Справа №10-40/07 Головуючий у 1 інстанції Барчук В.М.
Категорія: запобіжний захід Доповідач Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 23 квітня 2007 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого - судці Фідрі О.М.,
суддів - Опейди В.О., Лозовського А.О.,
з участю прокурора - Дунця С.П.,
обвинуваченого - ОСОБА_1.,
захисника - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку апеляцію захисника ОСОБА_2. на постанову Луцького міськрайонного суду від 13 квітня 2007 року, якою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця с. Мар'янівка Маневицького району, мешканця АДРЕСА_1громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, голови фермерського господарства, депутата, голови комісії з питань земельної реформи, екології, охорони навколишнього природного середовища Прилуцької сільської ради, .- відповідно до ст.89 КК України не судимого, продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Луцького міськрайонного суду від 13 квітня 2007 року за поданням старшого слідчого прокуратури Волинської області продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1. до чотирьох місяців. ОСОБА_1обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.2 ст.369 КК України.
У поданій апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_2. ставить питання про скасування постанови суду, посилаючись на її неумотивованість, та безпідставність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1., оскільки у поданні слідчого не обґрунтовано необхідності збереження вказаного запобіжного заходу.
Вислухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив доводи апеляції з підстав, викладених у запереченні на апеляцію, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію з викладених у ній підстав, пояснення слідчого, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до змісту п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суд, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та подання слідчого, відсутні будь-які відомості про існування фактів чи обставин, окрім врахованих початково, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_1перебуваючи на волі, буде намагатися ухилитися від слідства й суду та перешкоджати встановленню істини у справі. Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не є безумовною підставою для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1. судом першої інстанції не дано оцінки проведеним у справі слідчим діям з його участю.
З представлених матеріалів вбачається, що ОСОБА_1має постійне місце проживання, роботи. На його утриманні перебуває неповнолітня дитина та матір похилого віку. Він є депутатом Прилуцької сільської ради двох скликань, головою фермерського господарства, праця у якому є єдиним джерелом доходу його сім'ї. Членами вказаного господарства є лише обвинувачений, який знаходиться під вартою, його дружина та
2
повнолітній син, який відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 19.04.2007 року отримав травму у вигляді перелому кістки правої гомілки. Фактично, перебування ОСОБА_1., який є головою фермерського господарства, під вартою, може потягти негативні наслідки для членів його сім'ї.
Крім того, на момент вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1. об'єктивних даних та беззаперечних доводів, які б свідчили про його намір ухилитися від слідства й суду та перешкодити встановленню істини у справі ні слідчим, у провадженні якого знаходиться справа, ні прокурором наведено не було. У такій ситуації тримання ОСОБА_1. під вартою, як запобіжний захід, набуває ознак покарання, що є неприпустимим. Наведене об'єктивно узгоджується з пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року. Невизнання ОСОБА_1. вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
За таких обставин суд першої інстанції без достатніх на те підстав прийшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1., тому постанову суду першої інстанції слід змінити, обравши запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2. задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 13 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Затсосувати відносно ОСОБА_1. замість взяття під варту запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Звільнити ОСОБА_1. з-під варти у залі судового засідання негайно.