УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
3 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30.09.2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення її позову. Вважає, що судом не з’ясовано дійсні обставини справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення заробітної плати у розмірі 319,91 грн., яка не виплачена їй на момент звільнення, та просила стягнути середній заробіток за час затримки виплати цієї суми у відповідності до ст.117 КЗпП України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала з 16.02.2006 р. на посаді головного бухгалтера Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (далі-Підприємство). 16.10.2007 року вона звільнилася з роботи за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі на момент звільнення складала 2620,77 грн. (а.сп.40). Вказана заборгованість виплачена ОСОБА_2 у вересні 2008 року згідно платіжної відомості, представленої суду (а.сп.43).
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22ц/7249 Головуючий у суді 1-ї інстанції Верозуб О.А.
Категорія 51 Суддя-доповідач Жизневська А.В.
Згідно довідки №121 від 31.12.2009 року станом на 31.12.2009 р. заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам перед ОСОБА_2 Підприємство не має (а.сп.42). За довідкою від 03.12.2009 р. (а.сп.57) у листопаді 2007 р. ОСОБА_2 була нарахована компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 319 грн., яку виплачено у серпні 2010 року (а.сп.68).
Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі складала 2620 грн. і у вересні 2008 року з нею проведено розрахунок. Питання про стягнення середнього заробітку за час затримки цього розрахунку нею не ставилося. А компенсація у розмірі 319,91 грн. була нарахована у листопаді 2007 року у відповідності до вимог законодавства і не входила у ті суми, які мали бути виплачені їй при звільненні. Тому, в даному випадку положення ст.ст.116,117 КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Згідно відомості від 30.08.2010 р. (а.сп.68) сума компенсації у розмірі 319 грн. їх виплачена.
З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність вимог позивачки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2010 року залишити без зміни .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: