УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Великорацька сільська рада, про визнання договору дарування недійсним, поділ спадкового майна, визнання права власності на земельну ділянку та житловий будинок в порядку спадкування за заповітом
в с т а н о в и л а :
В червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, та в обгрунтування вимог зазначала, що вона, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є спадкоємцями за заповітом після смерті матері – ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однак після смерті матері не прийняли спадщину у встановленому законом порядку.
У зв’язку з викладеним, позивачка просила визнати за нею та відповідачем ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом по 1/2 частині за кожним, яка належала їх матері на час смерті відповідно до Сертифікату.
Також, позивачка просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22.12.1994 року, який укладено між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відповідно до ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року, та просила визнати за нею та відповідачем ОСОБА_2 право власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом по 1/2 частині за кожним.
В обґрунтування вимог зазначала, що договір посвідчено секретарем сільської ради, що суперечить ст. 37 Закону України „Про нотаріат”.
Окрім викладеного, позивачка просила поділити спадкове майно між нею та відповідачем.
_______________________________________________________________________________
Справа №22ц-6238 Головуючий в суді 1-ї інстанції Свінцицький Л.В.
Категорія 21,37 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове – про задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішення суду ухваленщ з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, та суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (а.с. 19).
За заповітом від 04 грудня 2003 року спадкоємцями майна померлої є її діти: ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла (а.с.99), та відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, перейшло до дітей ОСОБА_6 – відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не прийняли спадщину у встановленому законом порядку (а.с. 137).
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_7, належав відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.12.1994 року (а.с. 71), а тому не входив до спадкової маси.
Доводи позивачки про те, що вказаний договір є недійсним, оскільки посвідчений не тим органом, на який покладено здійснення нотаріальних функцій, є безпідставними.
За нормами законодавства, які діяли на час вчинення правочину, до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 ЦК України в редакції 1963 року, зокрема, щодо нотаріального посвідчення договору дарування, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною 2 ст.48 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 22.12.1994 року, який укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі під № 2-1845 (а.с.71).
Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, вказаний договір зареєстрований в погосподарській книзі Великорацької сільської ради за АДРЕСА_2 (а.с. 135), та відповідно до витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником вказаного будинку є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 72).
3
Та обставина, що відповідач зареєстрував договір дарування в КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” лише 18.02.2009 року, не є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування та визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку.
Також, є правильними висновки суду щодо безпідставності вимог позивачки в частині визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом та поділ спадкового майна.
З наданих суду доказів вбачається, що на час смерті ОСОБА_7, їй на праві власності належали земельні ділянки площею 1,8283 га та площею 0,7494 га (а.с. 74-77), а також вона мала Сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 2,98 в умовних кадастрових гектарах (а.с.15), а тому саме вказане майно відповідно до ст. 1218 ЦК України увійшло до складу спадщини за заповітом.
Зі змісту повідомлення Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області вбачається, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_7 заведена під №355/2008. Із заявами про прийняття спадщини звернулася позивачка та відповідач ОСОБА_2, однак свідоцтва про право на спадщину ні за заповітом, ні за законом не видавалися (а.с. 139).
З огляду на викладене позивачка скористалася своїм правом, оскільки у встановленому законом порядку прийняла спадщину на майно, що увійшло до спадкової маси. Відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України позивачка може одержати свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки), а тому підстави для визнання такого права в судовому порядку відсутні.
Доказів на підтвердження того, що нотаріальна контора відмовила їй у видачі вказаного свідоцтва не надано.
Позовні вимоги про поділ спадкового майна також є безпідставними, оскільки сторони у встановленому законом порядку не оформили своє право на спадкове майно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 308, 313- 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді