Справа № 22ц-514/2007р. Головуючий у першій
інстанції Нестерук В.В.
Категорія 44 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Зотова B.C., Харченко М.С.
при секретарі - Соменко С.П.
за участю представника Управління праці та соціального
захисту населення Гагарінської райдержадміністрації м. Севастополя Малярчук В.М., представника Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації Воробйової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 лютого 2007р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці соціального захисту Нахімовського району м. Севастополя, Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя про стягнення суми невиплат компенсації за харчування, та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 200 6 року ОСОБА_1. звернувся із позовом до Управління праці соціального захисту Нахімовського району м. Севастополя, Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя, в якому просив зобов'язати відповідачів відповідно до чинного законодавства провести виплату за пільгове забезпечення продуктами харчування з 01 січня 2006р. у розмірі 2055,78 грн., стягнути судові втрати у розмірі 2 95,32 грн. та моральну шкоду.
Вимоги мотивовані тим, що він є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, інвалідом війни, перебуває на обліку в Нахімовському відділені управління праці і соціального захисту населення. Пенсію отримував в поштовому відділенні Нахімовського району, однак з початку 2005 року виплати пенсії та інші соціальні виплати припинилися.
Рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 лютого 2006р. позов ОСОБА_1задоволено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя просить скасувати рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що суд не дав оцінки тому факту, що позивач відмовився подати заяву та надати необхідні документи для нарахування і виплати компенсації.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й
2
обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 1 групи.
Відповідно до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов' язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 147 від 02.07.2004 p., Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 р. № 258 „Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на отримання щорічної часткової компенсації вартості продуктів харчування, виходячи із 228,42 грн. на місяць.
Суд правильно оцінив викладене і те, що за 9 місяців 2006 р. відповідачем ці виплати позивачу проведені не були, тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.
Разом з тим судова колегія не може погодитись з задоволенням позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, противоправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправною поведінкою заподіювача та вина.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем не обґрунтовані, й також не мотивовані підстави для їх задоволення в рішенні суду.
Також судова колегія вважає необґрунтованими і вимоги позивача щодо стягнення на його користь в якості судових витрат 295 грн.32 коп., оскільки надані позивачем чеки на виконання ксерокопій, відправлення листів, купівлю товарів не є судовими витратами, передбаченими ст. 7 9 ЦПК України.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, відповідно до ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України, скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя задовольнити частково.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 лютого 2007р. в частині стягнення з відділу Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя на користь ОСОБА_1моральну шкоду в розмірі 100 грн. та судових витрат на суму 295 грн. 32 коп. скасувати.
3
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту Гагарінського району м. Севастополя про стягнення моральної шкоди та судових витрат відмовити.
В іншій частині рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 12 лютого 2007 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.