Справа № 22-1597/2010 р. Головуючий суддя 1 інстанції: Власик Н.М. Категорія: 19, 27 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді : Оніпко О.В.
суддів : Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
при секретарі : Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду від 07 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу по договорах позики та сплати відсотків за прострочення грошових зобов’язань.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 07 липня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 198 400 грн. боргу за договорами позики, що становить 20 тис доларів США та 39 тис. грн.., 8630 грн. компенсації грошової суми внаслідок інфляції та 12 728 грн. 59 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання, всього 219 758 грн. 59 коп.
В поданих на дане рішення апеляційних скаргах, які є аналогічними за змістом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказують, що суд не розмежував, яку саме суму слід стягнути з кожного з них. Як вбачається з розписок, кошти позичалися кожним з відповідачів окремо, і жоден з них не виступав поручителем за невиконання зобов’язання іншим позичальником.
Доводять, що судом першої інстанції неправильно визначено суму втрат від інфляції, понесених позивачем у зв’язку з несвоєчасним виконанням ними грошових зобов’язань.
Просять рішення Сарненського районного суду від 07 липня 2010 року скасувати.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує, що рішення суду прийняте з урахуванням всіх обставин по справі та доказів, є законним та обгрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 отримала в борг від позивача ОСОБА_4 наступні суми:
29.12.2006 р. – 7 000 доларів США, термін повернення -29.03.2007р.;
01.02.2008р. -2 000 доларів США, термін повернення -01.08.2008р.;
12.03.2008р. – 2 000 доларів США, термін повернення – 12.04.208р.;
01.11.2008р. – 14 000 грн., термін повернення -01.01.2009р., що підтверджується даними нею розписками (а.с.17, 18,19,20).
Відповідач ОСОБА_3 отримав в борг від позивача ОСОБА_4 такі суми:
07.05.2008р. -25 000 грн та 1 000 доларів США, термін повернення -07.06.2008р.;
28.05.2008р. – 6 000 доларів США, термін повернення – 07.06.2008р.;
27.06.2008р. -2 000 доларів США, термін повернення – 27.07.2008р., що підтверджується даними ним розписками (а.с.21, 23, 22).
Як встановлено судом і стверджено поясненнями сторін та їх представника в судовому засіданні, вказані кошти відповідачі до цього часу не повернули, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів суми боргу.
Також з пояснень відповідачів та їх представника в судовому засіданні вбачається, що останні брали кошти в борг у позивача кожен окремо для здійснення ними підприємницької діяльності, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення загальної суми боргу з обох відповідачів без визначення конкретної суми стягнення з кожного з них підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або судом.
Згідно розрахунку позовних вимог, поданих 15 квітня 2010 року ОСОБА_4 (а.с.52-54), він просив стягнути борг з урахуванням індексу інфляції по березень 2010 року, а 3% річних - по 15 квітня 2010 року (день подачі уточнених позовних вимог).
Таким чином, згідно з вимогами позивача, борг ОСОБА_2М . становить:
основна сума боргу – 101 670 грн. (14 000 + 55 790 (7 000 доларів США х7,97 грн.) +15 940 (2000 доларів США х 7,97 грн.) +15 940 (2000 доларів США х 7,97 грн.) =101 670 грн.)
борг з урахуванням встановленого індексу інфляції – 2380 грн. (14 000 х 117% =16380 грн. -14 000 грн. =2380 грн.) по договору від 01.11.2008р., оскільки іноземна валюта індексації не підлягає;
борг з урахуванням 3% річних – 7411 грн. 94 коп.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 по розписках від 29.12.2006 р., 01.02.2008р., 12.03.2008р. та 01.11.2008р. становить 111 461 грн. 94 коп.
Борг ОСОБА_3 становить:
основна сума боргу - 96 730 грн. (25 000 грн. +7 970 грн (1 000 доларів США х7,97 грн) +47 820 грн.( 6000 доларів США х 7,97грн) +15940 грн (2000 доларів США х 7,97 грн.) =96 730 грн.)
борг з урахуванням встановленого індексу інфляції – 6250 грн. (25 000 х 125% =31250 грн -25000 грн =6250 грн.)
борг з урахуванням 3% річних –5316 грн. 65 коп.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_3. по розписках від 07.05.2008р., 28.05.2008р. та 27.06.2008р. становить 108 296 грн. 65 коп.
Згідно вимог ч.6 ст. 154 ЦПК України одночасно з ухваленням судового рішення суд може постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки УАЗ-3909, на який накладено арешт ухвалою суду 1-ї інстанції від 04 лютого 2010 року, належить ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу №545 від 17.07.2007р., укладеного між ним ДПІІ „Автоінвестбуд-Рівне”, а земельна ділянка площею 1, 0000 га по вул. 17 Вересня, 109 в м. Сарни Рівненської області належить на праві власності ТзОВ „Мінерал” на підставі Державного акту Серія РВ №069178 від 01.03.2005р.
Оскільки вказане майно належить не відповідачам по справі, а іншим особам, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на дане майно підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 154, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 07 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 219 758 грн. 59 коп. скасувати.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 101 670 грн боргу за договорами позики, 2 380 грн. компенсації грошової суми внаслідок інфляції та 7 411 грн. 94 коп. – 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, а всього 111 461 грн. 94 коп.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 96 730 грн боргу за договорами позики, 6250 грн. компенсації грошової суми внаслідок інфляції та 5316 грн. 65 коп. – 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, а всього 108 296 грн. 65 коп.
Заходи забезпечення позову, а саме: арешт, накладений на автомобіль марки УАЗ-3909 та земельну ділянку площею 1, 0000 га по вул. 17 Вересня, 109 в м. Сарни Рівненської області скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий : Оніпко О.В.
Судді : Григоренко М.П.
Ковалевич С.П.