Справа № 22-1250/2010 р. Головуючий суддя 1 інстанції: Лопухович А.О.
Категорія : 46 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів : Григоренка М.П., Ковалевича С.П.,
при секретарі : Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, стягнення компенсації за автомобіль, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна, визнання права власності на 2/3 частини квартири, стягнення компенсації за майно.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ квартири, стягнення компенсації за автомобіль задоволено частково: визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Дубно Рівненської області, площею 32,3 кв.м. Виділено ОСОБА_3 Ѕ частину квартири по варіанту розподілу згідно експертизи як для власника №1, ОСОБА_2 - Ѕ частину квартири по варіанту розподілу згідно експертизи як для власника №2.
Після розподілу зобов’язано сторони по справі переглянути влаштування інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання, вентиляція).
Витрати по переобладнанню приміщення квартири покладено на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію - 2906 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3858 грн. витрат по сплаті державного мита, ІТЗ та за надання юридичних послуг (пропорційно до задоволених позовних вимог).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 160 грн. витрат по сплаті за проведення експертизи (пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено).
Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за автомобіль – за пропуском строку позовної давності.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна, визнання права власності на 2/3 частини квартири, стягнення компенсації за майно –за пропуском строку позовної давності.
В поданій на дане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що згідно договору купівлі-продажу від 11.01.1999 року він та ОСОБА_3 продали однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. 15.01.1999 року вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом спору. Для купівлі даної квартири були долучені кошти не лише від продажу однокімнатної квартири, а й кошти його матері –ОСОБА_4 в розмірі 3000 доларів США. Про те, що спірна квартира була куплена за 5400 доларів США стверджується розпискою її продавця, наявною в матеріалах справи.
Доводить, що суд зобов’язаний визнати за ним та ОСОБА_3 частки у спільному майні, застосовуючи ч.7 ст. 57 СК України, згідно якої, якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Стверджує, що в судовому засіданні він заявляв клопотання про виклик спеціалістів, які б дали свій професійний висновок стосовно влаштування інженерних мереж, однак дане клопотання задоволено не було. Після винесення рішення він звертався до організацій, які влаштовують інженерні мережі і отримав негативну відповідь щодо їх проведення та переобладнання квартири.
Вказує, що висновок суду про пропуск ним строку позовної давності стосовно визнання за ним права власності на 2/3 частини спірної квартири є необґрунтованим, оскільки згідно ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, якщо шлюб між сторонами не розірвано.
Доводить, що ОСОБА_3 вивезла без його відома майно та приховала його, що стверджується його заявами до правоохоронних органів та їх постановами. Вважає, що вартість даного майна повинна бути врахована при поділі.
Просить рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що не погоджується з висновком суду в частині відмови стягнення компенсації за автомобіль через пропуск строку позовної давності. Стверджує, що згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна даність може бути застосована судом лише за заявою сторони у спорі – з боку ОСОБА_2 усних чи письмових заяв про застосування позовної давності щодо поділу коштів за автомобіль не надходило.
Просить рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення компенсації за автомобіль скасувати і прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 8004 грн. 50 коп., в решті рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених сторонами в суді 1-ї інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду 1-ї інстанції з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
Судом встановлено і це стверджено матеріалами справи, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя .
12.12.2006 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/ 2 частину квартири, посилаючись на вимоги ст. ст. 60, 63, 68 СК України та ст.ст. 355 і 368 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте сторонами за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте сторонами за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно зі ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або договором або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, передбаченому ст. 364 цього Кодексу.
У зв”язку з наведеним, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права на 1/ 2 частину спірної квартири є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 2/ 3 частини квартири підлягають до часткового задоволення, з визнанням за ним права також на 1/ 2 частину вказаного житла і висновок суду 1-ї інстанції про відмову останньому в позові в цій частині за пропуском строку позовної давності суперечить обставинам справи та вимогам закону.
Окрім того, суд 1-ї інстанції, на підставі висновку експертизи провів реальний поділ квартири в багатоквартирному будинку, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 11 ЦПК України та вийшов за межі заявлених ними вимог, оскільки апеляційним судом встановлено, що з позовними вимогами про поділ спірної квартири в натурі ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не звертались.
Окрім того, згідно правил ст.183 ЦК України дана квартира є неподільною, оскільки не підлягає поділу без втрати її цільового призначення.
Також, переобладнання приміщення в ізольовані квартири супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо – електропостачання, водопостачання та водовідведення і такі роботи проводяться за технічними умовами і проектами, розробленими спеціалізованими організаціями та з додержанням відповідних норм та правил за погодженням компетентних органів.
Суд 1-ї інстанції порушив зазначені вимоги, оскільки проведена експертиза не вирішує зазначені питання та не визначає можливість проведення таких робіт та їх вартість і згідно з матеріалами справи такі улаштування є неможливими ( а.с. 58 -60 т.2).
Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( пред»явлених 4.04.2007 р. а.с. 78 -80) про стягнення з відповідача компенсації за автомобіль «Форд-Ескорт», суд 1-ї інстанції виходив з того, що останньою пропущено строк позовної давності, однак з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами в справі було розірвано 01 квітня 2004 року, як зазначала сама позивачка у позовній заяві від 12.12.2006 р. та стверджується відповідним свідоцтвом та поясненнями сторін ( т.1 а.с.4).
З позовної заяви ОСОБА_3 та її пояснень в судовому засіданні вбачається, що ще у період перебування сторін у шлюбі, у 2003 р . автомобіль був знятий з обліку відповідачем та проданий ( а.с. 80).
Вказана обставина стверджується також і довідкою ДАІ Дубенського МРВ УМВС України в Рівненській області (Т.2 а.с.3) автомобіль «Форд-Ескорт», держ.номер 0097 РВА, знятий з обліку в зв’язку з реалізацією в межах України 01.03. 2003 року.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за автомобіль за пропуском строку позовної давності , місцевий суд не врахував, що спірним автомобілем сторони розпорядилося ще під час перебування їх у шлюбі, і він не може вважатися майном, яке підлягає поділу між подружжям після його розірвання.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в стягненні компенсації за автомобіль за безпідставністю позовних вимог.
Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 просив поділити належне їм з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності майно, а саме: пилосмок "Астор" вартістю 280грн.; пральну машину "Індезіт" - 1800грн.; холодильник "Донбас" - 350грн.; газову плиту - 800грн.; меблеву стінку - 700грн.; диван - 900грн; 2 м'які крісла - 800грн.; меблевий спальний гарнітур (двохспальне ліжко, тумба з дзеркалом, комод, шафа, пуфик) - 2400грн.; відеомагнітофон "Грюндік" - 200грн;телевізор "Електрон" - 300грн, диван - 1000грн.; 2 крісла – по 150грн.; стіл-тумба - 150грн.; стіл-тумба - 100грн.; стіл-книжка - 250грн.;кухонний меблевий гарнітур -850грн.; газовий котел -650грн.; тумба під телевізо- 100грн.; дзеркало-трильяж 300 грн.; килим 3, 5 - 400грн.;килим3,5x2,5350грн.;килим 2x3 - 250грн.;килим 2,5x3,5 - 500грн.; годинник з боєм - 250грн.;кришталеві вази, 2шт. - 500грн.; кавовий набір "Аркопал" - 50грн.; кавовий сервіз - 50грн.; кришталеві фужери, 10 шт. - 200грн.; чайні позолочені ложки, 12шт. - 500грн.; кришталеві чарки, салатниці, цукерниці -500грн.; набір ложок, вилок, ножів нержавіючих - 180грн.; сервіз столовий -120грн.; тарілки, 40шт - 150грн.;каструлі (2 комплекта по 5шт.) - 300грн.;каструлі, 6шт. - 200грн.; електрокофемолку - 50грн; електром'ясорубку - 75грн.; електросоковижималку - 200грн.;таз латунний - 150грн.; 2-х спальне покривало -200грн.,банні рушники, 5шт. - 150грн.;рушники, 10шт. -100грн.; постільна білизна (підодіяльники, простирадла, наволочки) - 500грн. подушки, 4шт. -200грн.; ковдра ватна - 80грн.; дивандек - 120грн.; люстра -150грн.; електродриль -250грн.;слюсарні лещата - 150грн.;рубанок -50грн.; радіодеталі (транзистори, резистори, мікросхеми) - 2000грн.; зварювальний апарат - 650грн.;земельну ділянку ( 3 000 грн.), а всього на загальну суму 27 555грн.
Із вказаного майна просив виділити йому у власність спальний меблевий гарнітур ( 2 400 грн.), відеомагнітофон „ Грюндіг” ( 200 грн.), телевізор „ Електрон” ( 300 грн.) , диван ( 900 грн.), два м”які крісла ( 800 грн.), земельну ділянку ( 3000 ) , всього на загальну суму – 7 600 грн., решту майна виділити у власність ОСОБА_3, стягнувши з останньої на його користь грошову компенсацію за різницю у вартості часток, належних сторонам.
У мотивувальній частині рішення суд вірно зазначив, що земельна ділянка не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки була безоплатно передана у власність ОСОБА_3., а тому поділу між сторонами не підлягає.
Однак, суд 1-ї інстанції відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя за пропуском строку позовної давності .
Згідно з ч. 2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.
Апеляційним судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду від 26.02.2004 р., розірвання шлюбу зареєстровано 1.04.2004 р. , а з позовом ОСОБА_2 звернувся 12.03.2007 р. ( т.1 а.с. 47).
За таких обставин висновок суду про пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності є безпідставним.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні, з перерахованого позивачем майна у спірній квартирі дійсно є наступні речі: холодильник «Донбас» ( 350 грн.), меблевий гарнітур-стінка ( 700 грн.), два дивани ( 900 грн. + 1000 грн.), два крісла ( 300 грн.), стіл-книжка ( 250 грн.), кухонний меблевий гарнітур (850 грн.), газовий котел (650 грн.), тумба під телевізор ( 100 грн.), дзеркало-трильяж ( (300 грн.), кришталева ваза( 250 грн.), кавовий сервіз ( 50 грн.), столовий сервіз (120 грн. ), каструлі (3шт., 100 грн.), рушники(3 шт., 30 грн.), постільна білизна (2 комплекта, 50 грн.), дві подушки ( 100 грн.), ковдра ватна ( 80 грн.), люстра ( 150 грн. ) , дивандек (120 грн.), 1 килим, розміром 2х3 ( 250 грн.), кришталеві фужери ( 10 шт., 200 грн.), годинник з боєм ( 250 грн.)
Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з п. 22 цієї постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи , та те, що знаходиться у третіх осіб.
Сторони в судовому засіданні не заперечували щодо вартості спірного майна, однак ОСОБА_3 заперечувала щодо наявності у повному обсязі, зазначеного ОСОБА_2 у позовній заяві майна і останній не довів суду протилежне.
Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що все майно, окрім спального меблевого гарнітура ( 2400 грн.), було придбане сторонами після їх весілля та перебуває у користуванні з 1980 р.
На час розгляду справи судом у наявності є майно, загальна вартість якого становить 10 850 грн.
Спірним майном, а саме : спальним меблевим гарнітуром-стінкою ( 2 400 грн.), відеомагнітофоном „ Грюндіг” ( 200 грн.), телевізором „ Електрон” ( 300 грн.), двома м”якими кріслами ( 800 грн.) загальною вартістю 3700 грн ., користується ОСОБА_2
Згідно пояснень ОСОБА_3, газова плита „ Норд” придбана нею за власні кошти після розлучення, а пральної машинки „ Індезіт”, стола –тумби (100 грн.) , стола –тумби( 150 грн.), 3 –х килимів, загальною вартістю 1 250 грн., 40 шт. тарілок , 2 комплектів каструль ( по 5 шт.), ще 1 вази кришталевої ( 250 грн.), у них ніколи не було. Набір чайних позолочених ложок 12 шт. ( 500 грн.) вони подарували дочці на весілля.
Місцезнаходження інших речей, вказаних у позовній заяві ОСОБА_2, їй невідомо .
Що стосується електродрелі ( 250 грн.), слюсарних лещат ( 150 грн.), рубанка ( 50 грн.) , радіодеталей ( транзисторів, резисторів, мікросхем ( 2000 грн.), зварювального апарата ( 650 грн.) , то ще у квітні 2004 р. після розлучення, ОСОБА_2 звертався із заявами в міліцію про їх викрадення і йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи( а.с. 68 т.1 ).
Вказані пояснення ОСОБА_2 не спростовано та не доведено наявність перерахованого майна, проти якого заперечує ОСОБА_3 Окрім того останній пояснив, що зокрема, кількості та вартості постільної білизни він не знає, щодо кришталевих чарок , салатниць та цукерниць ( 500 грн. ) визнав, що лише була 1 салатниця та 1 цукерниця, ціни також не знає.
У зв”язку з наведеним, суд при поділі спільно набутого сторонами за час шлюбу майна, зазначені речі до уваги не бере.
Таким чином судом встановлено, що у наявності перебуває майно на загальну суму 10 850 грн. і вартість частки кожного з подружжя при поділі становить 5 425 грн .
Згідно з вимогами ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до вимог ст. 63 СК України , згідно з якими дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування, розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено законом або договором.
Враховуючи наведене, та виходячи з рівності часток сторін при поділі спільно набутого ними за час шлюбу майна, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог та про виділ ОСОБА_2, у власність наступних речей : спального меблевого гарнітуру-стінки ( 2 400 грн.), відеомагнітофона „ Грюндіг” ( 200 грн.), телевізора „ „Електрон” ( 300 грн.), годинника з боєм ( 250 грн.); холодильника «Донбас» ( 350 грн.), дивана (900 грн.), двох крісел ( 800 грн.), стола-книжки (250 грн.), рушників (3 шт., 30 грн.), а всього майна на загальну суму 5 480 грн. та про виділ ОСОБА_3 у власність наступних речей: меблевого гарнітуру -стінки ( 700 грн.), двох крісел ( 300 грн.), дивана ( 1000 грн.), кухонного меблевого гарнітуру (850 грн.), газового котла (650 грн.), тумби під телевізор ( 100 грн.), дзеркала-трильяжа ( (300 грн.), кришталевої вази ( 250 грн.), столового сервізу (120 грн. ), постільної білизни (2 комплекта, 50 грн.), двох подушок ( 100 грн.), ковдри ватної ( 80 грн.), люстри ( 150 грн. ) , дивандека (120 грн.), 1 килима, розміром 2х3 ( 250 грн.), кришталевих фужерів 10 шт. ( 200 грн. ), каструль (3шт., 100 грн.), кавового сервізу (50 грн.) , а всього майна на суму 5 370 грн.
За різницю у вартості виділеного сторонам майна підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсація в сумі 110 грн . В решті позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та до задоволення не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України , ст. 60, 70 , 72 СК України, ст. ст. 183, 364, 368, 370 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 15 червня 2010 р. – скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, стягнення компенсації за автомобіль – задовольнити частково: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 1\ 2 частину вартості автомобіля – відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 2/ 3 частини квартири – задовольнити частково : визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково : виділити у власність ОСОБА_2 наступне майно : спальний меблевий гарнітур –стінку ( 2 400 грн.), відеомагнітофон „ Грюндіг” ( 200 грн.), телевізор „ Електрон” ( 300 грн.), два м”які крісла ( 800 грн.), годинник з боєм ( 250 грн.); холодильник «Донбас» ( 350 грн.), диван ( 900 грн.), стіл -книжку (250 грн.), рушники(3 шт., 30 грн.), а всього майна загальною вартістю 5 480 грн.,
Виділити у власність ОСОБА_3 наступне майно : меблевий гарнітур -стінку ( 700 грн.), два крісла ( 300 грн.), диван ( 1000 грн.), кухонний меблевий гарнітур (850 грн.), газовий котел (650 грн.), тумбу під телевізор ( 100 грн.), дзеркало-трильяж ( (300 грн.), кришталеву вазу ( 250 грн.), столовий сервіз (120 грн. ), постільну білизну (2 комплекта, 50 грн.), дві подушки ( 100 грн.), ковдру ватну ( 80 грн.), люстру ( 150 грн. ) , дивандек (120 грн.), 1 килим, розміром 2х3 ( 250 грн.), кришталеві фужери 10 шт. ( 200 грн. ), каструлі (3шт., 100 грн.), кавовий сервіз (50 грн.) , а всього майна загальною вартістю 5 370 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за різницю у вартості виділеного їм майна в сумі 110 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді