Справа № 2-241/10    

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

9 листопада 2010  р.                                   смт. Софіївка

          Софіївський районний суд  Дніпропетровської області в складі:

                                       судді                     Байди Т.І.,          

                                       при секретарі               Мельниковій Т.О.,

                     з участю     позивача         ОСОБА_1,

             його представника             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за  позовною заявою   ОСОБА_1 до приватного підприємства «Дар»я» про поновлення строку на звернення до суду, про внесення змін до трудової книжки про дату прийому та звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,-

у с т а н о в и в:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом-12.04.2010 року, а після уточнення позовних вимог 08.09.2010 року, посилається на те, що його було прийнято 29.05.2007 року до ПП «Дар»я» на посаду водія і було укладено трудовий договір  №24 від 29.05.2007 р. і він приступив до роботи з дня  укладення договору, де пропрацював до 12.02.2009 р., а коли він побажав звільнитися, то директор запропонував  написати заяву про звільнення з 31.10.2009 року, на що він не погодився, трудову книжку він отримав 10 червня 2009 року, але трудова книжка була іншою, не та яку він здавав при прийнятті  на роботу. З трудової книжки він дізнався, що запис про прийняття було внесено лише з 12.09.2007 року, згідно наказу № 1/09 від 12.09.2007 р., а датою звільнення було зроблено не 12.02.2009 р., а 31.10.2008 р., тому він вважає, що відповідач не зважаючи на його прохання не змінив дату прийому, та звільнення, вимушений був звернутися до суду і прохає внести зміни до трудової книжки, яку йому видали, а саме змінити дату прийому  на роботу з 12.09.2007 р. на 29.05.2007 р., а дату звільнення з 31.10.2008 р. на 12.02.2009 р.; стягнути з відповідача на його користь невиплачену зарплату за період з 29.05.2007 р. по 11.09.2007 р. 1 276 грн. 65 коп.; та заробітну плату з 01.12.2008 р. по 12.02.2009 р. в розмірі 1005 грн. 26 коп.; стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів  у зв»язку з порушенням термінів їх виплати за вищевказані періоди відповідно 795 грн. 74 коп. та 161 грн. 04 коп.; стягувати за невикористану відпуску  з 29.05.2007 р. по 12.02.2009 р. в розмірі-752 грн. 40 коп.; стягнути зарплату час вимушеного прогулу з 13.02.2009 р. по 10.06.2009 р. в розмірі 2 299 грн. 38 коп, а також витрати на правову допомогу 1600 грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а в частині позовних вимог повернути трудову книжку, яку він здав відповідачу він прохає залишити без розгляду у відповідності до ч.1 п.5 ст. 207 ЦПК України.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві і суду пояснив, що він подавав заяви і при пройомі і при звільненні на роботу і також надавав трудову книжку з його трудовим стажем з 1994 р., але при звільненні йому була видана інша трудова книжка, тому звертався неодноразово до директора ПП «Дар»я» Івченко Г.П. в усній формі потім в письмовій повернути його трудову книжку, звертався до прокурорів . але це не дало результатів і він змушений був звернутись до суду. Про те що він працював після 31 жовтня 2008 року підтверджується подорожніми листами за 09,10 лютого 2009 р. та 11,12 лютого, є беззаперечними доказами. Трудову книжку він отримав лише 10.06.2009 року коли вже втратив надію і вирішив звертатись до суду, тому прохає позовні вимоги задовільнити.

    Представник відповідача ПП «Дар»я» Шишкіна О.О. визнала позовні вимоги позивача частково і суду пояснила, що дійсно позивач згідно трудового договору №24 від 20.05.2007 р. почав працювати водієм по іспитовому строку до серпня місяця 2007 року, після чого директор по заяві ОСОБА_1 видав наказ про прийняття на роботу водієм позивача з окладом 600 грн. в місяць , згідно штатного розпису, але позивач не приніс трудової книжки, після чого головний бухгалтер купила трудову книжку, яку було видано позивачу, так-як 02.06.2008 р. від Красногвардійського відділу ДВС надійшов виконавчий лист про стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_5, заборгованість складала 975 грн. 32 коп., оскільки заробітна плата перераховувалася на карточку, то позивач подав заяву про сплату аліментів добровільно, про що подавав заяви до бухгалтерії. 31.10.2008 р. позивач подав заяву про звільнення з посади за згодою сторін за п.1 ч.1 ст..36 п.1 КЗпП України. Його трудова книжка була видана того ж дня, але позивач відмовився її отримати і заявив, що це не його трудова книжка, тому йому було перераховано  на картку заробітну плату та відпускні, які позивач отримав в грудні місяці 2008 р.. Після чого позивач писав скарги до прокуратури, але в діях підприємства не вбачалося ніяких порушень, тому вона, вважає, в позовних вимогах позивача слід відмовити, так-як підприємство не допустило ніяких порушень, а моральна шкода яку прохає стягнути позивач, він ніякими доказами не підтвердив. Вимоги ж позивача щодо того, що він пізніше працював до 12.02.2009 р. не відповідає дійсності, так-як дійсно 12.02.2009 року позивачу по його проханню надавався подорожній лист  для перевезення особистих речей у зв»язку з переїздом на нове місце проживання.

    Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків, суд, вважає, позов слід задовільнити частково із наступних підстав.

    Свідок ОСОБА_6, суду пояснила, що вона працює менеджером по транспорту  ПП «Дар»я» і в її обов»язки входило давати направлення водіям  по перевезенню вантажів і знає позивача як недисциплінованого  працівника, який допускав запізнення, не виходив  на роботу і  його звільнили з роботи 31.Х.2010 р.. 12 лютого 2010 року  йому було видано направлення на автомобіль НОМЕР_1 для  перевезення його особистих речей  до місця проживання .

    Свідок ОСОБА_7, яка працює бухгалтером ПП «Дар»я», суду пояснила, що вона  по сумісництву вела  роботу по кадрах і коли позивач був прийнятий  на роботу він не приніс трудову книжку, тому  коли позивач  і директор погодили  прийняти на роботу вона позивачу говорила, щоб він приніс трудову книжку, а коли  дізналися працівники відділу ДВС про те, що у них працює позивач, який сплачує аліменти, вона змушена була купити трудову книжку і записати про прийом його на роботу, так як  на неї було накладено адміністративне стягнення . Після  цього  позивач подав заяву про те, що він  аліменти буде платити добровільно про що вона зберегла заяви, але  пізніше дізналася, що позивач аліменти не сплачував повністю, працював не добросовісно, звільнили  з роботи 31.Х.2008 р. за згодою сторін, трудову книжку при звільненні відмовився забрати, почав  писати скарги, лише в липні місяці  2009 р. забрав трудову. 12 лютого  2009 р. з м. Новомосковська  до сел.. Софіївка йому директор дозволив видати транспорт для перевезення особистих речей. Повний розрахунок позивач отримав в грудні 2008 р..

    Свідок ОСОБА_8 працював в ПП «Дар»я», і суду пояснив, що позивач працював після 31 жовтня 2010 року так-як, позивач перевозив від ПП «Дар»я» вантаж і транспортувався  він від м. Нікополь до  м. Кривого Рогу, але  тому що ніхто не вигрузив вантаж вони переночували і  повернулись на підприємство, але  місяць та день не пам»ятає, знає, що це було взимку.

    В судовому засіданні було встановлено, що згідно трудового договору №24 від 29.05.2007 р. (а.с.6) позивач  був прийнятий на роботу водієм з іспитовим терміном на 1 місяць, про що було ознайомлено позивача під розпис і позивач  в судовому засіданні не заперечував.

    Оскільки згідно штатного розпису ПП  «Дар»я» (а.с.75), який надав представник відповідача на 2007 р., а також з пояснення позивача він за час його роботи отримував 600 грн. в місяць. В судовому засіданні позивач пояснив, по його заяві він був прийнятий на роботу і виданий був наказ №1/09 від 12.09.2007 р. про прийом його на роботу водієм з 12.09.2007 р., про що було зроблено відповідний запис в трудовій книжці серії АХ №930951, яку позивач надав суду (а.с.7). При огляді в судовому засіданні книги обліку руху трудових книжок  позивач зазначений під №14 де є запис, що книга записів ведеться з 2003 р. і датою видачі трудової книжки записано 12.09.2007 р. серія книжки АХ 930951, гроші, які отримав при звільненні позивач вказано суму 820 грн. 25 коп., а дата звільнення вказано 31.10.2009 р. наказ №1/10 і в графі розпис в отриманні є запис, що гроші не отримав, а трудова книжка не та, що він здавав, про що позивач поставив підпис і в судовому засіданні це підтвердив (а.с.61-62). Позивач суду пояснив, що він в дійсності трудову книжку отримав 10.06.2009 р. про, що відповідачу надав розписку, що книжка яку він отримав не його і він в дійсності працював не до 31.10.2008 р., а до лютого місяця 2009 року  (а.с.81).  Представник позивача надала суду звіт про прийняття на роботу працівників з 12.09.2007 р. до 18.09.2007 р., який було подано до Красногвардійського центру зайнятості (а.с.82), що дійсно підтверджено, що позивач був зарахований на роботу, де є запис в звіті (а.с.16) під №1 значиться позивач, про що було заповнено особову картку на ОСОБА_1 (а.с.73) також залучено було відповідачем довідку про нарахування та виплату заробітної плати позивачу за весь час його роботи з вересня місяця 2007 р. по жовтень місяць 2008 р., виплата розрахункових грошей (а.с.67), розрахунок по компенсації за невикористані відпустки з 12.09.2007 р. по 31.10.2008 р. де вказано, що позивач відпрацював 406 календарних дня за що він мав право на 27 днів відпускних (а.с.85), і нарахована компенсація складає 601 грн. 92 коп., що підтверджує відомість (а.с.88), де вказано дату перерахувань заробітку та відпускних по числах 06.10.2008 р., 10.10.2008 р., 07.11.2008 р., 17.11.2008 р., 24.12.2008 р. (а.с. 90, 91, 93, 95) та табель виходу на роботу (а.с.92, 94, 96), та виписками із КБ «ПриватБанку» по картці перерахування позивачу заробітку за період з 11.01.2008 р. по 26.12.2008 р. (а.с.13-15, 68-70). Із переписки Красногвардійського відділу ДВС вбачається, що позивач сплачував аліменти (а.с.77-78-80), та позивач подав заяви про те, що буде  добровільно сплачувати аліменти (а.с.97-100), а також довідки Софіївського ВДВС, про заборгованість по аліментах (а.с.18) станом з 31.10.2008 р. на 01.03.2010 р.-4 977 грн. 85 коп.

  Позивач долучив до позовної заяви відповіді по його заяві до прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська (а.с.10, 11), а також долучив відповідач аналогічні переписки про звернення ОСОБА_1 по неповерненню трудової книжки та не виплаті заробітної плати де значиться, що порушень не встановлено проведеними перевірками (а.с.64-66).

Згідно довідки про додержання вимог трудового законодавства на ПП «Дар»я» провідними спеціалістами відділу праці та контролю за пенсійним забезпеченням управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті ради Нефедовою А.О. 26.05.2009 р. де зазначено, що ПП «Дар»я» є госпрозрахунковим підприємством і його вид діяльності автомобільні перевезення та оптова торгівля будівельними матеріалами, яке має державну реєстрацію юридичної особи і зареєстроване 07.06.1999 р. і заробітна плата працівникам не виплачувалась потижнево через банківську систему КБ «ПриватБанк» розрахунковими картками, про що позивач долучив, як доказ копію такої картки (а.с.) і порушень строків виплати заробітної плати не має, позивачу було нараховано і заробітна плата, компенсація, відпускні при звільненні, трудова книжка була заведена з порушення строків, накази про прийом та звільнення видані без наявності заяв ОСОБА_1

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечує, що він працював згідно трудового договору з 29.05.2007 р. по 12.09.2007 р. і з його пояснення в судовому засіданні він отримав заробітну плату, яку йому виплачував директор Івченко Г.П. по 150 грн в неділю, що відповідає 600 грн. в місяць, як це передбачено штатним розписом і також заробітною платою, яку він отримував після видачі наказу  №1/9 від 12.09.2007 р., що підтвердив і представник відповідача також в судовому засіданні. Ч.1 п.4 ст. 24 КЗпП України передбачає укладення трудового договору у письмовій формі, тому згідно ст. 48 КЗпП відповідач повинен був оформити не тільки сам трудовий договір, а й зробити відповідний запис до трудової книжки, як це передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників із змінами і доповненнями зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. згідно  з наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України від 08.06.2001 р. №259\34\5, де вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, які працюють понад п»ять днів, тому відповідач зобов»язаний був зробити відповідний запис з 29 травня 2007 р. про прийом позивача на роботу, якщо навіть відповідач посилається на те, що позивач такої книжки не надавав, тому вимоги позивача в цій частині про зміну запису про прийом на роботу з 12.09.2007 р. на 29.05.2007 р. є обґрунтованими і представник відповідача не заперечувала в цій частині позовних вимог, що підтвердила в запереченні (а.с.40), тому позовні вимоги позивача слід задовільнити. Змінити час прийому позивача на роботу  з 12 вересня 2007 р. на 29 травня 2007 р.. В зв»язку з тим, що позивач за вищевказаний період з 29 травня 2007 року по 11 вересня 2007 року отримував заробітну плату своєчасно компенсація втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати за цей період не підлягає стягненню.

В частині позовних вимог про зміну дати звільнення з 31.10.2008 р. на 12.02.2009 р. суд вважає, що ці вимоги є необгрунтованими, так-як на а.с.62 в книзі обліку руху трудових книжок відсутнє заперечення позивача щодо дати звільнення,  а лише є запис, що він отримав не ту трудову книжку. Заява про звільнення позивача на підприємстві відсутня, що підтверджено і перевіркою (а.с.63).  Зі слів позивача директор Іваченко Г.П. його заяву про звільнення порвав, в той же час згідно запису в трудовій книжці позивач звільнений за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою сторін і він не оспорює цю підставу, тому заява позивача, якщо він працював до 12 лютого 2009 р. тоді не буде дотримуватися принцип його звільнення за згодою сторін. Окрім того сам позивач заявив, що він не писав заяви і не просив його звільнити за згодою сторін. Окрім того, про підтвердження того, що позивач працював по жовтень місяць 2008 р. є підтвердження того, як вказано вище нарахована заробітна плата, компенсація за відпустку, які були перераховані на його картку, що підтверджено випискою із банку. Доводи позивача, що він їх не отримував є безпідставні.

В заяві позивач зазначає, що він працював у лютому місці 2009 р., про що надав суду товаротранспортну накладну за 9-10. 02.2009 р., але це не можливо взяти до уваги, що він працював    не може взяти суд до уваги, що він працював на підприємстві з 31.10.2008 р. по 12.02.2009 р., тобто за весь період (а.с.83), так-як відсутні докази про те, на якій підставі видавалась ця накладна, так само за 11-12.03.2009 р. (а.с.123), а згідно накладної позивачем та відповідачем виписок із КБ «Приватбанк» (а.с.68) відсутні дані про виплату заробітної плати в січні та лютому 2009 р., тому позивач мав знати, що оплата йому не проводилась.

Відповідач на доводи позивача, що він працював заперечує, за зазначений період після 31.10.2009 р. В судовому засіданні як відповідач так і свідки пояснили, що товаро-транспортна накладна 9-12 лютого 2009 р. видавалася для перевезення його особистих речей.

Сам же позивач  в своєму позові зазначив, що його незаконно звільнили, однак такі вимоги в позові не ставить, тому при таких обставинах  суд не може розглядати звільнення як незаконне, позовні вимоги про те, що позивач  працював з 31.10.2008 р. по 12.02.2009 р. є необґрунтованим і в позовних вимогах слід відмовити.

В зв»язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за період з 31.10.2009 р. по 12.02.2010 р. також не підлягають задоволенню і є безпідставними, не обґрунтованими, оскільки є необґрунтовані вимоги про зміну дати звільнення.

Вимоги позивача в частині стягнення компенсації за невикористану  відпустку є необґрунтованими, оскільки ці ж гроші були позивачу виплачені згідно довідки на а.с.88 та виписок КБ «ПриватБанк» (а.с.68).

В частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за вимушений прогул з 13.02. по 09.07.2009 р. є також безпідставними і не обгрунтованими оскільки згідно довідки на а.с.88 та виписки КБ «ПриватБанк» (а.с.68) сума заробітної плати  і компенсації за відпустку були виплачені позивачу, останній платіж  у грудні 2008 року, позовні вимоги про виплату заробітної плати за період з 31.10.2008 р. по 12.02.2009 р. задоволенню не підлягають, тому відсутні підстави для застосування ст..117 КЗпП України за період з 13.02.2009 р. по 10.06.2009 р.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., як це передбачено ст. 237-1 КЗпП України, суд вважає слід задовільнити частково виходячи з того, що позивач зазначив в своєму позові, що він в зв»язку з порушенням трудового законодавства відповідачем при прийомі його на роботу в порушення не провів відповідний запис в трудовій книжці, що змусило його витрачати час, зусилля на поновлення його прав, та звернутися до суду, окрім того, що відповідач в порушення Інструкції про ведення трудових книжок не записав час його праці з 29.05.2007 р. по 12.09.2007 р., тому він морально страждав  і затратив свої життєві сили на звернення до суду. Виходячи з цього суд вважає, що буде достатньо для поновлення його життєвих сил 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, які слід стягнути з відповідача.

В частині стягнення судових витрат в сумі 1600,00 грн., згідно доручення (а.с. 113) про участь  представників ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач взагалі не надав доказів про сплату таких витрат. А представники в судовому засіданні не надали документи, які б надавали їм процесуальні повноваження чи представника, які є фахівцями у галузі права відповідно до ст. 12 ЦПК України, що вони є адвокати, а на участь представників витрати не стягуються згідно ст. 84 ЦПК України.

Враховуючи те, що представники ОСОБА_3, ОСОБА_2, надавали юридичну допомогу, як представники, а не адвокати, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1600 грн.

В частині позовних вимог в позовній заяві (а.с.1-2), про зобов»язання підприємства видати трудову книжку, яку він здав при прийомі на роботу, позивач в позовній заяві (уточнені) прохає позовні вимоги залишити без розгляду, про що судом винесено ухвалу 09.11.20010 р. у відповідно сті до ч.5 ст.207 ЦПК України.

В частині позовних вимог в позовній заяві від 12.04.2010 р. (а.с. 1-2) про поновлення строку для звернення до суду позивачу слід поновити, так-як позивач прийняв міри по вирішенню спірного питання шляхом звернення до директора підприємства Івченко Г.П., а коли це питання не було вирішено він неодноразово звертався до прокуратури м.Дніпропетровська, про що були надані підтвердження, які долучені до справи, як позивачем так і відповідачем, тому слід поновити термін для звернення до суду для задоволення частково позовних вимог позивача по зміні дати прийому на роботу, та стягнення моральної шкоди, як це передбачено ст.ст. 233-234 КЗпП України, так-як суд вважає звернення із скаргами позивача були поважними.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, тому слід стягнути з ПП «Дар»я»  судові витрати в сумі 17 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 37 грн..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст.. 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

2.Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Дар»я» про поновлення строку на звернення до суду, про внесення змін до трудової книжки про дату прийому та звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди-задовільнити частково.

3.Зобов»язати ПП Дар»я» внести зміни до трудової книжки серії АХ №930951 від 12.09.2007 р. виданої на ім»я ОСОБА_1, а саме записати дату прийому на роботу до ПП «Дар»я» код ЄДРПОУ 304585911 ОСОБА_1 на посаду водія з «12.09.2007 р.» на «29 травня 2007 року», згідно наказу про прийом на роботу.

4.Стягнути з ПП «Дар»я» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити, як необґрунтованих.

6.Стягнути з ПП «Дар»я» судові витрати в сумі 17 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп.

    7.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Суддя: