Справа № 2-7770/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010  року                                        Ленінський районний суд  м. Вінниці

в складі:

головуючого судді                 Овсюка Є.М.

при секретарі                 Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

до Ленінського районного суду міста Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 та Вінницької міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

    Позов мотивований тим, що за усною угодою, та договором дорученням, укладеними між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 останніми досягнуто домовленості про те, що позивач придбає на ім’я ОСОБА_2 спірну квартиру та здійснить за спільні кошти реконструкцію та ремонт квартири, а відповідач ОСОБА_2 оформить всю необхідну документацію на реконструйовану квартиру, та відшкодує позивачу половину понесених ним витрат за виконані роботи та використані матеріали при здійсненні реконструкції та ремонту спірної квартири. Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання не виконала, натомість запропонувала позивачу компенсувати понесені ним витрати, шляхом купівлі в неї спірної квартири із зарахуванням в ціну квартири грошових коштів, яких вона не повернула позивачу. Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, але через те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору та не визнає права власності позивача на спірну реконструйовану квартиру, позивач звернувся до суду за захистом свого права власності у спосіб визнання права власності на спірну квартиру за ним. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконала своїх зобов’язань та не оформила дозвільну документацію на реконструкцію квартири, позивач пред’явив позов також до Вінницької міської ради.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та наполягав на задоволенні своїх позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_2 позовну заяву визнав та не заперечував проти її задоволення. Представник відповідача Вінницької міської ради поклався при вирішені даної справи на розсуд суду.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про те, що за спільні кошти ними буде придбано нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1. 06 травня 2010 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого КП «ВМБТІ» 31.05.2010 року за № 539/24619 в книзі № 267, позивач, діючи на підставі договору доручення та в інтересах відповідача ОСОБА_2 придбав на її ім’я вказану квартиру. Відповідно до технічного паспорту дана квартира знаходиться в житловому будинку літ. «А» та складалась з коридору 2-1 площею 8,5 кв.м., кімнат 2-2 та 2-3 площею 15,6 та 15,7 кв.м. відповідно, загальною площею 39,8 кв.м. та частини сараю літ. «Б» площею 3,1 кв.м. За вказаною вище домовленістю позивач взяв на себе зобов’язання за спільні з відповідачем ОСОБА_2 кошти здійснити будівельні роботи по ремонту та реконструкції спірної квартири. Відповідач ОСОБА_2, будучи власником квартири, взяла на себе зобов’язання, отримати всю необхідну дозвільну документацію на здійснення реконструкції квартири та після закінчення будівельних робіт здати в експлуатацію реконструйовану спірну квартиру. Після того, як відповідач ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що вся необхідна дозвільна документація нею отримана та надавши план реконструкції позивачу, останній розпочав роботи по реконструкції та добудови зазначеної квартири. Всі будівельні роботи позивач здійснив за власні кошти в період часу з травня по серпень 2010 року та звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою виконати взяті на себе зобов’язання, а саме відшкодувати йому половину витрат, понесених ним при здійсненні будівельних робіт. Відповідач ОСОБА_2 повідомила, що грошових коштів у неї не має, тому відшкодувати позивачу понесені ним витрати не в змозі, натомість запропонувала позивачу викупити у неї спірну квартиру, сплативши їй вартість квартири за винятком її боргових зобов’язань перед позивачем. Позивач погодився на дану пропозицію, оскільки іншим шляхом, як пояснив суду сам позивач, було неможливо стягнути грошові кошти з відповідача ОСОБА_2 На підтвердження продажу та передачі спірної квартири відповідачем ОСОБА_2 позивачу та купівлі і передачі грошових коштів, а також прийняття купленої квартири позивачем, між ними 18 серпня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу квартира складається з кімнат площею 16,1 та 16,0 кв.м., коридорів площею 7,8 та 7,6 кв.м, санвузла площею 3,4 кв.м., кухні 35,9 кв.м., кімнати площею 13,4 кв.м., санвузла площею 4,6 кв.м., балкону площею 3,2 кв.м., погрібу площею 7,7 кв.м., та сараю площею 3,1 кв.м. Також за умовами договору сторони домовились про те, що відповідач ОСОБА_2 на протязі двох місяців надасть усі необхідні документи, підтверджуючі її право власності на реконструйовані приміщення спірної квартири, але своїх зобов’язань відповідач ОСОБА_2 знову не виконала, більш того повідомила позивачу, що часу на оформлення документів у неї не має, тому цим займатись не буде. Через такі події, використовуючи довіреність відповідача ОСОБА_2, позивач звернувся до Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» з заявою про оформлення технічної документації на квартиру АДРЕСА_1, в результаті чого КП «ВМБТІ» 21.10.2010 року було надано технічний паспорт, згідно відомостей якого вказана квартира загальною площею 108,0 кв.м., з яких житлова площа 45,5 кв.м., розташована в житловому будинку літ. «А» та складається з приміщень на першому поверсі: коридор 2-1 площею  7,6 кв.м, кімната 2-2 площею 16,1 кв.м., санвузол 2-3 площею 3,4 кв.м., кімната 2-4 площею 16,0 кв.м., коридор 2-5 площею 7,8 кв.м., з приміщень на другому поверсі: кухня 2-6 площею 35,9 кв.м., санвузол 2-7 площею 4,6 кв.м., кімната 2-8 площею 13,4 кв.м., балкон площею 3,2 кв.м.,  а також погріб площею 7,7 кв.м., частина сараю літ. «Б» площею 3,1 кв.м. Позивач не може посвідчити у нотаріуса укладений договір купівлі-продажу спірної квартири та зареєструвати за собою право власності на придбану квартиру, оскільки відповідач ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири та не визнає тим самим право власності позивача на спірну квартиру.

Виниклі правовідносини визначаються та регулюються наступними нормами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 205-208 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 дотримано письмової форми правочину.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого  майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений сторонами є за своєю природою та згідно вимог цивільного законодавства договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст. 220 ч. 2 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення   договору не вимагається. Оскільки сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, та частково даний договір виконано, суд приходить до висновку про визнання даного договору дійсним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідач ОСОБА_2 не визнає права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, оскільки не виконує взяті на себе зобов’язання перед позивачем та не з’являється для посвідчення договору нотаріусом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

    Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність захисту права власності позивача на спірну квартиру, у спосіб передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, у спосіб визнання права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.                        

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 331 Цивільного кодексу України – право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.     Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Оскільки при реконструкції позивачем спірної квартири права інших співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 не порушено, про що свідчить відсутність від них скарг та проведене будівельно-технічне експертне дослідження. У висновку будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 27 жовтня 2010 року експертом Подільського центру судових експертиз, на предмет дотримання будівельних, архітектурних, санітарних, протипожежних норм та правил під час здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_1, зазначено, що архітектурно – планувальні, конструктивні рішення та інженерне забезпечення відповідають будівельним нормам України при  переплануванні та збільшенні площі спірної квартири враховані заходи щодо санітарно-гігієнічного благополуччя та пожежної безпеки населення, ступінь будівельної готовності переобладнаних та збудованих приміщень становить 100%.

Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації, яким у місті Вінниці є Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», тобто є підприємством органу місцевого самоврядування міста Вінниці – Вінницької міської ради, інтереси якої тим самим зачіпаються, а тому Вінницьку міську раду залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Що стосується виниклих відносин між позивачем та відповідачем Вінницької міської ради, стосовно користування земельною ділянкою, то судом встановлено, що позивач є фактичним користувачем земельної ділянки, розташованої під домоволодінням АДРЕСА_1 разом з іншими співвласниками будинку з наступних підстав, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту  « ґ» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі,  якщо  інше  не  передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки,  виробничі та  інші  будівлі  і споруди.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села,  селища,  міста,  що  є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх  інтересах  майном,  що належить  їй,  як  безпосередньо,  так  і  через  органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 16 та 60 згаданого Закону, територіальним громадам у містах належить право власності на землю.  

Отже позивач, як член територіальної громади міста Вінниці та співвласник будинку АДРЕСА_1 є користувачем земельної ділянки, розташованої під даним будинком та біля нього. Оскільки права інших співвласників будинку № 42, як членів територіальної громади, а відповідно ї права Вінницької міської ради, як представника інтересів територіальної громади при будівництві не порушено, тому позивач мав право спорудити житлове приміщення на даній земельній ділянці. Оскільки право власності позивача на спірну квартиру є набутим на законних підставах, а саме на підставі договору купівлі-продажу, який визнаний судом дійсним, а тому, з метою подальшого недопущення порушення права власності позивача на спірну квартиру та реєстрації його права власності на дану нерухомість, його право підлягає захисту судом у спосіб визнання права власності за ним на квартиру АДРЕСА_1.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, а тому суд, керуючись ст.ст. 4, 15, 61, 114, 209, 212-215 ЦПК України, 15, 16, 321, 328, 331, 346, 376, 392 ЦК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вінницької міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності  на  квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 108,0 кв.м., житловою площою 45,5 кв.м., розташованої в будинку літ. «А», яка складається з приміщень на першому поверсі: коридор 2-1 площею 7,6 кв.м, кімната 2-2 площею 16,1 кв.м., санвузол 2-3 площею 3,4 кв.м., кімната 2-4 площею 16,0 кв.м., коридор 2-5 площею 7,8 кв.м., з приміщень на другому поверсі: кухня 2-6 площею 35,9 кв.м., санвузол 2-7 площею 4,6 кв.м., кімната 2-8 площею 13,4 кв.м., балкон площею 3,2 кв.м., а також погріб площею 7,7 кв.м., частина сараю літ. «Б» площею 3,1 кв.м.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :