ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 серпня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В..
суддів: Весельської Т.Ф., Гончар Л.Я., Гуріна М.І., Чумаченко Т.А.,
при секретарі - Замезі Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1, третя особа УДАІ УМВС України в Запорізькій області про стягнення збору на обов'язкове пенсійне страхування за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулося з касаційною скаргою на рішення місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2005 року у справі за його позовом до ОСОБА_1, третя особа УДАІ УМВС України в Запорізькій області про стягнення збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Зазначає, що в травні 2004 року управління звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому зазначало, що 23 квітня 2003 року ОСОБА_1 придбала автомобіль «ВАЗ 21099». МРЕВ № 2 УДАІ УМВС у Запорізькій області їй було видано технічний паспорт за НОМЕР_1 та відповідні номерні знаки.
Посилаючись на те, що до теперішнього часу відповідач не сплатив у встановленому законом порядку збір на обов»язкове пенсійне страхування, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя просило стягнути з відповідача збір на обов»язкове пенсійне страхування у розмірі 3% вартості придбаного автомобіля в сумі 360 грн. 25 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2005 року в задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2005 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя було відхилено, а рішення місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 16 березня 2005 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, управління просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 квітня 2003 року ОСОБА_1 зареєструвала автомобіль«ВАЗ 21099» у МРЕВ № 2 УДАІ УМВС у Запорізькій області і їй видано технічний паспорт НОМЕР_1 та відповідні номерні знаки. При цьому при підтвердженні оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, що складає 360 грн. 25 коп., ОСОБА_1 надала квитанцію від 22 квітня 2003 року про сплату цього збору, після чого автомобіль був зареєстрований у МРЕВ № 2 УДАІ УМВС у Запорізькій області.
При цьому суди прийшли до висновку про те, що доводи позивача щодо ненадходження за наданою відповідачем квитанцією коштів на рахунок позивача не можуть бути підставою для повторного стягнення з ОСОБА_1 спірної суми, оскільки позивачем не надано доказів того, що квитанція про сплату ОСОБА_1 страхового збору є підробленою.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Ухвалюючи судові рішення по справі, суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ст..62 ЦПК України 1963 року , чинного на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, яка зобов»язує суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ст.. 202 цього ж Кодексу, яка визначає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року з наступними змінами «Про судове рішення» встановлено, що суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення в цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У пункті 6 зазначеної Постанови зазначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при задоволенні чи відмови у задоволенні позовних вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Суди неналежним чином віднеслися до дослідження доказів по справі. Суд першої інстанції в постановленому рішенні зазначає, що відповідач оплатила суму збору на обов'язкове пенсійне страхування, про що в матеріалах справи є квитанція приходної каси відділення «Ощадбанку» №7858/ 0000/1 (оператор ОСОБА_2).
Апеляційний суд в своїй ухвалі зазначає про те, за наданою відповідачем квитанцією кошти на рахунок фонду в установу «Приватбанк» не надходили.
Між тим, з наявної в матеріалах справи квитанції (а.с.6) вбачається, що платіж ОСОБА_1 здійснювався через АППБ «Аваль» на рахунок управління пенсійного фонду в «Ощадбанку».
Визнаючи квитанцію про сплату страхового збору належним доказом, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не дали жодної оцінки витребуваній судом першої інстанції довідці Запорізької обласної дирекції АППБ «Аваль» від 24 січня 2005 року про те, що ОСОБА_1 платежу в розмірі 3% від вартості автомобіля не здійснювала.
При умові непереконливості даних, зазначених у довідці, суд може для з'ясування дійсних обставин справи витребувати від банку «Аваль» копію спірної квитанції та в залежності від встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки зазначені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції , колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230,231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Весельська Т.Ф.
Гончар Л.Я.
Гурін М.І.
Чумаченко Т.А.