Справа № 22-2007 2007р. Головуючий у 1-й інстанції: Бевз О.Ю.

Категорія: 33 Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2007 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів: Полежая В.Д. (головуючого),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою прокурора Бобринецького району на рішення Бобринецького районного суду від 21 серпня 2007 року в цивільній справі за його позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 про повернення зайве виплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року прокурор Бобринецького району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі відділу освіти Бобринецької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення зайве виплачених коштів.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що проведеною прокуратурою Бобринецького району перевіркою дотримання вимог бюджетного законодавства відділом освіти Бобринецької РДА було виявлено, що в порушення п.1.1. Типового положення про атестацію педагогічних працівників України вчителі викладають предмети, за якими вони не були атестовані.

Зокрема, відповідач, який працює заступником директора школи по навчально-виховній роботі Олексіївської ЗОШ І-Ш ступенів і який має за дипломом кваліфікацію вчителя математики і фізики, у 2000 році був атестований шкільною атестаційною комісією на 1-у кваліфікаційну категорію за посадою заступника директора по навчально-виховній роботі що не передбачено "Типовим положенням про атестацію"і що призвело до зайве виплачених йому відпускних в сумі 619 грн.95 коп.

Посилаючись на ці обставини, прокурор просив стягнути з відповідача на користь відділу освіти 619 грн.95коп.

Рішенням Бобринецького районного суду від 21 серпня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування цього рішення через порушення судом першої інстанції норм цивільно-процесуального та матеріального права.

Зазначається про те, що відповідач, працюючи заступником директора Олексіївської ЗОШ І-Ш ступенів, достеменно знаючи про те, що перед черговою атестацією, яка відбулася 17.04.2000 року, він не проходив курси підвищення кваліфікації, а тому не міг претендувати на першу кваліфікаційну категорію за посадою заступника директора по навчально-виховній роботі, оскільки за освітою він має кваліфікацію вчителя математики і фізики, безпідставно отримав 571 грн.91коп. 3аробітної плати, що разом з нарахуваннями складає 619 грн.95коп.

Суд, відмовляючи в позові, послався на ст. 1215 ЦК України, проте не врахував, що відповідач діяв недобросовісно, а тому він не звільняється від обов’язку повернути зайве виплачені йому кошти.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги відповідача, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції- залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд перщої інстанції дійшов висновку про те, що спірна сума коштів, яка була виплачена відповідачу в період з 1.01.2004 року по 17.04.2005 року як частина заробітної плати та відпускних за 2003-2004рр., не підлягає поверненню, оскільки вона була виплачена позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку позивача та недобросовісності з боку відповідача, як набувача цих коштів.

Такий висновок грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, належному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України від 20.08.1993р. (з на ст. 3мінами) атестація педагогічних працівників проводиться атестаційними комісіями, що створюються, зокрема, при навчально-виховних закладах в порядку, встановленому гл.УІ.

До повноважень атестаційної комісії належить узагальнення результатів вивчення професійної діяльності, підвищення фахової компетентності та загальної культури педагогічного працівника, який атестується, забезпечення об"єктивності експертних оцінок, дотримання основних принципів атестації педагогічних працівників. Пунктом 7.2 Типового положення визначено, що саме атестаційна комісія при навчально-виховному закладі у порядку, встановленому главою УП цього ж положення, атестує і приймає рішення про відповідність (відповідність за умови, невідповідність) педагогічного працівника займаній посаді. Встановлює, підтверджує (не підтверджує) одну із кваліфікаційних категорій: "спеціаліст", "спеціаліст П категорії", "спеціаліст 1 категорії", визначає відповідний посадовий оклад (ставку заробітної плати).

За результатами атестації керівник навчально-виховного закладу, органу державного управління освітою видає наказ, який у тижневий строк доводиться до відома атестованого, колективу та подається в бухгалтерію для нарахування педагогічному працівникові заробітної плати згідно із встановленим посадовим окладом (ставкою заробітної плати) з дня прийняття рішення атестаційної комісії.

Таким чином, відповідальність за атестацію та пов"язане з цим вирішення питань про відповідність працівника займаній посаді та визначенні йому за результами атестації відповідного посадового окладу лежить на атестаційній комісії НВЗ.

За таких обставин, враховуючи, що працівник, який є членом атестаційної комісії (відповідач був членом такої комісії), атестуються на загальних підставах, той факт, що перед черговою атестацією, яка мала місце 17.04.2000 року, ОСОБА_1 не пройшов підвищення кваліфікації у порядку, встановленому п.3.4 Типового положення, в зв"язку з чим, на думку прокурора, безпідставно отримував заробітну плату, нараховану з окладу спеціаліста 1-ї категорії, - не може бути підставою для зобов"язання відповідача повернути начеб-то зайво виплачені йому кошти.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач подав до атестаційної комісії неправдиві відомості, чи в його діях або бездіяльності є ознаки зловживань своїм посадовим становищем.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач достеменно знав, що він не міг бути атестований на кваліфікаційну категорію "спеціаліст 1-го класу" через відсутність даних про підвищення кваліфікації в акредитованих на здійснення підвищення кваліфікації організаціях або установах, а отже знав, що він не може отримувати кошти відповідно до зазначеної категоії, але отримував їх, не свідчать про його недобросовісну поведінку, оскільки ніяких неправдивих відомостей атестаційній комісії він не повідомляв.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Бобринецького району відхилити, а рішення бобринецького районного суду від21 серпня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.