Справа № 22-1855 2007р. Головуючий у 1-й інстанції: Льон С. М.

Категорія: 34 Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2007 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою онукою та про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною поведінкою відповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд з цим позовом до ОСОБА_1. Зазначала, що її дочка ОСОБА_3 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого є дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вересні 2006 року дочка позивачки померла. Після цього онука залишилась проживати разом з батьком.

Через суперечки, що виникли з питань розподілу спадщини, яка відкрилась після смерті дочки, між нею та відповідачем склалися неприязні стосунки. Відповідач став чинити їй та її чоловікові перешкоди у спілкуванні з онукою, що завдає їм душевного болю та не відповідає інтересам дитини.

Посилаючись на ці обставини, просила визначити порядок її спілкування з онукою та стягнути з відповідача 5 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої його неправомірними діями.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2007 року позов задоволено частково: суд визначив порядок зустрічей позивачки з онукою за місцем проживання першої протягом двох тижнів у зимовий, весняний та осінній періоди та протягом одного місяця влітку; в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовив.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування цього рішення і про ухвалення нового рішення, яким визначити порядок спілкування та участі у вихованні дитини для позивачки - за місцем проживання дитини. Зазначається, що суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми цивільно-процесуального права. Зокрема, вказується на те, що суд не врахував ні інтересів дитини, ні його інтереси як батька, оскільки дитина ще досить мала і часті переїзди можуть нашкодити її здоров"ю. Крім того, дитина відвідує дошкільний дитячий виховний заклад, а через два роки піде до школи, в зв"язку з чим рішення суду неможливо буде виконати, оскільки шкільні канікули (крім літніх) є коротшими за визначений судом строк, протягом якого дитина повинна бути з позивачкою, яка проживає у м. Котовську Одеської області. Такий порядок порушує і його права як батька, оскільки весь час можливих майбутніх канікул дочка повинна бути з позивачкою.

Суд також вийшов за межі позовних вимог і встановив порядок спілкування позивачки з дитиною на більший строк, ніж та просила в заяві.

Суд не встановив факту чинення ним перешкод у спілкуванні позивачки з онукою, а тому безпідставно зобов"язав його не чинити таких перешкод.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, заперечення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що рішення суду підлягає зміні з таких підстав.

Задовільняючи позов, суд першої інстанції, встановивши, що між бабою та батьком малолітньої дитини виник спір щодо участі першої у вихованні онуки, правильно визначив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Проте, визначаючи порядок участі позивачки у вихованні онуки, суд першої інстанції належним чином не врахував загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст. 7 СК України, на що обгрунтовано скаржиться відповідач, і що призвело до певного необгрунтованого ігнорування інтересів батька та самої малолітньої дитини.

Так, ч.ч.8, 9 цієї статті встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

З обставин справи вбачається, що на час вирішення спору онуці позивачки виповнилося лише чотири роки. Питання забезпечення права позивачки на спілкування з онукою ускладнено тим, що позивачка проживає в Одеській області і бажає спілкуватися з онукою за місцем свого проживання, а дитина проживає з батьком у м. Кіровограді. Крім того, між сторонами виникли неприязні стосунки не з приводу даного спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо надання права позивачці на побачення з онукою за місцем свого проживання протягом одного місяця влітку та двох тижнів взимку, оскільки дитина до смерті матері проживала в сім"ї позивачки, добре знає бабу, діда, тітку, сім"я позивачки любить ОСОБА_4. Такий термін тимчасового проживання малолітньої дитини в родині баби без батька відповідає віку дитини, інтересам як баби та членів її сім’ї так і онуки, а також не порушує прав та інтересів батька.

Саме такого висновку дійшов і орган опіки та піклування (а.с. 22). Включення до порядку побачень позивачки з онукою за місцем проживання першої ще й по два тижні весною та восени, на розсуд колегії суддів, є не зовсім доцільним для малолітньої дитини, яка відвідує дитячий дошкільний заклад та з огляду на її вік. Часті переїзди та зміна домашньої обстановки можуть негативно вплинути на здоров"я та душевний стан дитини. До того ж позивачка не позбавлена права спілкуватися з дитиною за місцем проживання онуки, по телефону і т.ін.

Згідно із ч.2 ст. 159 СК України, при визначенні способу участі осіб, зазначених у ст. 263 СК України, у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця їх проживання тощо), місця та часу їхнього спілкування, суд повинен враховувати вік, стан здоров"я дитини, поведінку родичів, а також інші істотні обставини.

Оскільки суд першої інстанції неповно врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення спору щодо участі баби у вихованні онуки, чим порушив норми матеріального права, рішення суду підлягає зміні в частині виключення з порядку побачень баби з онукою за місцем проживання баби весняного та осіннього періодів. В решті рішення суду є законним і обгрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2007 року змінити. Виключити із встановленого цим рішенням порядку зустрічей ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, двотижневі періоди їх побачень за місцем проживання ОСОБА_2 весною та восени.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.