Справа № 2-605/07
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2007 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Мазниці А.А.
При секретарі - Шевченко Д.С.
За участю:
Позивачки, представника позивачів - ОСОБА_1
Представника позивачки - ОСОБА_2
Відповідача - ОСОБА_3
Представника відповідача - ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - КЖЕП № 47, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2005 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування своїх вимог зазначили, що ОСОБА_1 є колишньою дружиною відповідача у справі, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6. є їх дітьми. У травні 1987 р. сторонам була надана спірна квартира АДРЕСА_1. Після припинення фактичних сімейних відносин з позивачкою відповідач у лютому 2001 р. залишив спірну квартиру, пояснивши, що створив нову сім'ю, але у подальшому пред'явив позов про вселення до неї, посилаючись на те, що йому нібито створені перешкоди у проживанні в ній. Цей позов був задоволений рішенням від 16.06.2004 р., що було виконане позивачами. Незважаючи на це після закінчення виконавчого провадження щодо вселення до спірної квартири відповідач у ній жодного дня фактично не проживав без поважної причини, продовжуючи як і раніше мешкати з особою, з якою підтримує фактичні шлюбні стосунки, обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, не виконував, у зв'язку з чим позивачі просили визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстави, визначеної ст. ст. 71, 72 ЖК України.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, що одночасно представляла інтереси позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість, та пред'явив зустрічний позов про встановлення порядку користування спірною квартирою, в якому просив виділити йому у користування житлову кімнату поз. 5 площею 12,5 кв.м., залишивши у користуванні позивачів житлові кімнати поз. 7 та поз. 8, залишивши у спільному користуванні коридор, ванну, туалет, кухню, комору. В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що фактично склався саме такий порядок спільного користування спірною квартирою, проте у зв'язку з неприязними взаємовідносинами між ним та позивачами є необхідним його формальне закріплення. Зустрічний позов позивачами визнаний не був.
Третя особа явку свого представника для участі у справі не забезпечила, про день та час судового засідання повідомлялася.
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ордера від 11.05.1987 № 563 відповідачеві ОСОБА_3 як основному квартиронаймачеві та позивачам у справі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як членам його сім'ї була надана у користування квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9). Всі зазначені особи станом на час розгляду справи є зареєстрованими у ній (а.с. 11), особовий рахунок відкритий на ім'я відповідача (а.с. 28).
Як вбачається з матеріалів справи, після вселення до спірної квартири на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2004 р. відповідач у ній фактично не проживав без поважної причини, що підтверджується актами КЖЕП № 47 від 11.04.2005 р. (а.с. 6), 23.05.2005 р. (а.с. 7), показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8. Сам ОСОБА_3 факт не проживання у спірній квартирі визнав, зазначивши, що така обставина має місце у зв'язку з перешкодами шо чиняться йому позивачами, проте будь-яких доказів на підтвердження своїх пояснень не надав.
Опосередковано свідчать про відсутність поважної причини не проживання відповідача у спірній квартирі також інші обставини справи. Так, після вселення до неї ОСОБА_3 до суду або правоохоронних ораганів з питань наявності перешкод у користуванні нею не звертався. Всі витрати з її утримання несли позивачі (а.с. 62-165), а посилання відповідача на внесення ним частини таких витрат, що припадає на нього (а.с. 37), є бездоказовими. Також не підтверджуються будь-якими доказами пояснення відповідача про те, що він звертався до суду з позовами про поділ спірної квартири. Свідок ОСОБА_9, залучений до участі у справі за ініціативою сторони відповідача, пояснив, що дійсно не зміг потрапити до спірної квартири, але при цьому підтвердив, що жінка, яка відкрила двері, ОСОБА_3 до квартири впустила (а.с. 37/зв). Сам ОСОБА_10, будучи допитаним як свідок, ухилився від відповідей на запитання сторони позивачів щодо місцезнаходження його особистих речей, місця його фактичного проживання та причини, з якої він мешкає саме там, після чого від надання подальших показань відмовився (а.с. 37).
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому обов'язок доведення обставин, на які посилається кожна з сторін, та обов'язок надання доказів на їх підтвердження покладаються на відповідну сторону.
З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що факт не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі знайшов підтвердження та самим відповідачем не заперечувався, а наявність поважної причини, з якої мала місце зазначена обставина, будь-якими доказами не підтверджений, суд доходить висновку про відсутність такої поважної причини.
Відповідно до ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї протягом шести місяців. Згідно ст. 72 ЖК України особа, відсутня у жилому приміщенні понад вищезазначений строк, в судовому порядку може бути визнана такою, що втратила право користування відповідним приміщенням.
Оскільки відповідач не проживає у спірному жилому приміщенні понад вищезазначений термін, та не виконує своїх обов'язків, що випливають з договору житлового найму, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з цим зустрічний позов задоволенню не підлягає як спрямований на реалізацію права позивача, яке визнається судом таким, що припинилося.
Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати у справі (а.с. 3) підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів. При цьому підлягає достягненню з позивачів в доход держави 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, не внесених під час подання позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову - відмовити у повному обсязі.
В порядку розподілу судових витрат достягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в доход держави 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 16, 00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.А. Мазниця