Справа № 22ц-317/2007р.                                                    Головуючий у першій

інстанції Лядова Т. P.

Категорія 26                                                                          Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста  Севастополя в складі: головуючого   -  Єфімової В.О. суддів        -  Зотова B.C., Харченка М.С., при секретарі -  Соменко СП.

за участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_5., та представника відповідачки ОСОБА_3. - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 04 грудня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (3-ї особа - шоста Севастопольська державна нотаріальна контора) про визнання майна спадковим, визнання права власності на 1/2  частку спадкового майна та розділ спадкового майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004р. ОСОБА_1звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., і змінивши позовні вимоги просив визнати майно, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_4. спадковим, визнати за ним право власності на Ч частку, та розділити це майно.

Вимоги мотивовані тим, що він разом з батьками проживав у квАДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_4. у 1983р. він фактично прийняв спадкове майно, яке належало його матері на праві власності.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 04 грудня 2006р. у задоволені позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В заперечені на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3. апеляційну скаргу відхилити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення з позовом, та з недоведеності позивачем існування майна, яке він вважає спадковим.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2

Судом   першої   інстанції встановлено,     підтверджується матеріалами справи та наданими сторонами доказами, що позивач до 1986р. мешкав в кв.АДРЕСА_1разом

3     батьками - ОСОБА_4. та ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1. мати

позивача - ОСОБА_4 померла. Рішенням Ленінського райсуду м.

Севастополя від 07.12.1993р., яке набрало законної сили, позивач

ОСОБА_1визнаний таким, що втратив право користування жилим

приміщенням за вказаною адресою.

Дані обставини сторонами визнані, та відповідно до ч.І ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч.1,2 ст. 549 ЦК України (у редакції 1963р., що діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку на звернення з позовом, оскільки з позовом до суду ОСОБА_1звернувся 17.06.2004р., а про те, що він позбавлений права користування квартирою, в якій він проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_4., та в якій знаходились речи, які позивач вважає спадковим майном (підсвічники, китайські кинджали, мисливська зброя, тощо), тобто про порушення своїх прав, позивач дізнався після набрання чинності рішенням Ленінського райсуду м. Севастополя від 07.12.1993р.

ОСОБА_1. не оспорюється факт того, що про рішення вказаного суду йому стало відомо саме у 1993р., а тому вказані обставини відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України також доказуванню не підлягають.

Належних доказів про поважність причин пропущення строку на звернення до суду з 1983р., та доказів про наявність спірного майна, вказаного позивачем, і яке він вважає спадковим, ОСОБА_1. ні в суді першої інстанції, ні в засіданні судової колегії не надано. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, а рішення суду відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України - залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від

04   грудня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.