Провадження № 2/537/636/2024

Справа № 537/1121/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2024 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Мудрого М.Д., представника відповідача адвоката Цвик М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 537/1121/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, де просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , залишити за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача судові витрати на її користь.

На обґрунтування позову зазначила, що з 10.05.2005 вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею. За час шлюбу ними було придбано два автомобілі, одним з яких, а саме автомобілем «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого становить 369925,50грн., керує та користується вона. Інший автомобіль - «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого їй достеменно невідома, перебуває у користуванні відповідача. Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем не було досягнуто згоди про поділ автомобілів, які є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона вимушена звернутися до суду.

Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву, де він просив провести поділ спільного сумісного майна його та позивачки наступним чином: визнати за ним право власності на автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , визнати за позивачкою право власності на автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_1 на його користь 78791,82 компенсації. Також просив стягнути на його користь судові витрати у справі. Зустрічний позов обґрунтував тим, що дійсно автомобілі, поділ яких просить провести позивачка, є спільним сумісним майном подружжя. Оскільки автомобіль, право власності на який вона бажає визнати за собою, перевищує вартість майна, яке виділяється у його власність, просить також стягнути різницю вартості з позивачки на його користь.

Ухвалою суду від 04.06.2024 позови об`єднані у одне провадження.

Відзивів на позови до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у тексті позову. Вказала, що іншого спільного сумісного майна, яке б підлягало поділу, немає. Не заперечувала проти задоволення зустрічного позову відповідача та проти сплати на користь відповідача компенсації вартості частини спільного сумісного майна.

Представник позивача адвокат Мудрий М.Д. підтримав позицію позивача.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, позовні вимоги ОСОБА_2 просила задовольнити.

Суд, вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.09.2005 року сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2024 шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Під час перебування сторін у шлюбі ними був придбаний автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку експерта ОСОБА_7 № 10-24 від 27.02.2024 становить 369925,50грн., та автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку експерта ОСОБА_8 № 57 від 22.04.2024 становить 212341,86 грн.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (стаття 68 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. В силу ч.1 ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В силу ч.2 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України). Згідно ч.4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові Великої Палати від 08.02.2022 у справі № 209/308520 вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду, підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України також не вимагає.

Отже, судом встановлено, що спірні автомобілі придбані сторонами у період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Сторони не заперечують про поділ автомобілів наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Позивачка ОСОБА_1 не заперечує у порядку поділу майна сплатити відповідачеві компенсацію частки вартості транспортного засобу у сумі 78791,82 грн. ((369925,50-212341,86)/2).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід виділити у власність позивача ОСОБА_1 автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ., стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача компенсацію, на що вона надала згоду.

При цьому суд вважає помилковим формулювання вимоги позивачки як залишення права власності на автомобіль за відповідачем, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити. За змістом позовних вимог сторони звернулися до суду з вимогами саме про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення кожному з них по транспортному засобу (неподільні речі), зі сплатою компенсації (за вимогами відповідача по зустрічному позову). Унаслідок виділення транспортного засобу у власність позивачеві та виділення іншого транспортного засобу у власність відповідачеві і стягнення компенсації на користь відповідача право спільної сумісної власності на транспортні засоби припиняється. Окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту (п.40 постанови Великої Палати ВС від 08.02.2022 у справі № 209/308520).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України). За змістом пунктів 1, 2 і 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, у позовах про визнання права власності - вартістю майна, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила 6010 грн. судового збору за дві вимоги майнового характеру з ціною позову 582267,36 грн. (переплата судового збору при зверненні становить 187,33 грн.) та 2200 за проведення експертизи. Відповідач ОСОБА_2 при зверненні до суду сплатив 5823,41 грн. судового збору за три вимоги майнового характеру з ціною позову 661059,18 грн. (недоплата судового збору при зверненні до суду становить 787,18 грн.) та 2200 грн. за проведення експертизи. Зважаючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, а позовні вимоги відповідача задоволені повністю, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 2124,16 грн. судових витрат (5823,41-3699,25). Також з слід стягнути з ОСОБА_1 599,85 грн. судового збору на користь держави (787,18 – 187, 33).

Керуючись ст.ст. 2,4,12,76-81,89,137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про поділ майна, що є спільною сумісною власністю задовольнити частково.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про поділ майна.

Виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль «Toyota Camry», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 78791,92 грн. компенсації частини вартості майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2124,16 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 599,85 грн. судового збору на користь держави.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:                                                С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено 23.08.2024