Справа № 22- 1650- 2010 р.                          Головуючий у 1-й інст. – Рогозін С.В.                

   Категорія № 57                                              Доповідач - Оніпко О.В.

                                                      РІШЕННЯ

                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

1 листопада   2010 р.                                        м. Рівне

                Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                         Головуючого судді -  Оніпко О.В.

                                            Суддів  -    Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

                                            При секретарі  - Омельчук А.М.

                                З участю представника – адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 3 вересня 2010 р.  в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів , -

                               в с т а н о в и л а :

      Рішенням Рівненського міського суду від 3 вересня 2010 р. задоволено позов ОСОБА_3 : припинено право спільної часткової власності відповідача на частку в спільному майні – 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 зі сплатою позивачкою на користь відповідача її вартості  в сумі 99 834 грн. 50 коп . , які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 Територіального управління ДСА в Рівненській області в УДК в Рівненській області МФО 833017. Визнано за позивачкою право на  1/2 частку  у вказаній квартирі.

     В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд без його згоди, в порушення вимог закону, припинив його право власності на 1/ 2 частину спірної квартири. При цьому керувався нормами СК України, хоча квартиру він отримав до укладення шлюбу з позивачкою  та  сторони її приватизували  у 2007 р., тобто, вона не є спільним майном подружжя. Також посилання суду на вимоги ст. 364 ЦК України, є необгрунтованим, оскільки суд саме порушив ці вимоги і позивачкою не доведено такі обставини. Окрім того, він зареєстрований та проживає постійно у даному житлі, іншого житла не має. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.

    Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що 1.02.1990 р.  відповідачу було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 , у якій він зареєстрований та проживає до цього часу ( а.с. 45).

    23.03.1990 р. сторони уклали шлюб, який було розірвано 10.02.2009 р.   (а.с. 9 зв.).

    7.07.2007 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на вказану квартиру , по 1/ 2 частки за кожним ( а.с. 10).  

    Підставою для звернення ОСОБА_3 з даним  позовом до суду були  її доводи про те,  що відповідач чинить їй перешкоди у користування житлом, не допускає її у квартиру. Оскільки вона є інвалідом 2-ї групи , потребує спокою, а     між нею та бувшим чоловіком склалися вкрай негативні відносини і квартира є однокімнатною та неподільною, просила суд припинити право ОСОБА_2 на належну йому на праві власності 1/ 2 частку у цьому житлі, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію за її вартість в сумі 99 834 грн. 50 коп.

    Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд 1-ї інстанції послався на норми СК України, які регулюють визначення часток подружжя при поділі спільно набутого ними у шлюбі майна, однак,  як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, спірна квартира не є таким майном.

      Висновки, наведені у рішенні стосовно підставності позову ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 364, 365 ЦК України,  суперечать останнім.

    У відповідності до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

    Вирішуючи даний спір, місцевий суд не звернув уваги на вказані вимоги закону та не врахував,   що в даному випадку має місце лише наявність тих обставин, що спірне майно – квартира – є неподільною річчю та, враховуючи, відносини, що склалися між сторонами після розірвання шлюбу,  спільне володіння і користування майном є неможливим.

    Однак  1/ 2 частини квартири, яка належить відповідачу, не є незначною часткою,  припинення права власності на належному відповідачу частку в майні   завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласнику, оскільки він іншого житла не має та постійно проживає у спірній квартирі.

Враховуючи, що відповідач на має іншого житла та не погоджувався на припинення його права власності на частину квартири та сплату йому грошової компенсації у розмірі її вартості, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про відмову ОСОБА_3 в позові.  

    Керуючись ст.ст. 303. 307, 309 , 313-314, 316 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, колегія суддів,-

                    в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

    Рішення Рівненського міського суду від 3 вересня 2010 р. – скасувати.

    В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 – відмовити.

    Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

    Головуючий                     Судді