ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 серпня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Весельської Т.Ф., Гуріна М.І., Федорова М.О., Юрченка В.В.,
при секретарі - Замезі Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Коростень про стягнення несвоєчасно виплаченої пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Коростень Житомирської області на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України у м. Коростень Житомирської області звернулося з касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Коростень про стягнення своєчасно невиплаченої пенсії.
Зазначає, що в грудні 2004 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. В лютому 2003 року Коростенське локомотивне депо, де він працює, звернулося до відповідача з необхідними документами для призначення йому пенсії зі зниженням граничного віку. 15 липня 2003 року відповідачем йому було відмовлено в призначенні такої пенсії з підстав відсутності у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року 2-ї категорії. Рішенням комісії Житомирської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань, пов»язаних з визначенням статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, від 5 вересня 2003 року йому було відмовлено у видачі згаданого посвідчення. Згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2004 року позивачем отримано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987 роках (категорія 2, НОМЕР_1). Відповідна пенсія призначена йому тільки з 7 лютого 2004 року в розмірі 280 грн. 03 коп., а не з часу звернення. Тому позивач просив стягнути з відповідача 3360 грн. 36 коп. недоплаченої пенсії за період з лютого 2003 року по лютий 2004 року.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2005 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Відповідача зобов»язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з лютого 2003 року по 7 лютого 2004 року та стягнуто на користь позивача з Коростенського міського управління Пенсійного фонду України Житомирської області 2208 грн. 19 коп. заборгованості по виплаті пенсії. В решті позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2005 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростень було відхилено, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2005 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Коростень, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987 роках (категорія 2, НОМЕР_1) має необхідний стаж роботи за списком № 2 та з 7 лютого 2003 року користується правом на призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку на 11 років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, задовольняючи позовні вимоги позивача, суди виходили з тих підстав, що позивач саме з вини державних органів у наданий відповідачем тримісячний строк не мав можливості надати відповідне посвідчення ліквідатора, необхідне для призначення пенсії.
Проте з таким висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Ухвалюючи судові рішення по справі, суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ст..62 ЦПК України 1963 року , чинного на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, яка зобов»язує суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ст.. 202 цього ж Кодексу, яка визначає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Встановивши, що позивач при зверненні його за призначенням пенсії в лютому 2003 року дійсно не мав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1987 роках (категорія 2), суди не з»ясували причин, з яких позивач вчасно, ще до його звернення за призначенням пенсії, не отримав такого посвідчення, та, відповідно, не дали зазначеним обставинам належної оцінки.
Зазначаючи у судовому рішенні про те, що вини позивача у тому, що рішенням комісії державної адміністрації Житомирської області по вирішенню спірних питань, пов»язаних з визнанням статусу осіб, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, невірно відмовлено у визнанні його ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році, немає, суд першої інстанції, покладаючи матеріальну відповідальність на відповідача, при цьому не вказав, у чому полягає вина відповідача, управління Пенсійного фонду України у м. Коростень, та які порушення чинного законодавства допущені відповідачем при відмові у призначенні пенсії позивачу при першому його зверненні у лютому 2003 року.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до положень ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому зазначені порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230,231 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Коростень Житомирської області задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Весельська Т.Ф.
Гурін М.І.
Федоров М.О.
Чумаченко Т.А.