РІШЕННЯ                                    справа № 2-170/2009

                                         ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року                                       Верхньодніпровський районний суд

                                                                                  Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

                За участю представника – адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3 та ОСОБА_4  третя особа служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадмінстрації про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди,-

                                        ВСТАНОВИВ:

         До суду звернулась позивач ОСОБА_2, з позовом  про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди до відповідачів ОСОБА_3, та  ОСОБА_4,  посилаючись на таке: з 2000 року вона проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, а в 2002 році  вони узаконили свої відносини та зареєстрували шлюб у Дніпровській селещній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

             Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який до січня 2007 року проживав разом з нею.

             Після розірвання шлюбу, 30.10.2007 року за домовленістю з ОСОБА_5, їх спільний син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживав разом з  батьком ОСОБА_5, у зв”язку з тим, що з нею проживав її син від першого шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який хворіє на психічне захворювання і на сьогоднішній день поміщений у спеціальний учбовий заклад.

          Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, вона намагалась забрати свого сина, але відповідачі їй в цьому перешкоджали.

              В травні 2009 року вона звернулась до ради  опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської селещної ради із заявою щодо повернення їй  дитини, але рада опіки та піклування внесла постанову № 2 від 19.05.2009 року, якою залишила її заяву без розгляду постановивши рішення щодо клопотання перед службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації про призначення тимчасової опіки терміном на 2 місяці громадянам ОСОБА_3, та ОСОБА_4, щодо її сина ОСОБА_6, та встановили їй дні побачення з дитиною кожну суботу з 11-00 год., до 16-00 год., але відповідачі всіляко перешкоджають їхньому спілкуванню  і всяко негативно налаштовують сина  проти неї.

            В даний час дитина проживає у будинку відповідачів по АДРЕСА_1. І хоч відповідачі ставляться до її сина добре, але відмовляються повернути їй  дитину, що й стало підставою звернення до суду.

               В судовому засіданні позивачка та пердставник позивача позовні вимоги підтримали давши пояснення фактично установлені матеріалами справи

             Відповідачі ОСОБА_8, та ОСОБА_3, проти задоволення позовних вимог заперечували при цьому пояснили, що їх син та позивачка були одружені  та у 2002 році них народився син ОСОБА_6 Починаючи з 2005 року між їх сином та невісткою почали виникати скандали і їхня сім” розпалась. Дитина спочатку  проживала з позивачкою ОСОБА_2, крім  ОСОБА_6 у неї був ще й старший син від першого шлюбу, який  має психічне захворювання. Напикінці 2006 року до них затефонувала вихователька з дитячого садочка і попросила забрати дитину ОСОБА_6, так як мати недбало ставиться до дитини. Хлопчик приходить до дитячого садочка голодний, неохайний, з педикульозом. Вони  разом із сином забрали хлопчика до себе. Дитина дійсно була занедбаною з  виразками на тілі, з вошима. Вони  його відмили, вилікували і з того часу дитина почала жити разом з ними. На початку 2007 року  позивачка написала розписку у присутності  сусідів, що вона відмовляється від сина. З того часу  позивачка про хлопчика не турбувалась. Матеріально їм не допомогала. Відвідувала дитину дуже рідко, незважаючи на те, що їй були встановлені дні  та години для спілкування, але вона лише один раз взяла дитину і то вони  вговорили хлопчика, щоб він пішов разом з матір”ю. В 2009 році їх син помер, вони почали збирати документи для того, щоб позбавти позивачку батьківських прав та  встановити статус дитині.  У відповідь на це позивачка і подала даний позов до суду. Але дитина їй не потрібна. Мати  позивачки  говорила їй, щоб вона забрала дитину, так їй буде призначена пенсія за батька і їм буде на що жити. Навіть коли  дитина повинна була  йти до школи. Мати дитину на  збирала, на  святі першого дзвоника присутня не була. В школу до дитини ходять лише вони, мати жодного разу не була на батьківських зборах та не поцікавилдась успіхами дитини, хоч  хлопчик  навчається добре і грано себе поводить.

      Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадмінстрації  в судовому засіданні повідомила що до  служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації  надійшло клопотання від Дніпронвської селещної ради про влаштування малолітнього ОСОБА_6,  на тимчасове проживання до сім”ї відповідачів. Для вирішення цього питання вони звернулись з запитами про матір дитини до Криничанської служби у справах дітей, з якої отримали документи про те, що мати за місцем проживання характеризується негативно, вживає спиртні напої, у неї ж ще одна дитина  вихованням якої вона не займається, умови для проживання дитини у  матері відсутні. Тому ними було прийняте рішення про те, щоб дитину влаштувати до сім”ї відповідчаів тимчасово. Потім до них надійшов виклик до Криничанського районного суду для участі у справі про позбалення позивачки батьківських прав. Копія позовної заяви та пакет документів, згідно яких  ОСОБА_2, характеризувалась зовсім не так, як вона харектеризується  за матеріалами доданими до даної позовної заяви. В судовому засідінні вони участі не приймали, направивши клопотання, щоб справа слухалась без їхньої участі. Чому позов прокурара про позбавлення  ОСОБА_2,. батьківських прав не розглянутий їй не відомо. Проте вона вважає, що однозначно вирішити питання про передачу дитини позиваці не можна, так як дитина вже два роки не проживає у матері, відвикла від неї і якщо  в даний час  звбрати дитину у відповідачів і передати її матері, то це на її думку дуже травмує дитину. Тому потрібно  спчатку, щоб мати  спілкувалась з дитиною, щоб дитина до неї звикали і лише тоді вирішувати дане питання. Також пояснила, що відповідачі  характеризуються позитивно, до них надходять відгуки  і з селещної ради і зі шкоди, що дідусь і бабуся  добре доглядають дитину, допомогають хлопчику  у навчанні, відують батьківські збори і дитина до них дуже прив”язана.

        Вислухавши  осіб, що приймали участь у розгляді справи,  свідків, з”ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають за такими підставами.

        Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 з 2000 року  проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5,а в 2002 році  вони узаконили свої відносини та зареєстрували шлюб у Дніпровській селещній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

             Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який до січня 2007 року проживав разом з нею.

             До кінця 2006 року дитина проживала разом за матір”ю в  сел. Аули Криничанського району. З  січня 2007 року дитина почала  проживати у відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_3, що підтверджується як поясненнями сторін так і розпискою позивачки від 12.01.2007 року згідно якої вона передала сина на  виховання батькові та відмовидлась від аліментів. Таким чином посилання  позивачки про те, що  дитина проживає у відповідачів з 30.10.2007 року  суд розцінює як такі, що не відповідають дійсності

     Із пояснень свідка ОСОБА_9, в судовому засіданні встановлено, що позивачка дуже часто перебуває в нетверзому стані, вихованням дітей не займається, що призвело до того, що старший син позивачки вчинив навіть крадіжку грошей у листоноші. Позивачка та її мати всім говорять, що її страший син психічно хворий, але він не настільки хворий як занедбаний. Якщо з ним займатись, добре його доглядати, то він  може навчатись  в  нормальній школі та вести себе адекватно. Діти  позивачки були часто голодні, прохали їсти по сусідах. Траплялись випадки, що старший син позивачки о 5-й годині ранку вже гуляв без догляду матері. Позивачка проживає в невеликому будинку, який складаєтьсмя з двох кімнат. В одній кімнаті проживає вона з співмешканцем в іншій -  її брат.  В будинку є також невилика кухня  в якій знаходиться і ванна. Дітям в будинку проживати немає як. Порядок в будинку наводиться позивачкою тільки тоді коли мати її поганяє з цього приводу та тоді коли пітрібно це  комусь показати.  Так в даний час іде суд, тому в неї дома прибрано.  Проте коли позивачка випиває та запрошує до себе компанію підозрілих осіб, то в будинку  стоїть безлад.

      Із показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що за той час, що дитина перебуває у бабусі та дідіся дитина доглянута, коли ж дитина проживала з матір”ю то доглядом та виховання дитини ніхто не займався. Де бувала мати туди за собою тягала і дитину,  часто мати  знаходилась в нетверезому стані. Тому вона особисто телефонувала відповідачам, що  вони забрали дитину до себе. Домовились, що спочатку дитина побуде у відповідачів місяць, а далі за потребою. За час, що дитина перебуває у відповідачів  позивачка  її не відвудувала, та не цікавилась її долею. За чотири роки вона лише один раз  прийшла до дитини на день народження, принесла подарунок. ОСОБА_6 вибіг до неї взяв подарунок, подякував та повернувся назад, ніякого інтересу до матері хлопчик не виявив, не запитав, де вона була та чому так довго не приходила. Вона вважає, що  дитину повертати позивачці не потрібно, так як у неї немає  умов для проживання сина, ні кімнати , ні окремого ліжка для дитини. Крім того дитина потребує постійної уваги, а позивачка такої уваги приділяти їх не буде, хлопчик буде пропускати школу, не вчитись, та не виховуватись.

     Із показань свідка  ОСОБА_11, в судовому засіданні встановлено, що вона  працювала разом з позивачкою у Верхньодніпровському КПК. ОСОБА_2. спочатку працювала лаборантом тимчасово, потім пішла працювати прибиральницею. Працювала близько двох років, звільнилась за власним бажанням, на даний час їй відомо, що ОСОБА_2,. не працює. Вона бачила  ОСОБА_2,. з дитиною, хлопчик вільно з нею спілкувався називав мамою. Тоді ОСОБА_2,. купила дитині туфлі, але бабуся відмилась їх брати.

       Із показань свідка ОСОБА_12, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2,. зловживає спиртними напоями. Вихованням своїх дітей не займається. Її старший син  обікрав листоношу та скоював і інші крадіжки. Вона бачила старшого сина позивачки який гуляв пізно на вулиці і запитала його чого він не йде додому, на що хлопчик відповів їй, що мати з гостями закрились дома і його не пускають. Вона просить не віддавати  дитину позивачці, так з нею він не буде належно відвідувати школи, ходити без догляду та не отримуватиме належного виховання.

   Із показань свідка ОСОБА_13, в судовому засіданні встановлено, що вона знає ОСОБА_6 з 2004 року, коли він почав відвідувати їх дитячий садочок. До 1.09.2006 року з дитиною все було добре, він ходив до садочка регулярно, охайний. Але з 01.09.2006 року ситуація різко змінилась. Дитина перестала регулярно ходити до сачка, придила грязна, неохайна, з педикульозом, чиряками. В жовтні 2006 року ОСОБА_6 зовсім перестав відвідувати садочок. Тоді було  виявлено, що мати  вживає спиртні напої, дитиною не займається. І вона телефонувала батькам  батька дитини, щоб вони забрали ОСОБА_5 до себе. З того часу  ОСОБА_6, проживає в сел. Дніпровському. Про  позивачку може сказати те, що вона схильна до вживання спиртних напоїв, до дитини ставиться байдуже. Двічі вже піднімалось питання про позбавлення її батьківських прав, але  вона починала вести себе краще і це питання закривали. А  на початку цього року вона знову почала  вживати сиртні напої, тому може знову постати питання про позбавлення її батьківськиї прав. На початку вересня вона бачила ОСОБА_2,  в стані сильного алкогольного сп”яніня в оточенні підозрілих осіб. ОСОБА_2 пройшла мимо неї і навіть не впізнала її через свій стан. Вона також є депутатом селещної ради тому неодноразово складала характеристики на ОСОБА_2. та перевіряла її матеріально-побутові умови. При цьому хоче зазначити, що і позитивні і негативні характеристики на позивачку є об”єктивними. Так  як протягом певного часу ОСОБА_2, може  поводити себе добре працювати, наводить порядок в будинку, все це відтворювалось у характеристиках та актах  обстеження матеріально-побутових умов. Але коли ОСОБА_2,. починає вживати спиртні напої, поводити себе неадекватно, відповідно видались і негативні характеристика та відповідні акти обстеження матеріально-побутових умов. В даний час ОСОБА_2, не працює,  вживає спиртні напої.

      Із показань свідка  ОСОБА_14, встановлено, що вона є соціальним педагогом школи в яків навчаєтьтся ОСОБА_6,  До першого класу хлопчика привели  бабуся з дідусем, в яких він проживає і які ним опікуються. ОСОБА_6 у них живе в добрих умах, відповідачі приділяють належну увагу хлопчику та його  навчанню. Знання дитини  на високму рівні. Вона бачила матір дитини лише один раз. При спілкуванні  ОСОБА_6, майже не згадує матір. Згідно соціального паспорта  сім”я ОСОБА_2, характеризується як неблагополучна. В цьому році вона матір дитини ні разу у школі не бачила. Вважає, що якщо забрати  хлопчика від бабусі та дідуся, то це буде для дитини великим стресом, так  він звик та дуже прихильний до них, дитина звикла до тих умов в яких вона проживає, і якщо їх змінити то це звичайно травмує хлопчика.

       Із показань свідка ОСОБА_15, в судовому засіданні встановлено, позивачка є її дочкою. Відповідачі перешкоджають їй   бачитись з дитиною та займатись її вихованням. В 2007 році  її донька під  примусом відповідачів написала  відмову від дитини. Але після того вона неодноразово зверталась до  ради опіки та піклування з заявами про повернення їх дитини, але  отримувала відмову і їй лише встановлювались дні для побачення з дитиною. Але й у ці дні відповідачі не давали їй дитину та можливості поспілкуватись з нею. Її донька веде нормальний спосіб життя, спиртними напоями не зловживає, працює тому може сама виховувати свою дитину.

        Оцінюючи  показання всіх свідких, допитаних в судовому засіданні суд робить висновок про те, що позивачка ОСОБА_2, має мінливий характер і може характеризуватись як з позивної так і з негативної сторони. Проте судом достовірно встановлено, що з початку 2007 року дитина ОСОБА_6, з позивачкою не проживає, а проживає в сім”ї відповідачів. За даний час дитина звикла до відповідачів так як  матір відвідувала дитину дуже рідко та мало з нею спілкувалась. Більшість свідків, допмитаних в судовому засіданні  характеризують позивачку негативно, вказують на її схильність до вживання спиртних напоїв та на те, що вона є безвідповідальною матір”ю, яка не дуже турбується про матеріальне забезпечення та виховання дітей, особливо в той час, коли вживає спиртні напої. І навіть, якщо піддати  сумніву показання свідків ОСОБА_10, які в судовому засіданні пояснили, що в них є неприязнені відносини з позивачкою, проте їх показання повністю підтвердила свідок ОСОБА_12, з чого суд робить висновок про правдивість їх показань. Лише свідок  ОСОБА_11, дала пояснення відмінні від пояснень їнших свідків, але вона давала показання відносно роботи позивачки, а не про  спосіб її життя, якого вона і не може належно харакетризувати, так як проживає в іншому населеному пункті. Свідок  ОСОБА_15, є матір”ю позивачки тому її показання суд оцінює критично так як вони вони суперечать показанням інших  свідків, та не відповідають матеріалам справи.

      Досліджуючи письмові докази по справі судом встановлено, що  стосовно  позивачки надані характеристикі, які як позитивно так і негативно її харектризують, та аналогічні акти обстеження матеріально-побутових умов. Проте це питання в судовому засіданні висвітлила свідок  ОСОБА_13,. яка пояснила суду, що частину характеристик та актів стосовно ОСОБА_2 складала особисто вона  і їх відмінності характеризуються  тим, що в той чи інший період часу позивачка вела різні способи життя, намагаючись бути об”єктивною вона та інші депутати селещної ради складали акти та надавали характеристики так  як в той час поводила себе позивачка та які  умови були в її будинку. Також зазначила, що коли ставилось питання про позбавлення  позивачки батьківських справ то вона змінювала свою поведінку на краще, наводила порядок в будинку і  відповідно   вони її добре характеризували, але з часом все це змінювалось і ставало таким як і були раніше, тоді складались негативні харакетристикит.

      Судом також встановлено, що позивачка двічі зветалась до  Дніпровської селещної  ради з клопотаннями про встановлення їй днів побачень з дитиною та повернення дитини.  Так перше звернення було до ради в серпні 2007 року, тоді було прийняте рішення про зобов”язання батьків  зустрітись та домовитись між собою про  зустрічі позивачки зі своїм сином ( постанова № 17 від 28.08.2007 року). Згідно постанови Дніпровської селещної ради № 25 від 06.11.2007 року встановлено, що органом опіки та піклування розглядалась заява ОСОБА_2,. про визначення часу побачення з сином ОСОБА_6, Батько не заперечував проти побачення матері з дитиною. Батькам було запропоновано  самостійно вирішити це питання так як ОСОБА_2, була відсутня на даному засіданні. До спільної думки батьки не прийшли і від ОСОБА_2, знову надійшла заява про вирішення даного питання тому було прийняте рішення про встановлення днів побачення позивачці з сином кожної суботи з 11-00 до 16-00 години. Дана постанова була затвердження рішенням Дніпровської селещної ради від 07.11.2007 року. Також суду надана і копія   рішення  Аульської селещної ради від 10.01.2007 року № 83 про клопотання про  позбавлення батьківських прав ОСОБА_16, стосовно її неповнолітніх дітей, в тому числі і ОСОБА_6,2002 року народження.

      Другий раз ОСОБА_2, звернулась до ради з питань опіки та піклування Дніпровської селещної ради в травні  місяці 2009 року з проханням встановити дні спілкування з дитиною Постановою № 2 від 19.05.2009 року ради опіки та піклування Дніпровської селещної ради було постановлено про призначення тимчасової опіки терміном на 2 місяці гр. ОСОБА_3, та ОСОБА_4. над малолітнім онуком ОСОБА_6 Та  встановлені дні побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_6 кожну суботу з 11-00 до 16-00 години, також в матеріалах справи є рішення Аульської селещної ради № 38 від 02.06.2009 року про клопотання перед  судом про позбавлення ОСОБА_2, батьківських прав по відношеню до свого малолітнього сина ОСОБА_6, 2002 року народження.

        Таким чином судом встановлено, що бажання  спілкуватись та бачитись з дитиною у позивачки виникало тільки тоді, коли вірішувалось питання про позбавлення її батьківських прав щодо  дитини ОСОБА_6

        Яким чином позивачка виконувала рішення Дніпровської селещної ради щодо  побачень та спілкування з дитиною від  07.11.2007 року суду доказів не надано, проте із показань свідків вбачається, що ОСОБА_2, не спілкувалась з дитиною та рідко її відвідували  протягом 2007-2008 років.

             Суду надані акти депутатів Дніпровської селещної ради  від 23.05.2009 року, від 30.05.2009 року від 06.06.2009 року від 13.06.2009 року, від 19.06.2009 року, від 27.06.2009 року, згідно яких вбачається, що після  прийняття постанови радою опіки та піклування Дніпровської селещної ради про  визначення  способу спілкування з дитиною від 19.05.2009 року, позивач ОСОБА_2, лише двічі  30.05.2009 року та 06.06.2009 року з”являлась для того, щоб побачитись із сином. Згідно акта депутата Дніпровської селещної ради, складеного в присутності свідків, встановлено, що ОСОБА_2, об 11-00 годині з”явилась для того, щоб взяти сина від дідуся і бабусі, проте дитина не хотіла йти з матір”ю, і сусіди та бабуся хвилин 15-20 умовляли хлопчика погуляти з мамою. І лише після того як позивачка пообіцяла сину купити туфлі та покатати його на качелях дитина пішла з нею. Згідно акта депутата Дніпровської селещної ради від 06.06.2009 року  встановлено, що коли позивачка прийшла забирати свого сина у встановлений їй час, дитина навідріз відмовилась йти з нею і   навіть умовляння сусідвів та дідуся і бабусі  не дали результату. Після цього разу відвідування позивачкою дитини припинились.

        Оцінючи дані докази суд приходить до висновку, що дитина сама не  хоче спілкуватись та проживати з позивачкою.  ОСОБА_6, допитувався і в судовому засіданні в присутності   педагога і суду повідомив, що він хоче проживати разом з дідусем та бабусею і не хоче проживати з мамою. При цьому постійно повторюючи суду, що мати його била і він тому не хоче з нею жити. Також пояснював, що мати один раз приходила до нього в школу, приносила йому цукерки, але він відмовся їх брати. Згідно пояснень педагога, який  приймав участь в судовому засіданні вбачається, що дитина звикла до діда та баби, з якими проживає, тому  ця обставина повинна бути врахована при прийнятті рішення. З пояснень дитини вбачається, що деякі його вислови взяті зі слів інших осіб, але в цілому він висловив саме своє бажання.

  Відповідно до п. 1 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб дитина проживала разом з ними.

    п. 3 ст. 163 СК України передбачено, що суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

     Сімейним законодавством України передбачений обов”язок батьків виховувати та ростити дитину, що є найважливішим обов”язком батька та матері, як перед дитиною так і перед усією родиною та суспільством. В даному випадку судом встановлено, що позивачка народила дитину і до досягнення чотирьох років виконувала свої обов”язки щодо її  виховання. Починаючи з вересня  2006 року почала байдуже ставитись до дитини,  її вигляду, здоров”я, мотивуючи свою поведінку тим, що в неї виникли  саварки з батьком хлочика, був розірваний шлюб, їй необхідно було влаштувати старшу дитину, яка була психічно хворою, але все це  на думку суду не  виправдовує її поведінки. Так як мати при будь-яких обставинах повинна залишатись матір”ю, дбайливо ставитись до своїх дітей, стільки б їх не було та якими б вони не були за станом здоров”я.

        Проте  позивачка  відмовилась від дитини добровільно передавши її на виховання батькові, який  не відмовився від дитини і прийняв її до своє сім”ї. Після смерті батька   дідусь та бабуся продовжили піклуватись про хлопчика,  створили йому такі умови та оточили увагою і любов”ю, що дитина відмовляється покидати їх та  йти до когось іншого. Так  вчитель  ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що коли мати прийшла відвідати дитину – ОСОБА_6 з острахом йшов до неї боячись, що вона його забере. І лише коли вчитель сказала, про те, що його віддасть тільки бабусі чи дідусеві, які приводять його до школи, поголився поспілкуватись з мамою. В 2008 році хлопчик пішов до школи, проте мати  не потурбувалась зібрати його до школи, не пішла на свято першого дзвоника, що є значною подією в житті дитини, першим її кроком до дорослого  самостійного життя, але дитина в цей час підтримки матері не одержала.

         Відповідно до ст. 29 п. 4 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, усиновлювачів або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров”я, в якому вона проживає

        Судом встановлено, що мати лише періодично, коли у неї виникає потреба  згадує, що в неї є дитина і тоді звертається до тих чи  інших органів, щодо її повернення. Проте, виховання та піклування за малолітньою дитиною потребує постійного нагляду, постійної уваги, постійної праці з боку матері, в деяких випадках навіть самопожертви,  але все це позивачкою ігноруюється.

       Суд не вбачає  палкого бажання матері налагодити  відносини з сином та забрати його до себе. Так з постанов органу опіки та піклування вбачається, що при звернені до  них  позивачка не завжди приходила на засідання, де  вирішувалось її питання.  Відвідавши два рази дитину в 2009 році і побачивши її опір  у матері не  вистачило наполегливості вжити всіх заходів, щоб дитина звикла до неї та перестала її побоюватись. Якщо  хлопчик відмовлявся йти з нею, позивачка могла б залишатись з відповідачами до яких він звик і в їх присутності спілкуватись з дитиною, відвідувати дитину частіше в школі, де вона перебуває під наглядом педагогів, та в отченні сваоїх друзів і така б її поведінка дала б певний результат – дитина звикла б до неї та переставла б її  боятись, і як наслідок могла  б виразити бажання, щодо проживання разом з позивачкою.

     Враховуючи думку  представника третьої особи, пелдагога, соціального психолога школи, самої дитини суд вважає, що відібрання дитини в даний час у відповідачів та передача її позивачці, призведе  до винекненння стерсу у дитини, навіть при умові, що позивачка добре б ставилась до неї та належно виховувала. Так як у дитини зміняться побутові умови, звичне для неї оточення, хлопчик змушений  буде перейти до іншої школи та  налагоджувати стосунки з новими друзями, що в даному віці викликає велике психологічне напруження  у дитини. Проте мати ставлячи вимогу про негайну передачу їй дитини всіх цих факторів не враховує.

     Про відсутність у матері  дійсного бажання  забрати дитину та самій виховувати її свідчить і її поведінка в судових засіданнях. Так  звернувшись з позовною заявою  до суду в листопаді 2009 року, позивачка часто не з”являлась в судові засідання не повідомляючи причин або мотивуючи це зайнятістю свого адвоката. Судові засідання призначались також на грудень місяць 2009 року та на січень місяць 2010 року. В цей час  були сильні морози, проте позивачка один раз категорично відмовилась  від проведення судового засідання,  мотивуючи відмову  зайнятістю свого адвоката.  За іншим разом взагалі не з”явилась до суду  приславши телеграму з проханням перенести  судове засідання. Проте в ці судові засідання викликався і син позивачки, для дитини поїздка в сильний мороз, зметілі складала загрозу здоров”ю, відповідачі змушені були наймати   особистий транспорт для того, щоб  привезти дитину та врятувати її від хвороби, але позивачка байдуже ставилась до цього і стан здоров”я її власної дитини, той факт, що дитина може замерзнути її не хвилював. Зайшовши до залу судового засідання  син позивачки пішов до бабусі, а не до матері, також він  з довірою ставився до своєї вчительки, яка знаходилась разом з дитиною під час її допиту, щоб перешкодити впливу сторін на  дитину, але ні разу   хлопчик не виявив бажання підійти до матері, навіть не назваши її мамою, а відповівши на запитання суду, що це  - ОСОБА_2.  В останні два судові засідання  позивачка не з”явилась взагалі, не повідомивши ні суду, ні своєму представнику про причину неявки, що суд також розцінює як небажання позивачки повернути собі дитину, байдуже ставлення до того яке  рішення буде прийняте за її позовом.

         За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про повернення дитини позивачці потрібно відмовити. Так як на думку суду повернення дитини матері  буде суперечити інтересам дитини, її нормальному розвитку та вихованню, а також буде великою психологічною травмою для дитини.

             На основі ст. 29 ЦК України   ст. 163  СК України, керуючись ст. 10,60,212, 214.215 ЦПК України, суд,-

                                                ВИРІШИВ:

       У задоволенні  позовних вимог про відбрання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та передати його на виховання ОСОБА_2 -  відмовити

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скрги через Верхньодніпровський районний суд.   Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом демяти днів з дня отримання цього рішення

Головуючий