Справа № 22- 1690/2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Денисюк П.Д.
Категорія № 19,24 Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
при секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 24 червня 2010 року в справі за позовом комунального підприємства Рівненської міської ради «Теплотранссервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 24 червня 2010 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП Рівненської міської ради „Теплотранссервіс” 6193 грн. 43 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за використану теплову енергію та 30 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В поданій на дане рішення апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують, що суд не взяв до уваги той факт, що в провадженні цього ж суду, але в іншого судді, знаходиться аналогічна цивільна справа за позовом КТП РМР „Комуненергія” про стягнення тієї ж суми, з тих же осіб. Доводить, що із КП РМР „Теплотранссервіс ” у них жодних договірних зобов’язань не було. Згоди на встановлення засобів обліку теплової енергії вони не давали. Суд також не врахував їх заперечення щодо неправильного нарахування заборгованості. Вказують, що суд не взяв до уваги надані ними докази надання позивачем неякісних послуг. З цих підстав просять рішення Рівненського міського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Відпуск теплової енергії для даного житлового приміщення здійснюється КП РМР „Теплотранссервіс” (особовий рахунок НОМЕР_1).
У встановленому законом порядку відповідачі за захистом своїх прав щодо неякісного надання послуг до суду не зверталися, лише згідно із заявами, що є в матеріалах справи, останні неодноразово зверталися до позивача з різних питань щодо надання послуг з гарячого водопостачання у їх будинку.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що вказані послуги відповідачам постійно надавалися саме КП РМР „Теплотранссервіс”, що відповідачами не спростовано.
Таким чином, задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі фактично користуються послугами теплопостачання, частково здійснюють їх оплату, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин та взаємних зобов’язань, а тому їх посилання на відсутність між ними та КП РМР „Теплотранссервіс ” договірних зобов’язань не заслуговують на увагу.
Також ст.ст. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією є одним з основних обов’язків споживача.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Ж одних дій з боку відповідачів щодо укладення відповідного договору вчинено не було, хоча, як зазначено вище, вони фактично отримували послуги по теплопостачанню.
Відповідно до ст.ст. 10-13 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» утримання приватизованих (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників. Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Квартиронаймач (власник), в свою чергу, зобов’язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
П осилання відповідачів на те, що в провадженні цього ж суду, але в іншого судді, знаходиться аналогічна цивільна справа за позовом КТП РМР „Комуненергія” про стягнення тієї ж суми, з тих же осіб, є безпідставними, оскільки ухвалою Рівненського міського суду від 05 липня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2010 року, позовна заява КТП РМР „Комуненергія” була залишена без розгляду з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
Також безпідставними є доводи відповідачів про те, що суд не врахував їх заперечення щодо неправильного нарахування заборгованості, оскільки дані заперечення носять неконкретизований характер, доказами не підтверджені та не спростовують нарахування, надані позивачем.
Згідно ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на те, що відповідачі протягом тривалого часу користувався послугами КП РМР „Теплотранссервіс” , не заперечували проти їх надання, не реалізували своє право на відмову від отримання таких послуг шляхом подання відповідної заяви, та не довели неправильність нарахування позивачем заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку, що правовідносини між КП РМР «Теплотранссервіс» та відповідачами існували протягом усього періоду надання послуг теплопостачання, а тому позов КП РМР «Теплотранссервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий : Судді :