КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1508/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко В.О.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді – Бараненка І.І.,
суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-1508/10/0270 за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Вінницької області про визнання незаконною та скасування постанови,
в с т а н о в и в :
У квітні 2010 року ГУ МВС України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження», просило визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 18.03.2010 року про стягнення з ГУМВС України у Вінницькій області виконавчого збору у розмірі 850 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2010р. підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області, на підставі ст. 18 Закону України " Про виконавче провадження", винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику термін до 15.02.2010р. для добровільного виконання рішення суду.
Постанова отримана ГУМВС України у Вінницькій області 10.02.2010 р., проте у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання, рішення суду виконано не було.
Відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
У зв’язку з примусовим виконанням виконавчого листа, 24.02.2010р. відповідачем виставлена вимога про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2010р. та встановлений строк для виконання до 05.03.2010 року.
04.03.2010 року на адресу підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області надійшов лист ГУМВС України у Вінницькій області за № 80/6590 від 16.02.2010 року в якому зазначено, що управлінням виконане рішення суду.
18.03.2010р. на підставі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області, за невиконання рішення у встановлений для добровільного виконання строк, винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 850,00 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, з таких підстав.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” визначено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606 –ХІV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що обов’язковою умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є фактичне стягнення органом ДВС суми за виконавчим документам, з тих підстав, що така позиція позивача суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме ст.46 вказаного Закону, якою встановлено, що умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки? суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-1508/10/0270 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї мож?е бути подана касаційна скар?га до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 09 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ В.Заяць
__________________ В.Ключкович
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 09 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ