої підозри, не є підставою для застосування Банком такої санкції, як призупинення видаткових операцій, у зв`язку з чим, суд першої інстанції вважав заявлені позовні вимоги позивача у цій справі законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції за вищезазначеним позовом позивача у цій справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше (ухвала від 23.02.2024 року а.с. 25-26), хоча мало бути відкрито провадження за правилами загального, враховуючи, що у цій справі заявлені вимоги немайнового характеру, в ній немає ціни позову і вона не могла бути автоматично віднесена до малозначних в силу вимог ст. 19 ч. ч. 1-3 ЦПК України, у тому числі враховуючи, що Банк своєчасно поштою подав суду першої інстанції клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 112-114), яке судом першої інстанції взагалі не було враховано та розглянуто по суті у цій справі (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).

В силу вимог ст. 274 ч. 2 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 ст. 274 цієї справи. Проте, в ухвалі суду першої інстанції від 23.02.2024 року про відкриття спрощеного провадження у справі у цій іншій справі (а.с.25-26) відсутнє мотивування у цій частині.

Банк у своїй апеляційній скарзі у цій справі (а.с. 117- 136) у тому числі наполягав на цьому, як підставі для скасування оскаржуваого рішення суду першої інстанції.

Хоча, ця обов`язкова підстава для скасування судового рішення у цій справі в силу вимог ст. 376 ч. 3 ЦПК України має застосовуватись апеляційним судом незалежно від того, Банк, як апелянт, свою апеляційну скаргу у цій справі такою підставою обґрунтовував чи не обґрунтовував.

Так як в силу вимог ст. 376 ч. 3 п. 7 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо…суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що у цій справі мають місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг, зокрема належить відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Згідно із ст. 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відносини між Банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями гл. 72 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1.1 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), як зазначено в його преамбулі, спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

Відповідно до п. 39 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

Ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в тому числі: …2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; 4)здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Відповідно до положень ст. 11 Закону про ПВК/ФТ на банки покладено обов`язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.

Положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

При цьому, згідно з п. 13 р. 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення), де-рискінг - явище, за якого СПФМ відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.

Відповідно до п. 1, 2 Додатку 1 до Положення Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у ст. 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються Банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення.

П. п. 11 та 12 Додатку 1 до Положення передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відноси, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі , за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями), у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта Банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то Банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.

Згідно з п. 1 Додатку 12 до Положення Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ГІВК/ФТ.

Відповідно до п. 61 Положення Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Ч. ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Окрім того, відповідно до п. 4 ст. 1075 ЦК України Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм ЦК України у взаємозв`язку з нормами спеціального Закону та підзаконного акту про фінансовий моніторинг, апеляційним судом встановлено, що Банк був наділений прямим обов`язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку, за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Аналогічне стосується відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, яка також є обов`язковою для банків за Законом.

Водночас, законодавство про фінансовий моніторинг зобов`язує Банки, як суб`єктів фінансового моніторингу, самостійно визначати ризики подальшого обслуговування клієнтів та уникати виявлених ризиків через застосування процедури де-рискінгу.

Ст. 21 Закону про ПВК/ФТ, якими передбачено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Департаментом по роботі зі скаргами відповідно до внутрішнього Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції та "Сертифікації обмежень по картах і клієнтах (0,45 та 1.41)", а саме по клієнтам "Шахраї в електронних операціях", здійснено заходи моніторингу ділових відносин із клієнтами - фізичними особами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій щодо АТ КБ "ПриватБанк" (далі - банк), за результатами якого виявлено обґрунтовані підозри про здійснення Клієнтами операцій ВК/ФТ/інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин (далі - НВР).

Підставою для встановлення НВР є: наявність критерію, визначеного пунктом 61 розділу IV Положення № 65: клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів; наявність критерію, самостійно визначеного банком у Програмі управління ризиками ВК/ФТ (клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обгрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Підставою для фіксування є виявлення фактів проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри у використанні банку для ВК/ФТ чи вчинення іншого злочину, що стали наслідком невиконання заходів ПВК/ФТ, виявлених. З урахуванням Типологічного дослідження "ВІДМИВАННЯ ДОХОДІВ ВІД ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ" затвердженого наказом Державної служби фінансового моніторингу України приклад 5.10.

Основний алгоритм виявлення та прийняття рішення ґрунтується на інформації, яку Банк отримує як звернення від клієнтів. Так, до Департаменту по роботі зі скаргами надходять скарги від клієнтів у т.ч. щодо не отримання оплаченого товару або звернення про несанкціоновані списання з рахунків, соціальний інжиніринг (переказ коштів шляхом обману третіх осіб). У такому випадку, до з`ясування всіх обставин, встановлюється обмеження на картки/рахунки згідно документу Про сертифікацію обмежень по картах і клієнтах (0 45 та 1.41).

За результатами перевірки у разі, якщо Банк не може спростувати підозру щодо ймовірного шахрайства у т.ч. у разі, якщо Банку не вдалось встановити зв`язок з клієнтом/потенційним шахраєм протягом 60 діб: Одержувач /ймовірно шахрай/ не вирішив/не врегулював питання з відправниками/платниками коштів - запроваджується процедура відмови в обслуговуванні/розірвання ділових відносин відповідно до Положенняпро відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що гр. ОСОБА_5 поскаржилась щодо введення її в оману щодо грошових переказів на користь ОСОБА_1 в період часу з 20.06.2023 по 25.06.2023.

До відзиву на позовну заяву Банк, як відповідач, надав виписку по картці/рахунку ОСОБА_5 (а.с.34), на яку суд першої інстанції належної уваги не звернув та не якій належної оцінки у цій справі не надав.

Також апеляційним судом встановлено, що 25.03.2024 року Банком, як відповідачем, через систему "Електронний суд" було подано суду першої інстанції у цій справі заяву про долучення до матеріалів справи виписки по картці/рахунку позивача ОСОБА_1   № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період 01.01.2020 - 15.03.2024, на підтвердження отримання грошових коштів в сумі 35000 грн. від ОСОБА_5 (транзакції з 20.06.2023 по 25.06.2023) (а.с. 51-101).

09.04.2024 року Банком, як відповідачем, через систему "Електронний суд" подано суду першої інстанції заяву про долучення до матеріалів справи копії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року по справі № 759/3499/24 про тимчасовий доступ до речей і документів - на підтвердження введення в оману ОСОБА_5  щодо грошових переказів, що вчинені на користь  ОСОБА_1 в період часу з 20.06.2023 по 25.06.2023 (яка судом першої інстанції не була роздрукована в паперовому вигляді та не була долучена до матеріалів цієї справи, а також остання безпідставно не досліджувалась судом першої інстанції у цій справі станом на час постановлення оскаржуваного рішення 22.04.2024 року і останній, відповідно, судом першої інстанції не надавалось оцінки взагалі, однак яка наявна в матеріалах електронної форми цієї справи, була роздрукована, досліджена та долучена до матеріалів цієї справи вже апеляційним судом при апеляційному перегляді (а.с.186-191) та копія якої лише додатково була додана Банком до його вищезазначеної апеляційної скарги (а.с.130-135) та яка не може вважатись за таких обставин новим доказом у цій справі, якій не може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі.

Тобто апеляційним судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про необхідність підтвердження надходжень на свою банківську карту, які не підтверджено платником (копія переписки позивача із Банком online була додана у цій справі самим позивачем до його позовної заяви а.с. 6-12).

Також, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , як позивачем, під час розгляду справи судом першої інстанції чи апеляційним судом (хоча апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв останньому) не було надано жодних пояснень або ж доказів, про походження грошових коштів в сумі 35000,00 грн. від ОСОБА_5 , за які саме послуги були сплачені зазначені кошти.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах, фінансові операції та/або дії позивача ОСОБА_1 . Банк правильно вважав такими, які за ознаками, визначеними статтею 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), Додатку 6 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення № 65), пункту 2 Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення № 65 є такими, що не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг Банку, отриманої від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин із ним, які не мають очевидної економічної чи законної мети.

Як наслідок, враховуючи, що подальше обслуговування позивача ОСОБА_1 , характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо позивача Банком було прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ. 19 січня 2024 року Банк повідомив позивача ОСОБА_1 про прийняте рішення шляхом направлення відповідного повідомлення (копія додавалась до відзиву суду першої інстанції а.с. 36-37).

Також, апеляційним судом встановлено, що у тому числі в даному повідомленні Банк роз`яснив позивачу ОСОБА_1 , як клієнту, таке: Для перерахування залишку Ваших коштів на рахунку (ах) в Банку, Вам чи Вашому представнику необхідно, у строк до 30 календарних днів від дня надсилання цього Повідомлення про відмову, звернутись до будь-якого відділення Банку, маючи при собі: реквізити рахунку (ів), відкритого в іншому банку на Ваше ім`я; документи, що підтверджують повноваження розпоряджатись рахунками та/або майном юридичної особи;        документи, що посвідчують особу (паспорт громадянина України або інший документ, який посвідчує особу та згідно законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів;        документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України; заяву про перерахування залишків коштів (зразок додавався а.с. 38-39).

Банком було також зазначено у вказаному повідомленні про те, що у разі, якщо позивач чи його представник не звернеться до Банку протягом 30 календарних днів від дня відправлення Повідомлення про відмову, Банк, після спливу 30 календарних днів від дати відправлення цього Повідомлення про відмову, змінить порядок обліку коштів за рахунком (- ами) шляхом перерахування залишку коштів з рахунку (- ів) на окремий аналітичний балансовий рахунок Банку з обліку заборгованості за недіючими рахунками /рахунок НОМЕР_5 ) для подальшого обліку та повернення цих коштів на першу вимогу під час звернення позивача до Банку.

Окрім того, розділом 1.1.7 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" (далі - Умови та правила), перевірка за посиланням https://privatbank.ua/terms передбачені умови щодо належної перевірки Клієнта, вимоги FATKA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій:

1.1.7.12. Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації Клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити КБВ, є неможливим, або якщо Банк має підстави вважати, що КБВ Клієнта є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або посередником права власності іншої особи;

якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені, видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чужі ідентифікаційні дані, або діє від імені інших осіб (вигодоодержувачів, вигодонабувачів), не маючи на це законних правових підстав;

якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її КБВ або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим;

якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/ або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України;

якщо особа має наміри, прояви або спроби вчинення навмисного або навмисно недбалого порушення законодавства України або внутрішніх процедур Банку, не виконує законні вимоги Банк7 щодо надання документів/відомостей, визначених законодавством та/або іншим чином висловлює свою неповагу та нелояльність до законодавства України та/або внутрішніх процедур Банку; ненадання Клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки Клієнта документів чи відомостей;

подання Клієнтом чи його представником недостовірної інформації або подання інформації з метою введення Банка в оману;

встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику;

якщо особа є компанією-оболонкою, трастом, або компанією, яка випустила акції на пред`явника, або є установою, що не підпадає під регулювання та ліцензування державних органів та не підлягає їх нагляду, у тому числі: агентом грошових переказів, обмінною установою, касою/пунктом обміну валют;

якщо особу Клієнта віднесено до осіб, співпраця з якими заборонена або обмежена Санкційною політикою Банку;

якщо фінансові операції мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень установлених санкціями; порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень установлених санкціями;

ненадання/недостовірного надання інформації, необхідної для виконання Банком санкційних вимог законодавства щодо встановлення зв`язків Клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України, та громадянами/резидентами такої держави.

1.1.7.13. Банк, у разі прийняття рішення щодо відмови в підтриманні ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка:

відмовляє Клієнту в проведенні операцій/обслуговуванні/наданні будь-яких послуг за цим Договором;

достроково, за ініціативою Банку, розриває укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та інші договори про отримання банківських послуг (продуктів), та закриває поточні/ депозитні та інші рахунки Клієнта у порядку, визначеному розділом 1.1.8. цього Договору;

здійснює інформування Клієнта про прийняте рішення про відмову та необхідність звернення до Банку для перерахування залишку коштів згідно із наданими Клієнтом реквізитами на рахунок, відкритий в іншому банку (у разі наявності залишку коштів на рахунку).

У разі наявності кредитних або інших зобов`язань перед Банком, усі кредитні угоди /зобов`язання Клієнта перед Банком залишаються чинними та не припиняються до повного погашення заборгованості/виконання зобов`язань, проведених належним чином.

Відповідно до п. 1.1.8.2. Умов та правил надання банківських послуг - Банк ініціює розірвання Договору та закриває рахунок/рахунки в наступних випадках/ за наявності однієї з таких обставин:

-        якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку або протягом 12 місяців підряд відсутні будь-які ініційовані Клієнтом операції за рахунком та відсутній залишок коштів на рахунку;

-        у разі отримання від контролюючих органів інформації про державну реєстрацію припинення Клієнта або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

-        у випадку порушення Клієнтом своїх зобов`язань за Договором, у тому числі щодо актуалізації даних, а також у випадку, якщо було з`ясовано, що дія Договору суперечить законодавству України або може призвести до фінансових збитків, погіршення іміджу Банку;

-        за наявності підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу;

-        у разі встановлення факту надання Клієнтом недостовірної інформації для встановлення податкового резидентства та статусу податкового резидентства своїх власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та іншої обов`язкової інформації відповідно вимог FATSA,CRS;

- у випадку виникнення у Банку підозри або виявлення ознак незаконних операцій із платіжним інструментом з боку Клієнта.

При цьому, залишок коштів на рахунку Клієнта перераховується на відповідний рахунок згідно облікової політики Банку та повертається Клієнту на його першу вимогу, за умови виконання Клієнтом вимог щодо ідентифікації та верифікації його особи та підтвердження належності йому цих грошових коштів:

-        у випадку технічної неможливості обслуговування Клієнта в подальшому;

-        в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.

Пунктом 1.1.8.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що про розірвання Договору Банк повідомляє Клієнта шляхом направлення повідомлення способом, узгодженим Сторонами у п. 1.1.3.2.1. цього Договору.

Клієнт повинен відповісти на повідомлення протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення йому такого повідомлення та подати до Банку Заяву про закриття рахунку та перерахування залишків коштів - Платіжну інструкцію про переказ залишку коштів на рахунках Клієнта на рахунки Клієнта в іншому банку з урахуванням вимог п. 1.1.8.5. цього Договору.

У разі неотримання Банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що Клієнт згоден з розірванням Договору.

При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що у вищезазначених діях Банку відсутні порушення, про які зазначав позивач у своєму позові у цій справі, Банк діяв з дотриманням вимог чинного законодавства про фінансовий моніторинг, і, навпаки, позов позивача у цій справі є необґрунтованим і недоведеним та відсутні правові підстави для його задоволення судом.

Звідси, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про захист прав споживачів у цій справі відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 6, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги Банку та відмови у задоволенні позову позивача, як споживача, якій був звільнений в силу вимог закону від сплати судового збору за позовну заяву у цій справі,

-ОСОБА_1 , як позивач, не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій,

-понесені Банком документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 1816,80 грн. (а.с.128) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів у цій справі відмовити.

Понесені АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 1816,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 22.08.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В.Кухар С.В.