ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/32219.10.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»;

До                    Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна

компанія «Київбудком»;

Про                    стягнення 243 382,43 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Поштар Т.П., представник, довіреність №5367 від 28.12.2008 р.;

Від відповідача:          не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 р. порушено провадження у справі №18/322, справа призначена слуханням на 07.10.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 07.10.2010 р. до 19.10.2010 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 07.10.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 38 554,28 грн. основного боргу, 166 072,50 грн. неустойки, 2 433,85 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; вилучити та передати позивачу предмет лізингу, а саме, самоскид «КАМАЗ 6520-002»та причіп «НЕФАЗ 8560-10-06»2006 року випуску в кількості одна одиниця за залишковою вартістю 38 755,65 грн. з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 38 554,28 грн. основного боргу, 166 072,50 грн. неустойки, 2 433,85 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; вилучити та передати позивачеві предмет лізингу, а саме, самоскид «КАМАЗ 6520-002»(реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2) та причіп «НЕФАЗ 8560-10-06», 2006 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4) за залишковою вартістю 38 755,65 грн.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Закрите акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.08.2006 р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком»(лізингоодержувач) було укладено договір №23/08/06-3 фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець зобов'язався надати лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на моменту укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном складає 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Додатком №1 до договору, підписаним між сторонами, визначений графік сплати лізингових платежів.

Додатком №2 до договору (специфікації) погоджені найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість предмета лізингу та визначено, що відповідачеві у фінансовий лізинг передаються самоскид «КАМАЗ 6520-002»та причіп «НЕФАЗ 8560-10-06»загальною вартістю 434 600,00 грн.

16.10.2006 р. між сторонами укладений акт прийому-передачі майна в користування за договором №23/08/06-3 фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг майно.

В разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у лізингоодержувача (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору.

Пунктом 3.4.1. –3.4.5. договору передбачено, що нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що внаслідок укладення 23.08.2006 р. між сторонами, які є суб’єктами господарювання, договору фінансового лізингу №23/08/06-3, виникли господарські зобов’язання, то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми ЦК України з урахуванням особливостей ГК України.

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, лізингові платежі сплачував невчасно та не повному обсязі. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 38 558,28 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В пункті 16.3. договору зазначено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, який визначений у додатку № 1 до договору (п.п. 16.3.2. договору).

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю (п. 10.2. договору).

28.05.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлене повідомлення вих. №2831 від 27.05.2009 р. з вимогою в строк до 05.06.2009 р. включно повернути отримане за договором фінансового лізингу майно, яке отримане відповідачем 22.06.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №05431497. У зазначеному повідомленні позивач також повідомив про розірвання договору на підставі частини 2 статті 7, пунктів 2, 4 частини 2 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», пунктів 10.1.1., 10.1.5., 10.2., 16.3.2. договору.

Вимога позивача була залишена відповідачем без реагування, майно за спірним договором не повернуто.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що договір є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Згідно з п. 11.2.2. договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов’язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. цього договору –штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5. договору).

Отже, позовна вимога щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна в сумі 38 755,65 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(інд. 01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(інд. 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 38 554 (тридцять вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 28 коп. основного боргу, 166 072 (сто шістдесят шість тисяч сімдесят дві) грн. 50 коп. неустойки, 2 433 (дві тисячі чотириста тридцять три) грн. 85 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Вилучити та передати власнику –Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) предмет лізингу, а саме: самоскид «КАМАЗ 6520-002»(реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2) та причіп «НЕФАЗ 8560-10-06», 2006 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4) за залишковою вартістю 38 755 (тридцять вісім тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 65 коп. Видати наказ.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 25.10.2010 р.