УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Сапінської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання та утримання неповнолітньої дочки, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів відповідно до вимог ст. 75 СК України. В обґрунтування вимог зазначала, що вона є інвалідом 2-ї групи довічно, має скрутне матеріальне становище, а тому просить стягнути на її користь з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Також, ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку у зв’язку з тим, що вона не працює, а відповідач ухиляється від утримання дитини.
28 травня 2010 року вказані позови об’єднані в одне провадження (а.с.24).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 25.06.2009 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 06.04.2010 року і до досягнення нею повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, як непрацездатної особи, по 250 грн. щомісяця на її утримання.
Також, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-7266 Головуючий в суді 1-ї інстанції Грибан І.О.
Категорія 47 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення коштів в твердій грошовій сумі на її утримання, як непрацездатної особи, скасувати та ухвалити нове, яким визначити суму щомісячного грошового утримання в розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача. Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач повинен сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки він працює та отримує стабільний заробіток.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини не оскаржується.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Відповідно до вимог ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
Частиною 4 вищезазначеної статті передбачено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.10.2010 року становить 907 грн., а для осіб, які втратили працездатність -723 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 18.10.2008 року /а.с.4/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, батьками якої зазначені сторони по справі /а.с.5/. Неповнолітня дитина проживає разом з матір’ю, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.
Позивачка є інвалідом 2-ї групи довічно (а.с.6-9).
У зв’язку з інвалідністю, отримує пенсію в розмірі 709 грн., яка є нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого Законом, а тому відповідно до ст. 75 СК України ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, а відповідач, в свою чергу, може надавати матеріальну допомогу.
Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
3
Право доводити необхідність у стягненні коштів у частці до заробітку або у твердій сумі належить сторонам, однак право на визначення остаточного розміру і виду стягнення належить суду.
Виходячи з аналізу зазначених норм, законодавець не встановлює обов’язкового визначення розміру аліментів на утримання одного з подружжя в частковому відношенні, якщо другий з подружжя отримує стабільний заробіток.
Визначаючи розмір аліментів одному з подружжя, суд керується засадами розумності та справедливості. Зокрема, при визначенні розміру аліментів, суд повинен враховувати, чи має позивач право і можливість утримувати аліменти від інших осіб, а відповідач в свою чергу, чи має інших утриманців, а також необхідність витрат на поновлення власного здоров’я та інші обставини.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1, як непрацездатної особи щомісячне грошове утримання в сумі 250 грн. є обґрунтованим.
При розгляді справи в апеляційній інстанції відповідач пояснив, що з його заробітної плати відповідно до рішення суду від 24.09.2010 року будуть відраховуватися аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини, що складає 2000-2500 грн. щомісяця. Окрім того, він погашає кредит, який отриманий ним під час перебування в шлюбі з позивачкою. Розмір щомісячних платежів по його погашенню становить 2 768 грн.47 коп. (а.с.73).
Також, відповідач пояснив, що позивачка має працездатних батьків, проживає в чотирьохкімнатній квартирі в м. Житомирі разом з матір’ю, та отримує аліменти від батька, який проживає в м. Овруч, а тому вважає, що позивачка не потребує матеріальної допомоги в тому розмірі, що зазначений нею в позові.
Відповідно до вимог частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Позивачка, не довела, що в силу своєї непрацездатності вона потребує матеріальної допомоги в більшому розмірі, ані ж визначено судом.
Визначена судом сума та розмір пенсії, що отримує позивачка не є нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Як вбачається з пояснень відповідача, позивачка утримується від можливості поліпшити свій майновий стан за рахунок інших наданих їй прав, оскільки не надає повні відомості про своє матеріальне забезпечення.
Справа розглядалася в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції без участі позивачки (згідно наданих нею заяв), а тому суд розцінює вказану поведінку як добровільну відмову від реалізації наданого права.
Доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним доказом.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування рішення відсутні.
4
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313 -315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді