Судове рішення #11940720

Справа № 22-1030/10                                                                                        Головуючий в 1 інст.-Ковальов І.М.

Категорія- 39                                                                                                     Доповідач-Василевич В.С.

                                                           

                                              У Х В А Л А

                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     9 листопада  2010 року                                                                      м.Рівне

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

 

                                  Головуючого Василевича В.С.

                                  Суддів: Шимківа С.С., Демянчук С.В.

                                  при секретарі Чалій Н.О.

                                  з участю  позивача ОСОБА_2, його

                                  представника адвоката ОСОБА_3, представника

                                  відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

                                       

                                              в с т а н о в и л а :

   

     Рішенням Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року позов у даній справі задоволено частково.

    Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

    В апеляційній скарзі відповідач доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

    Суд дійшов неправильного висновку про поширення ним, відповідачем неправдивої  та недостовірної інформації.

    Його заяви  не розповсюджувались у відкритій формі, а надсилались  листами до органів, які здійснюють нагляд за відповідною сферою діяльності. Право на такі звернення передбачено ст.40 Конституції України.

     Відповідно до ст.47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності  за висловлювання оціночних суджень. Це не може бути проявом неправомірної поведінки, тому в його, відповідача діях відсутній склад правопорушення і це виключає цивільно-правову відповідальність. Суд же цього не врахував.

     Вважає недоведеним заподіяння моральної шкоди.

     Його звернення у відповідні органи із заявами щодо підприємницької діяльності позивача мали характер оціночних суджень, але судом цього не було враховано.

     По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

     В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що звернення відповідача мають цілеспрямований характер і являються наклепом. В них викладаються завідомо неправдиві факти, а не оціночні судження.

     Відповідно до роз»яснення, що міститься у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» така поведінка тягне за собою передбачену законодавством України відповідальність.

     Просить про залишення рішення без змін.

     В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала.

     Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили, пояснивши, що численні та неодноразові звернення відповідача до державних органів з приводу його, позивача підприємницької діяльності після отримання відповідей про відсутність в його діяльності порушень мали  цілеспрямований характер і зовсім не викликались наміром виконати свій громадський обов»язок.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

     З матеріалів справи видно, що позивач  являється  приватним  підприєм-

цем  в сфері торгівельної діяльності і тривалий час працює завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту с.Горбаків Гощанського району.

     Рішенням Горбаківської сільської ради від 26 серпня 2006 року йому надано дозвіл на переобладнання частини житлового будинку під розміщення аптечного кіоску та магазину.

     Протягом 2008-2009 років відповідач неодноразово звертався в державні  органи із заявами про неправомірну підприємницьку діяльність позивача, по яких проводились численні перевірки, за результатами яких порушень не виявлено і про це відповідач  повідомлявся.

      В ході перевірок відомостей,  викладених відповідачем у його зверненнях,   про них стало відомо широкому загалу, в тому числі і мешканцям села Горбаків, що в свою чергу вплинуло на формування щодо позивача і його підприємницької діяльності негативного іміджу.  

      Отже, поширення неправдивих відомостей є доведеним.

      Конституційне право відповідача як особи та громадянина  на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб не заперечується.

      Разом з тим, як роз»яснено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов»язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України. В даному випадку йдеться про застосування цивільно-правової відповідальності.

      Посилання в апеляційній скарзі на те, що викладена у зверненнях відповідача інформація   є оціночними судженнями не заслуговує на увагу,  оскільки  вона (інформація) за змістом є твердженням.    

     Отже, виходячи із встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди і такий висновок відповідає ч.4 ч.2 ст.23 ЦК України, згідно з якою моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Розмір грошового  відшкодування моральної шкоди  судом визначено з дотримання положень ч.3 ст.23 цього ж Кодексу.  

     Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують підстав для його скасування немає.

      Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                   

                                               у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

    Рішення Рівненського міського суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

                             головуючий                              Василевич В.С.

                             судді:                                         Шимків С.С.

                                                                                 Демянчук С.СВ.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація