У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2007 року, яким засуджено:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п.г.т. Олександрівка Донецької області, судимого 03.02.2004 р. за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі і звільненого га підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з 3-річним іспитовим строком,

за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднане не відбуте покарання за попереднім вироком і призначено остаточне покарання - 13 років позбавлення волі;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Петровка-2 Олександрівського району Донецької  області, не судимого,

за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винуватими у тому, що вони 14 січня 2007 року приблизно у 17 годин в лісопосадці, що біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, діючи на ґрунті особистих неприязнених відносин із ревнощів, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю потерпілого ОСОБА_5, нанесли йому протягом години велику кількість ударів руками і ногами у життєво-важливі частини тіла, у тому числі і голову, усвідомлюючи, що спричиняють йому особливих страждань. Пізніше ОСОБА_4 , не переконавшись у настанні смерті потерпілого, з метою довести злочинний намір на умисне його вбивство з особливою жорстокістю до кінця, декілька разів стрибнув взутими ногами на грудну клітку і на голову потерпілому.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 заподіяна велика кількість тяжких тілесних ушкоджень із значними переломами ребер, травмами голови і грудної клітки, які утворились не менше ніж від 17 ударів, які стали причиною смерті останнього.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України і призначити покарання в межах санкції зазначеної статті. Твердить про те, що судом не наведено переконливих доказів, що свідчать про наявність у засуджених попередньої змови на умисне вбивство потерпілого, та на його умисне вбивство з особливою жорстокістю.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 також твердить про те, що доказів про умисне вбивство з особливою жорстокістю не встановлено, і не встановлено також наявності попередньої змови у засуджених на умисне вбивство потерпілого, а тому просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України і пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, , думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 за попередньою змовою із ревнощів, з особливою жорстокістю, за зазначених у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами і є правильними.

Суд визнав і про це вказав у вироку, що на досудовому слідстві і в судовому засіданні засуджені фактично визнали свою участь у вбивстві потерпілого. Кожний з них, відмовившись від дачі показань в судовому засіданні, не заперечував того, що вони дійсно запросили потерпілого до лісосмуги, разом вживали алкогольні напої, а потім удвох били його руками і ногами у різні частини тіла. Під час досудового слідства засуджені давали показання, в яких кожен з них розповідав про обставини події і при цьому стверджував, що дійсно вони вдвох запросили потерпілого до посадки, де вживали алкогольні напої, а потім били його руками і ногами у різні частини тіла. Після цього стали відходити з місця події, де залишився лежати потерпілий без ознак життя. ОСОБА_4 повернувся до потерпілого та ще декілька разів стрибнув ногами йому на груди та голову.

На аналогічні обставини злочину ОСОБА_4 і ОСОБА_3 посилались також під час проведення з ними відтворення обстановки й обставин події.

Достовірність зазначених показань ОСОБА_4 і ОСОБА_3  підтверджуються даними, що містяться в протоколі огляду місця події, з якого видно, що 22 січня 2007 року у лісопосадці у зазначеному у вироку місці було виявлено труп ОСОБА_5 з численними тілесними ушкодженнями в різних частинах тіла з ознаками насильницької смерті.

Їх показання підтверджуються також даними, що зафіксовані у висновках судово-медичної експертизи, про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_5 (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами в м'які мозкові оболонки, велика кількість переломів ребер як зліва, так і справа, а також закрита травма грудної клітки та інші тілесні ушкодження по всьому тілу та голові). Смерть потерпілого настала від сукупності тяжких тілесних ушкоджень, які ускладнились розвитком травматичного шоку та набряком головного мозку.

Усе це в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які належно перевірені в судовому засіданні і змістовно наведені у вироку, - давало суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були співвиконавцями умисного вбивства потерпілого. У даному разі засуджені, діючи з метою позбавлення життя ОСОБА_5, усвідомлювали весь обсяг дій, який вчинювався ними на досягнення цієї поставленої мети. Кожний з них виконував саме ту частину дій, яку належало вчинити, і яка була невід'ємною частиною складовою загального обсягу дій, і знаходилась в причинному зв'язку з тим злочинним результатом, який вони разом досягли.

Дослідивши всі ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що узгодженість дій винуватих, які з достатньою силою впродовж тривалого часу наносили потерпілому численні удари в життєво-важливі органи і злочинні дії припинили, коли останній вже не подавав ознак життя, свідчить про наявність у них єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому з особливою жорстокістю.

Тому доводи в касаційних скаргах про те, що між засудженими не було попередньої змови на вбивство потерпілого, а заподіяння тяжких тілесних ушкоджень не носило характеру особливої жорстокості, та про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Покарання засудженим призначено у відповідності з вимогами закону. Судом ураховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про їхні особи, а також усі обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі і ті, про які йдеться у касаційних скаргах.

Будь-яких даних, які б свідчили про необ'єктивність чи упередженість органів досудового слідства або суду, порушення ними норм кримінального чи кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Підстав для зміни чи скасування вироку не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            касаційні скарги захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

Судді:

Кривенда О.В.                      Лавренюк М.Ю..                 Мороз М.А.