ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2010 р.Справа № 3/38-10-2726
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Мацюри П.Ф.
При секретарі Подуст Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_2,
від відповідачів - не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2010р.
по справі № 3/38-10-2726
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
до відповідачів: 1. Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;
2. Одеської міської ради;
3. Приморської райадміністрації м. Одеси
про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності,
встановив:
21.06.2010р. Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (надалі –ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - Представництво) про визнання недійсним договору оренди № 737/ц/1 від 26.09.2005р., визнання права власності на нежиле приміщення площею 18 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, як відшкодування за понесені збитки, порушене право, нанесення матеріальної та моральної шкоди з боку відповідача - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Ухвалами суду від 28.07.2010р. залучено Одеську міську раду та Приморську райадміністрацію м.Одеси до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а ухвалами від 11.08.2010р. змінено їх процесуальний статус з третіх осіб на інших відповідачів у справі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.2010р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове. В обґрунтування послався на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Представники відповідачів своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, свідченням чому є відповідні повідомлення про своєчасне одержання ними ухвали суду. Про причини неявки суд не сповістили. Додаткових документів не надавали. Враховуючи вищенаведене, судова колегія, з урахуванням ст. 75 ГПК України, вирішила розглянути скаргу за наявними матеріалами у відсутності представників відповідачів.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим господарським судом, 26.09.2005р. між Приморською райадміністрацією м. Одеси (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендатор) було укладено Договір №737/ц/1 оренди нежитлового приміщення, (надалі - Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 18 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою розміщення офісу. За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 253,52 грн. (без ПДВ та індексу інфляції).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005р. № 3539 IV, та її розмір за кожний наступний місяць коригується на щомісячний індекс інфляції.
Згідно до п. 2.4 Договору Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.
Строк дії договору встановлений сторонами - з 26.09.2005р. до 12.09.2006р. (п.1.2. Договору).
Рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. № 56-У „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконанням функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси” Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради передано функції орендодавця нежилих приміщень, що перебували в управлінні районних адміністрацій Одеської міської ради.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 03.10.2006р., Приморська райадміністрація м. Одеси фактично передала, а Представництво прийняло, приміщення першого поверху загальною площею 18 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 7-а (т.1, а.с. 118).
Оскільки, протягом одного місяця після закінчення строку дії даного Договору, заперечень щодо припинення його дії від сторін не поступало, тому, у відповідності до ст.764 ЦК України даний Договір неодноразово продовжувався на новий строк. Останній раз - до 12.09.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, наведений факт був встановлений також судами при розгляді справи № 29-5/112-08-4417 при дослідженні позовних вимог Представництва про виселення ФОП ОСОБА_2 з даного орендованого приміщення. Вказані вимоги було розглянуто господарським судом Одеської області та винесено рішення від 08.04.2009р., яким, на підставі того, що даний Договір оренди закінчив свою дію 12.09.2008р. та сторонами не пролонгований, було виселено ФОП ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 18 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська. 7-а. Вказане рішення суду залишено без змін постановами апеляційної (від 14.05.2009р.) та касаційної (від 27.07.2009р.) інстанцій.
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 21.04.2008р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008р. № 305, територіальна громада м. Одеси, в особі Одеської міської ради є власником нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 17,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Пославшись на те, що умови даного Договору не відповідають положенням діючого, на момент його укладення, законодавства, на неможливості використання орендованого приміщення за цільовим призначенням та замовчування Орендодавцем даного факту при укладенні договору, відсутність правовстановлюючих документів на об’єкт оренди у Орендодавця, укладення договору оренди позивачем під впливом тяжких обставин, а саме: порушення умов договору Орендодавцем під час його дії; необґрунтована відмова Орендарю у приватизації орендованого приміщення, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання договору оренди № 737/ц/1 від 26.09.2005р. недійсним, як правочину, вчиненого під впливом обману та під впливом тяжких обставин та визнання за ним права власності на дане приміщення, як відшкодування за понесені збитки, порушене право, нанесення матеріальної та моральної шкоди з боку Представництва.
Відмовляючи у позові в частині вимог про визнання Договору оренди недійсним, суд виходив з того, що вказаний договір містить усі істотні умови, передбачені статтями 215, 203 ЦК України та Законом України „Про оренду державного та комунального майна”. Як правильно зазначив суд, при визначенні розміру орендної плати сторонами при укладенні Договору було дотримано вимоги чинного на момент укладення договору законодавства, а також вказаний договір був укладений строком менше ніж на один рік (з 26.09.2005р. по 12.09.2006р.), тому в силу вимог ст. 794 ЦК України в редакції кодексу, яка діяла на момент укладення правочину, сторони Договору звільнялись від його обов'язкової державної реєстрації. Правомірно не взяті до уваги й посилання позивача на його недійсність з підстав того, що він вчинений під впливом обману та під впливом тяжких обставин, оскільки вони є необґрунтованими.
Що стосується вимог позивача про визнання за ним права власності на об’єкт оренди, як відшкодування за понесені збитки, порушене право, нанесення матеріальної та моральної шкоди з боку Представництва, то місцевий суд правомірно відмовив в цій частині з підстав того, що умовами даного Договору оренди не передбачалось підстав набуття ФОП ОСОБА_2 права власності на об'єкт оренди, а понесені ним витрати по сплаті орендної плати є нічим іншим, як виконанням своїх договірних зобов'язань, що не породжує наслідку виникнення права власності на орендоване майно.
Суд правомірно не погодився з позивачем й щодо правомірності набуття ним права власності на орендоване майно в результаті спричинення ФОП ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, оскільки, як правильно зазначив суд, сам факт спричинення такої шкоди не породжує виникнення у будь-кого права власності на майно, а в разі доведеності факту спричинення шкоди породжує інші наслідки, передбачені положеннями глави 82 Цивільного кодексу.
Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Матеріалами справи встановлено, що право власності на об’єкт оренди даного Договору належало та належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, в підтвердження чого Одеською міською радою було оформлено правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності від 21.04.2008р., а до моменту оформлення права власності спірне майно було віднесене до комунальної власності згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 226-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області”. При таких обставинах місцевий суд правомірно зробив висновок, що право Одеської міської ради на нежитлове приміщення площею 17,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується правовстановлюючими документами, які є чинними, ніким не скасованими, тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання права власності є незаконними та такими, що порушують законне право територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, у зв'язку з чим у задоволенні даних вимог було відмовлено.
У скарзі апелянт, не погодився з висновками місцевого суду. Вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, через те, що не взяв до уваги Розпорядження Приморської районної адміністрації № 2672 від 26.09.2005 р., яким попередній договір оренди №460/ц/ї від 16.07.2004р. був продовжений, а тому, як вважає апелянт, договір оренди №737/ц/1 від 26.09.2005р. був вчинений під впливом обману та не повинен був укладатися. Також ФОП ОСОБА_2 послався на те, що суд безпідставно погодився з визначеною в договорі орендною ставкою, так як, на його думку, оцінку необхідно було здійснювати за відновною вартістю.
Як на недоведеність судом обставин та на порушення законодавства, скаржник також послався на те, що відповідачами не були надані докази тому, що спірне приміщення перебувало у комунальній власності на момент укладення договору та було зареєстровано в установленому порядку.
Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив йому у визнанні за ним права власності у якості відшкодування завданих збитків.
Однак даним посиланням скаржника вже дана оцінка місцевим судом, з якою погодилась апеляційна інстанція та про що зазначено в постанові вище.
На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що рішення місцевого суду постановлено у відповідності з вимогами чинного законодавства та наданих сторонами доказах у їх сукупності, яким судом дана належна правова оцінка, а тому є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2010р. у справі № 3/38-10-2726 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: Н.В. Ліпчанська
П.Ф.Мацюра
Постанова підписана 10.11.2010р.