УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Журавської О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Колективного кооперативного підприємства „Ринок” на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного кооперативного підприємства „Ринок”, третя особа ОСОБА_2, про визнання нечинним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду та в обґрунтування вимог зазначала, що працювала головою правління Колективного кооперативного підприємства „Ринок” (надалі ККП „Ринок”). Розпорядженнями голови правління ОСОБА_2 від 23 червня 2010 року за №4 та №5 її було звільнено з роботи за п.1 ст. 41 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки загальні збори засновників від 14.06.2010 року не приймали рішення про звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Також, позивачка зазначає, що при звільненні не дотримані вимоги ст.149 КЗпП України, та її звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності. З урахуванням викладеного, просила визнати нечинним та скасувати розпорядження №4 та №5 від 23.06.2010 року, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку. Окрім зазначеного, позивачка просила ухвалити рішення про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., яку обґрунтовувала тим, що незаконними діями відповідача їй спричинені моральні та душевні страждання, які призвели до погіршення стану здоров’я. Звільнення з роботи, на якій вона працювала тривалий час, підірвало її ділову репутацію та завдало значної психологічної травми.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано розпорядження голови правління ККП „Ринок” №4 та №5 від 23 червня 2010 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ККП „Ринок” з 23 червня 2010 року.
_____________________________________________________ ________________________
Справа №22ц-7061 Головуючий в суді 1-ї інстанції Свінцицький Л.В.
Категорія 52 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Стягнуто з ККП „Ринок” на користь позивачки 6 769 грн.10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць, в розмірі 3 467 грн. допущено до негайного виконання.
В задоволенні позову про стягнення 1485 грн.90 коп. за затримку розрахунку при звільненні відмовлено за безпідставністю.
Додатковим рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2010 року стягнуто з ККП „Ринок” на користь держави 93 грн.20 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ККП „Ринок” порушує питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, які полягають в тому, що суд в порушення вимог ст. 119 ЦПК України прийняв позовну заяву без сплати судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та без відповідних копій для відповідача, а також розпочав розгляд справи без ухвали про відкриття провадження у справі.
Окрім викладеного, апелянт посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки відхилив ряд клопотань відповідача щодо допиту лікарів, не витребував історію хвороби позивачки, та безпідставно відмовив у клопотанні про закриття провадження у справі та зупинення провадження.
Як неправильне застосування норм матеріального права, апелянт посилається на те, що вказаний спір відповідно до вимог ст.99 ЦК України та рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі №1-2/2010 не регулюється нормами трудового права.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 23 червня 2010 року працювала на посаді голови правління ККП „Ринок” /а.с. 5/.
Розпорядженням №4 від 23 червня 2010 року новообраного голови правління, позивачку звільнено з посади голови правління підприємства за ст. 41 п.1 КЗпП України з 23 червня 2010 року. Четвертим пунктом розпорядження зазначено, що днем звільнення вважати перший день після виходу з лікарняного (а.с.7).
В той же день, тобто 23.06.2010 року, проте розпорядженням №5, ОСОБА_1 було повторно звільнено з посади голови правління ККП „Ринок” з 23.06.2010 року (а.с.8)
За змістом ч.4 ст.40 КЗпП України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” №9 від 06 листопада 1992 року, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 14.06.2010 року по 21.06.2010 року проходила лікування в денному стаціонарі Радомишльської центральної лікарні (а.с.58), а з 21.06.2010 року по 02.07.2010 року перебувала на
3
стаціонарному лікуванні в кардіоаритмологічному центрі Житомирської обласної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського (а.с. 6, 66, 67).
Оскільки звільнення позивачки проведено в період її тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з’ясував обставини перебування позивачки на лікуванні в Радомишльській ЦРЛ та в Житомирській обласній лікарні, а також не перевірив обгрунтованість видачі листків непрацездатності є безпідставними.
Порядок видачі листків непрацездатності урегульований Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України №455 від 13.11.2001 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за №1005/6196.
Зокрема, п.8.1 передбачено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України (п. 8.3. Інструкції).
Відповідно до вимог частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження того, що листки непрацездатності видані ОСОБА_1 з порушенням зазначеної Інструкції, відповідач не надав.
Те, що ОСОБА_1 не пред’явлення листок непрацездатності за місцем роботи в день його видачі, не є підставою для визнання його нечинним, та не звільняє підприємство від його оплати.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, також, не може бути визнано обґрунтованим і тоді, коли в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установленому законом випадках) про його тимчасову непрацездатність (п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” №9 від 06 листопада 1992 року).
Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 КЗПП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.22 постанови від 06 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених з порушенням трудової дисципліни, судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України,
4
чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Як вбачається зі змісту розпоряджень, підставою для звільнення ОСОБА_1 стало те, що 14.06.2010 року позачергові загальні збори засновників ККП „Ринок” прийняли рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління за грубі порушення Статуту підприємства та вимог чинного законодавства.
Таке рішення було прийнято за результатами перевірки ККП „Ринок” Державною інспекцією праці та прокурором Радомишльського району з приводу недотримання законодавства про оплату праці за період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2009 року по 08.06.2010 року (а.с.56,57), а також у зв’язку з невиконанням головою правління п.6.7 ( щодо порядку та черговості скликання зборів), п.7.6 ( щодо відчуження майна підприємства і розподілу збитків) та п. 8.9. ( щодо розгляд критичних зауважень, пропозицій, заяв та скарг) Статуту підприємства (а.с. 15,16).
Однак, в протоколі позачергових загальних зборів засновників ККП „Ринок” від 14.06.2010 року та в рішенні загальних зборів не зазначено, яке саме одноразове грубе порушення допущено ОСОБА_1, в чому конкретно воно проявилося, та коли мало місце (а.с.15,16). Відсутні такі відомості і в розпорядженнях №4 та №5 від 23.06.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України (а.с. 7,8).
Звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень.
Зокрема, порядок застосування дисциплінарних стягнень урегульований статтею 149 КЗпП України.
За змістом вищезазначеної статті, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Однак, доказів на підтвердження того, що до застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, їй пропонувалося надати такі пояснення, не надано. Так само, не надано доказів і того, що позивачка відмовилася від пояснень.
З огляду на викладене, суд правильно визнав протиправними та скасував розпорядження голови правління ККП „Ринок” №4 та №5 від 23 червня 2010 року, а також поновив ОСОБА_1 на посаді голови правління ККП „Ринок” з 23 червня 2010 року.
Обґрунтованими є і висновки суду з приводу спричинення позивачці моральної шкоди.
Так, відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України та п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом проводиться відшкодування працівнику моральної шкоди.
Стягуючи на користь ОСОБА_1 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та істотності допущених порушень та понесених втрат, дійшов правильного висновку, що саме вказаний розмір моральної шкоди є достатнім для відновлення
5
порушеного права. При цьому, судом враховано, що звільнення позивачки з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України призвело до негативних емоцій, вона перебувала на лікуванні, прикладала додаткові зусилля для захисту своїх прав.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції припустився помилки при визначенні кількості днів вимушеного прогулу, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Так, відповідно до Розрахунку норми тривалості робочого часу у 2010 році, який затверджено Міністерством праці та соціальної політики України, кількість робочих днів з 23.06.2010 року по 02.09.2010 року становила 50 ( червень-5; липень-22;серпень-21; вересень-2), а не 41, як зазначено в рішенні суду.
У зв’язку із збільшенням кількості робочих днів, на користь позивачки підлягає стягненню 8 255 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку: 165,10х50= 8 255; де 165,10-середньоденна заробітна плата позивачки згідно довідки від 17.08.2010 року (а.с.126); 50 – дні вимушеного прогулу.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги з приводу того, що ККП „Ринок” є об’єднанням громадян, а тому встановлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян, що їх обрали.
Відповідно до Статуту ККП „Ринок”, який затверджено загальними зборами засновників ККП „Ринок” 09.06.2002 року та зареєстровано Радомишльською райдержадміністрацією розпорядженням №103 від 31.07.2002 року, Колективне кооперативне підприємство „Ринок” є підприємством, заснованим фізичними особами (а.с.100-111).
Завданням підприємства є об’єднання частини фінансових, матеріальних і трудових ресурсів Засновників на принципах добровільності, взаємоповаги для ефективного господарювання з метою отримання прибутків, поліпшення економічного і соціального становища Засновників (п.2.1.2.2. Статуту).
В той час, як об’єднання громадян, за змістом ст. 1 Закону України „Про об’єднання громадян” є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків.
Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд порушив норми процесуального права та не зупинив провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 щодо визнання недійсними рішення зборів від 14.06.2010 року.
Рішенням позачергових загальних зборів засновників ККП „Ринок” від 14.06.2010 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади голови правління ККП „Ринок” за грубі порушення керівником Статуту підприємства та вимог чинного законодавства. Питання про звільнення позивачки з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України не приймалося, та предметом спору в даній справі є визнання протиправними розпоряджень голови правління ОСОБА_2 від 23.06.2010 року (а.с.16).
Є надуманими, та такими, що не впливають на правильність судового рішення, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства при прийнятті позовної заяви та відкритті провадження у справі.
Відповідно до п.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, від сплати судового збору звільнені позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
6
Частина 3 ст. 81 ЦПК України звільняє позивачів від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду з
позовом про поновлення на роботі. Такі витрати покладаються на сторони після розгляду справи.
Окрім того, не поширюються на позови, що виникають з трудових відносин, правила ст. 120 ЦПК України щодо подачі позивачем копії позовної заяви та копії всіх документів, що подаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч.2 ст.120 ЦПК України).
Посилання апелянта на те, що ухвала про відкриття провадження у справі була відсутня на час розгляду справи в суді першої інстанції, та з’явилася значно пізніше, спростовуються матеріалами справи.
На а.с. 37 знаходиться ухвала судді про відкриття провадження у справі від 12.07.2010 року, яка 13.07.2010 року разом із копією позовної заяви та відповідними додатками направлялася на адресу ККП „Ринок” (а.с.41). Про отримання зазначених документів свідчить та обставина, що 19.07.2010 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, а також заперечення на позовну заяву (а.с.42,44-49).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні. Разом з тим, рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.209,218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Колективного кооперативного підприємства „Ринок” відхилити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Стягнути з Колективного кооперативного підприємства „Ринок” на користь ОСОБА_1 8 255 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.06.2010 року по 02.09.2010 року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді