Справа № 22- 1314 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Тростянчук Г.Г.
Категорія № 19, 27 Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів - Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
з участю секретаря - Чалої Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року в справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УніверсалБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 47 391 грн. 59 коп., 473 грн. 92 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 47985 грн. 51 коп. В поданій на дане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що суд першої інстанції вважає встановленим той факт, що кредитний договір укладено ОСОБА_1 з ПАТ «УніверсалБанк», однак договір кредиту укладався із ВАТ «Універсал Банк». Враховуючи те, що банк не повідомив боржника про перехід прав та обов’язків за кредитним договором до нового кредитора- ПАТ «Універсалбанк», в діях ОСОБА_1 відсутня вина у неналежному виконанні взятих на себе зобов’язань. Доводять, що позивачем застосовано підвищені відсотки, які не передбачені умовами договору та чинним законодавством. Крім того, позивач ставив про стягнення заборгованості за кредитним договором, до складу якої відніс суму дострокового стягнення кредиту, хоча датою погашення кредиту є 27 грудня 2012 року. Вказує, що ч.3 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовим установам заборонено вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом. Крім того, судом першої інстанції без належних правових підстав стягнуто заборгованість з ОСОБА_2, який не являється поручителем, оскільки з преамбули та п.1 договору поруки від 28.12.2007р. вбачається, що поручителем є ОСОБА_1 Просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УніверсалБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 7752 грн. 84 коп. простроченої заборгованості, 4575 грн. 25 коп. відсотків, а всього разом 12328 грн. 09 коп., в решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07-692-КФ-2007 на суму 7267 доларів США терміном на 60 місяців, з виплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 12% річних згідно Графіку погашення заборгованості. В якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань щодо погашення кредиту 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань. Як вбачається з позовної заяви, станом на 05 лютого 2010 року ОСОБА_1 заборгувала банку 47391 грн. 59 коп., з них: 7752 грн. 84 коп. – прострочена заборгованість по сумі кредиту, 33917 грн. 09 коп – сума дострокового стягнення кредиту, 4575 грн. 25 коп. – відсотки та 1146 грн. 41 коп. – підвищені відсотки. Згідно п.4 та п.5 договору поруки, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов’язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів, за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов договору. Відповідно до п.3 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за кредитним договором. ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась у 2009 році та у 2010 році позивачем про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.27, 30). Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дана заборгованість виникла внаслідок невиконання в порушення вимог ст. ст. 526, 1050 ЦК України відповідачем взятих на себе зобов’язань по договору кредиту, з таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Відповідачі в судові засідання не з’являлись, хоча судом було вжито всіх заходів доля їх належного повідомлення, що стверджується матеріалами справи. Згідно із заявою відповідачки ОСОБА_1 від 22 червня 2010 року (а.с.55), остання позов визнавала, за винятком позовної вимоги банку в частині стягнення пені. Доводи відповідачів про те, що договір кредиту було укладено із ВАТ «Універсалбанк», а не з ПАТ «Універсал Банк», і має місце заміна кредитора, не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами справи.
Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом незаконно стягнуто з них на користь банку і суму підвищених відсотків, збільшених банком в односторонньому порядку, також є безпідставними, оскільки відповідачі до суду з позовом про визнання таких дій банку неправомірними не зверталися.
Крім того, п. 10.3 договору кредиту передбачено, що банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору , а позичальник зобов’язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту , що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором (п. 6.1.4, 7.1.3). Оскільки ОСОБА_1 зобов’язання по договору кредиту належним чином не виконала, банк мав право вимагати дострокового повернення суми заборгованості по кредиту, як з неї, так і з поручителя - ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги про те, що підстав для стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_2 не було, оскільки він поручителем не являється, спростовується самим договором поруки, з яким ОСОБА_2 ознайомився, підписав та не оспорював.
Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий : О.В. Оніпко
Судді : М.П. Григоренко
С.П. Ковалевич