Справа № 11-537/10 Головуючий в 1 інстанції Борнос А.В.
Категорія: ст.ст.185ч.2, 15ч.3; 185ч.2; Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
296ч.2, 187ч.3 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 12 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Матата О.В.,
суддів – Польового М.І., Опейди В.О.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючий, раніше судимий:
28.04.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.190 ч.2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк – 3 роки - засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
- за ст.187 ч.3 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна;
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2007 року – один місяць позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 – 7 (сім) років 7 (сім) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Брест Республіки Білорусь, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, тимчасово проживаючий за адресою - АДРЕСА_3, раніше судимий:
20.07.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.186 ч.2, ст.69 КК України до 3 (трьох) місяців арешту –засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
- за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.2 КК України – у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ст. 296 ч.2 КК України – у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за ст.187 ч.3 КК України – у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_2 постановлено рахувати з 27.02.2010 року.
В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_3 засуджений за те, що він повторно, 21.02.2010 року близько 18.00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Вопак», що по вул. Лесі Українки, 67 м. Луцька, таємно викрав чотири упаковки кави «Якобс», вартістю 47,25 грн. кожна, та одну упаковку кави «Якобз», вартістю 25,75 грн., спричинивши матеріальних збитків ТзОВ «Ресторан Театральний» на загальну суму 214,75 грн.
Він же, повторно, 22.02.2010 року близько 13.40 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Вопак», що по вул. Лесі Українки, 67 м. Луцька, таємно викрав чотири упаковки кави «Якобс», вартістю 25,75 грн. кожна, спричинивши матеріальних збитків ТзОВ «Ресторан Театральний» на загальну суму 103 грн.
Він же, повторно, 22.02.2010 року близько 18.00 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Вопак», що по вул. Лесі Українки, 67 м. Луцька, таємно викрав чотири упаковки кави «Якобс», вартістю 25,75 грн. кожна, спричинивши матеріальних збитків ТзОВ «Ресторан Театральний» на загальну суму 103 грн.
Він же, повторно, 22.02.2010 року близько 19.00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Вопак», що по вул. Лесі Українки, 67 м. Луцька, намагався таємно викрасти п’ять упаковок кави «Якобс», вартістю 25,75 грн. кожна, /загальною вартістю - 128,50 грн./, однак не довів свої дії до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони супермаркету на місці вчинення злочину.
Окрім того, підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_2, 26.02.2010 року близько 17.00 год., попередньо домовившись між собою, проникши в приміщення будинку АДРЕСА_4, де, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в явній неповазі до суспільства та в ігноруванні існуючих в суспільстві правил поведінки, моральності та пристойності, що супроводжувались особливою зухвалістю, умисно, безпричинно, одночасно нанесли декілька ударів руками по обличчю потерпілого ОСОБА_9, який спав у будинку, в результаті чого останньому було спричинено тілесні ушкодження, що призвели до короткочасної втрати свідомості.
Внаслідок вказаних дій підсудних, потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних саден обличчя. Згідно висновку судово-медичної експертизи №427 від 15.04.2010 року, забійні садна обличчя, за ступенем тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Струс головного мозку не підтверджений об"єктивними даними (п.4.13.1 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень"), оскільки від госпіталізації потерпілий відмовився.
Вони ж, 26.02.2010 року близько 17.10 год., попередньо домовившись між собою, проникши в квартиру АДРЕСА_4, де, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_10, що виразився у нанесенні підсудним ОСОБА_11 декількох ударів руками в голову та по тілу потерпілого ОСОБА_10 Після цього, підсудний ОСОБА_3 наніс декілька ударів санчатами по голові потерпілого, а ОСОБА_2 накинув мотузку від вказаних санчат на шию потерпілого та почав здушувати шию останнього. Коли ОСОБА_2, утримував та душив потерпілого, ОСОБА_3, нанісши декілька ударів кулаками рук по обличчю потерпілого, відкрито викрав із сорочки останнього гроші в сумі 22 гривні. Після чого, ОСОБА_2 наніс два ногою в спину та один удар в затилок голови, від чого потерпілий втратив свідомість.
Внаслідок вказаних дій підсудних, потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних саден і гематоми обличчя, забійної рани перенісся, струсу головного мозку, відкритого зламу кісток носа. Згідно висновку судово-медичної експертизи №477 від 21.04.2010 року ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у виді струсу головного мозку, відкритого перелому кісток носа не встановлений, через невизначеність клінічної картини і недостатнього обстеження потерпілого /п.4.13.1 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень"/, оскільки потерпілий від подальшої госпіталізації відмовився. Інші тілесні ушкодження потерпілого за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляції на вирок суду ОСОБА_3 просить вирок в частині засудження його за ч.3 ст.187 КК України скасувати, зазначає, що розбою відносно ОСОБА_10 не вчиняв, зазначає, що наносив йому удари санками та руками. Чи на носив потерпілому удари ОСОБА_2 не бачив, бо був у стані алкогольного сп’яніння. По факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 визнає себе винним. Також просить пом’якшити йому міру покарання.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду щодо нього за ч.3 ст.187, ч.2 ст.296 КК України скасувати та постановити вирок із застосуванням ст.75 КК України.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, прокурора, який апеляції заперечив, засуджених та захисників, які підтримали подані апеляції, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення їх без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.
Незважаючи на невизнання вини засудженими у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст.296 КК України, їх вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні показами свідків та матеріалами справи, зокрема потерпілий ОСОБА_10 показав, що 26.02.2010 року під час розпиття спиртних напоїв разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 у нього з останніми виник конфлікт, оскільки хлопці просили позичити їм гроші в сумі 50 грн., зважаючи на те, що у нього було лише 22 грн., він їм відмовив. ОСОБА_9 пішов в іншу кімнату спати, через деякий проміжок часу він також приліг, при цьому підсудні /обоє/ пішли з будинку. За ними дверей ніхто не зачиняв, однак категорично ствердив, що останні залишили будинок, що свідчило характерне клацання дверей, яке він почув, окрім того, кімната у якій він спав виходить відразу ж до дверей, які ведуть на вулицю, тому ні підсудних, ні будь-яких інших осіб поблизу дверей або ж у кімнаті в момент, коли він ліг відпочивати він не бачив. Через декілька хвилин у будинок повернулись підсудні та почали наносити йому тілесні ушкодження, зокрема, ОСОБА_2 наносив тілесні ушкодження руками в голову та по тілу, в цей час ОСОБА_3 наніс декілька ударів чимось тяжким по голові, потім ОСОБА_2 накинув на його шию мотузку та почав здушувати за шию, а ОСОБА_3, в той час, з грудної кишені сорочки дістав гроші в сумі 22 грн. Потім ОСОБА_2 наніс декілька ударів у спину та один удар ногою в голову, після того він втратив свідомість. Прийшов до свідомості побачив ОСОБА_9, який також був побитий, зі слів останнього стало відомо, що його також побили підсудні. Працівники швидкої допомоги доставили в лікарню, де його госпіталізували, однак 27 лютого 2010 року він відмовився від лікування та поїхав додому.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання про те, що 26 лютого 2010 року в післяобідню пору розпивав спиртні напоїв разом з ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 у будинку за адресою АДРЕСА_4. Під час розмови хлопці просили позичити гроші, він особисто давав ОСОБА_3 5 грн., потім вони говорили з ОСОБА_10 щодо необхідності позичити гроші, однак точно змісту розмови він не пам’ятає. Через певний проміжок часу він пішов у кімнату відпочити, тоді як всі інші хлопці залишались сидіти за столом, що там відбувалось йому не відомо. Потім він почув як зачинились вхідні двері, тому зрозумів, що хлопці вийшли із приміщення будинку. Двері у будинок ніхто на ключ не зачиняв. Приблизно через декілька хвилин після цього він почув, що відчинилися двері у будинок і до нього у кімнату зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які безпричинно почали наносити удари кулаками рук по обличчю та голові, від чого він на короткий час втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості почув характерні звуки від ударів, тому зрозумів, що у кухні підсудні наносили удари ОСОБА_10 Коли він зміг встати, то у будинку вже побачив сусіда ОСОБА_10 – ОСОБА_12, який викликав швидку медичну допомогу. Працівники швидкої медичної допомоги надали їм допомогу та відвезли у лікарню, де ОСОБА_10 госпіталізували. Він від госпіталізації відмовився. Зі слів ОСОБА_10 йому стало відомо, що підсудні нанесли йому ряд ударів та відібрали гроші у сумі 22 грн., які знаходились у нього в кишені.
З протоколу пред’явлення особи для впізнання вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 серед пред’явлених осіб вказав на ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як осіб, які 26.02.2010 року наносили йому удари та відібрали належні йому грошові кошти.
З протоколу пред’явлення особи для впізнання вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 серед пред’явлених осіб вказав на ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як осіб, які 26.02.2010 року наносили йому удари.
При цьому, як ОСОБА_10, так і ОСОБА_9 вказували, що і ОСОБА_3, і ОСОБА_2 наносили їм тілесні ушкодження.
Під час проведення очних ставок між потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_11, ОСОБА_3, потерпілий вказував, що як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 наносили йому удари.
Під час проведення очних ставок між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_3, потерпілий вказував, що як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 наносили йому удари та відібрали належні йому гроші в сумі 22 грн.
З протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих вбачається, що останні вказали на місце та розповіли про обставини вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_11 відносно них злочинів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав показання, що 26 лютого 2010 року близько 16.00 год. він разом з ОСОБА_12 заходив в будинок по АДРЕСА_4, де знаходились підсудні, потерпілі, хлопець на ім"я ОСОБА_14 та вживали алкогольні напої. Під час його перебування у кухні ОСОБА_2 вів себе досить агресивно, при цьому казав, що зараз почне всіх бити, його намагались заспокоїти. Через деякий час з будинку вийшов хлопець на ім"я ОСОБА_14 /категорично ствердивши, що всі інші залишались на кухні, зокрема і ОСОБА_3/. Відразу після цього він разом з ОСОБА_12 пішли по домівках. В подальшому він дізнався зі слів останнього, що підсудні побили потерпілих та забрали гроші, які були у чоловіка, який спав на кухні.
Показами свідка ОСОБА_12, даними в судовому засіданні, про те, що 26 лютого 2010 року близько 16.00 год. він разом з ОСОБА_13 зайшли у будинок до ОСОБА_10, який проживає по АДРЕСА_4. В той час там перебували підсудні, потерпілі та хлопець на ім"я ОСОБА_14, які вживали алкогольні напої. Він помітив, що ОСОБА_2 почав себе вести агресивно, шукав привід для бійки. Через деякий час він разом з ОСОБА_13, а також хлопець на ім"я ОСОБА_14 залишили будинок та направилися додому. Ввечері він знову зайшов у будинок ОСОБА_10 на прохання його матері, там він побачив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були побиті, тому відразу зателефонував у швидку допомогу та попросив приїхати. Зі слів ОСОБА_10 дізнався, що їх побили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому забрали гроші, однак конкретної суми не пам’ятає. Через деякий час приїхала швидка допомога та госпіталізувала ОСОБА_10 та ОСОБА_9
Свідок – неповнолітня ОСОБА_15, допитана в судовому засіданні в присутності матері, показала, що 26 лютого 2010 року близько 17.00 год. разом з ОСОБА_16, ОСОБА_17 вирішили зайти в будинок до ОСОБА_10, який проживає по АДРЕСА_4. Коли вони підійшли до будинку, то зустріли ОСОБА_3Ю, та ОСОБА_2, які повідомили, щоб вони не заходили у будинок, оскільки вони побили ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ОСОБА_17 та ОСОБА_18, яка також була з ними, відразу розвернулися та у будинок не заходили, а вона разом з ОСОБА_16 зайшли у кухню. Там вона побачила ОСОБА_10, який лежав на зимових санях, на його обличчі була кров, однак він був вже у свідомості. Він вмив обличчя та приліг, а вони позамітали в кухні, так як там було розбите скло від пляшок та викинули його. У кімнаті з лівої сторони побачили ОСОБА_9, який сидів на ліжку, при цьому на обличчі у нього була кров та сильна кровотеча з носа. Чому та при яких обставинах підсудні побили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 їй не відомо.
Покази даного свідка повністю підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 /допитана в присутності матері/. Вказане повністю стверджується і оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_16
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідку, що настали.
Всі ці положення закону, судом при обранні міри покарання дотримані. ОСОБА_2 вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, де характеризуються задовільно, є особою молодого віку, одружений, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, збитки потерпілим не відшкодовані, однак останні на суворому покаранні не наполягають, він раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, на шлях виправлення не став, вчинив умисні злочини під час іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпечність.
ОСОБА_3 вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, на території України має тимчасове місце проживання, де характеризуються задовільно, є особою молодого віку, збитки потерпілим не відшкодовані, однак останні на суворому покаранні не наполягають, раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за який не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, вчинив ряд умисних корисливих злочинів, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпечність.
За таких обставин, підстав для скасування вироку, на які посилаються апелянти у своїх апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий: /підпис/ Матат О.В.,
Судді: /підпис/ /підпис/ Польовий М.І., Опейда В.О.,
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області О.В.Матат
Головуючий: О.В.Матат
Судді: М.І.Польовий
В.О.Опейда