УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Журавської О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №14 про зміну умов договору найму жилого приміщення,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №14, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначав, що він зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої є відповідачка ОСОБА_1
Квартира складається із двох ізольованих кімнат площею 16,5 кв.м та 12,8 кв.м, ванної кімнати, санвузла, кухні, коридору, балкона та лоджії.
У зв’язку з тим, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні квартирою, він не може належним чином користуватися квартирою, просив змінити договір найму житлового приміщення, відкривши на його ім’я окремий особовий рахунок на кімнату 12,8 кв. м.
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою в якій просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки відповідач протягом більш як шести місяців не проживає в квартирі без поважних причин.
24 листопада 2009 року зустрічна позовна заява об’єднана з первісним позовом в одне провадження (а.с.45).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
_____________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-7075 Головуючий в суді 1-ї інстанції Коломієць О.С.
Категорія 44 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судом надана неповна та необ’єктивна оцінка фактичним обставинам справи. Рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про зміну договору найму жилого приміщення не оскаржується.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Судом встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.5). Вказана квартира складається із двох ізольованих кімнат площею 16,5 кв.м та 12,8 кв.м, ванної кімнати, санвузла, кухні, коридору, балкона та лоджії (а.с.6).
Згідно даних КВЖРЕП-14 в квартирі, окрім наймача, зареєстровані діти: з 11.11.1992 року ОСОБА_2, з 27.10.2009 року ОСОБА_4 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_6, та з 03.11.2009 року чоловік наймача ОСОБА_3 (а.с.27).
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, в квартирі фактично проживають наймач ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_3, дочка ОСОБА_4 та онука ОСОБА_6.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2 з поважних причин був відсутній у спірному помешканні, оскільки з 1995 року йому чинилися перешкоди в користуванні квартирою. Вказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12.02.2009 року, а тому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.
Рішенням суду від 28 грудня 2008 року, яке 12 лютого 2009 року залишено без змін апеляційною інстанцією, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі вимог ст.107 ЖК України, тобто у зв’язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.
Після цього, в листопаді 2009 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою з підстав, що визначені ст. 71 ЖК України, оскільки ОСОБА_2 з дня набрання законної сили рішенням суду по попередній справі, без поважних причин не проживав у спірній квартирі більше шести місяців (а.с.21-24).
Враховуючи те, що підстави позовів ОСОБА_1 не є тотожними (ст.107 та ст.71 ЖК України), тому суд першої інстанції дійшов
3
помилкового висновку, що при розгляді даного спору можуть бути прийняті як доказ обставини, встановлені попереднім судовим рішенням від 12.02.2009 року.
Відповідно до вимог ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Як роз’яснив Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 ?ро деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України” в п.10 постанови, наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не закінчився .
З матеріалів справи вбачається, що в 1995 році ОСОБА_2 вибув з квартири АДРЕСА_1, оскільки одружився з ОСОБА_7
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем при розгляді справи в апеляційній інстанції, він дійсно після одруження перейшов проживати до дружини в трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, однак мав ключі від спірної квартири.
Замки в дверях квартири АДРЕСА_1 були замінені в 1995 році, але ключі відповідачу надали, більше замки не змінювалися. Вказані обставини відповідач підтвердив та пояснив, що дійсно має ключі від квартири, однак не користується ними.
Також, ОСОБА_2 пояснив, що особисті речі забрав після одруження. Які речі залишилися в квартирі не пам’ятає, та чому протягом 15 років він їх не забрав не може пояснити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що в квітні 2009 року та у вересні 2009 року приїжджав з ОСОБА_2 до будинку, де останній зареєстрований. Ключі від квартири у нього є, однак він сам не бажає заходити в квартиру. Один раз, не змогли потрапити в квартиру, оскільки на дверях під’їзду встановлений кодовий замок з домофоном.
З пояснень позивачки вбачається, що на дверях під’їзду кодовий замок з домофоном встановлений рік тому, відповідач не звертався до неї з проханням надати ключ та повідомити код. Вказані обставини підтвердив і ОСОБА_2
Доводи відповідача про те, що позивачка та треті особи з лютого 2009 року чинять йому перешкоди в користуванні спірною квартирою нічим не підтверджується.
При розгляді справи в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді ОСОБА_2 пояснив, що з позовами про усунення перешкод в користуванні квартирою, чи про вселення у спірну квартиру
4
не звертався. Також, не звертався і до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій наймача квартири.
З огляду на викладене, такі дії ОСОБА_2 свідчать про втрату інтересу до спірної квартири.
Є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи, доводи відповідача про те, що він не має постійного місця проживання, оскільки у нього виникли непорозуміння з дружиною та справа про їх розлучення знаходиться на розгляді в суді з березня 2010 року.
Як пояснив ОСОБА_2, справа про розірвання шлюбу не розглянута судом, оскільки за заявою сторін від 21.09.2010 року їм надано строк для примирення.
Та обставина, що відповідач проживає з сім’єю підтверджується і телефонограмами, якими ОСОБА_2 повідомляли про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка повернулася до суду за закінченням терміну зберігання.
За змістом телефонограм, які передавалися на номер телефону відповідача, вони були прийняті його дружиною – ОСОБА_7, яка пояснила, що чоловік має вади мови, а тому вона буде приймати таке повідомлення (а.с. 166,167).
Вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач понад 6 місяців без поважних причин був відсутній в квартирі АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №14, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді