АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1571- 2007року Головуючий у 1-й інстанції Комлач О.Ф.
категорія 23 Доповідач Франко В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2007 року
Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Кіселика С А,
суддів: Франко В А, Суржика М. М.
при секретарі, Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної шкоди.
Зазначив, що по кримінальній справі 3-1986 за 1996 рік, порушеній прокурором Олександрівського району, по факту самоправства та незаконного вилучення належного йому автобуса, шляхом вчинення відповідачами за попередньою змовою ряду незаконних дій - по вилученню автобуса, переоформленню, повторному продажу, розібранню та приведенню у непридатний для використання стан, він, позивач, визнаний потерпілим.
Постановою заступника начальника слідчої частини СУ УМВС в Кіровоградській області від 7.11.1999 року справа провадженням закрита за давністю притягнення до кримінальної відповідальності
Зазначив, що відповідачі незаконно вилучили в нього його власний автобус, який він придбав для фермерського господарства і для оплати його вартості взяв кредит у банку.
Так як по вині відповідачів він не зміг отримувати доходи з використанням автобуса, а також із-за того, що банком було в погашення кредиту, забрано у нього 2 автомобіля ЗІЛ-130 з полу-причепами і він також не зміг отримувати доходи від використання даних автомобілів, постраждало його фермерське господарство.
Також це є причиною того, що він не зміг належним чином забезпечити свою см»ю. У нього погіршився стан здоров»я, зіпсувалися стосунки з друзями та знайомими, склався тяжкий матеріальний стан.
За таких обставин, в доповненнях до позову, просив стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 253186 грн. 20 коп., та 253186 грн. 35коп.-в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Олександрівського районного суду від 12 червня 2007 року в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.
Зазначає, зокрема, що судом належно не з»ясовані всі обставини справи, судом однобічно розглянуто дану справу, та неправильно засновано норми закону.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляції та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Згідно зі ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи (зокрема і постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 5 листопада 1999 року) (а. с. 22-31, вбачається, що ОСОБА_1 погодився на купівлю автобуса ЛАЗ 699, 1987 року випуску, держномер НОМЕР_1 за суму, еквівалентну 9000 доларів США.
28 лютого 1996 року позивач уклав нотаріально посвідчений договір з ОСОБА_7, який діяв за дорученням від ОСОБА_4 про придбання автобуса ЛАЗ 699, 1987 року випуску, держномер НОМЕР_1, юридичним власником якого був ОСОБА_4 (а.с. 12-13).
Для купівлі автобусу, позивачу, було надано цільовий кредит банку в сумі 1500 000 000 крб.
Платіжним дорученням № 1 від 28.02.1996 року ОСОБА_1 була перерахована зазначена сума на рахунок продавця ОСОБА_7, (а.с. 10-11), який розрахувався з фактичним власником автобуса ОСОБА_8 (а.с. 22-31) (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.)
Придбаний автобус ОСОБА_1 почав використовувати для власного бізнесу, проте в органах ДАЇ даний договір не зареєстрував, тобто, свого права власності на спірний автобус належним чином не оформив і тому ОСОБА_4 залишався його юридичним власником.
Оскільки ОСОБА_1 не повністю розрахувався за автобус з його фактичним власником і залишався винним суму в національній валюті, еквівалентну 2700 у.о., 28.03.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на прохання свого брата ОСОБА_8, фактичного власника автобуса, безпідставно, шляхом самоуправства заволоділи спірним автобусом ЛАЗ-699, .
Після цього, ОСОБА_2, без відома ОСОБА_3, вступив в цивільно-правові стосунки з ОСОБА_6, та ОСОБА_5 про придбання ними спірного автобуса ЛАЗ 699, 1987 року випуску, держномер НОМЕР_1.
Виходячи з таких обставин, ОСОБА_4, як юридичним власником спірного автобуса, було нотаріально оформлено генеральне доручення на ОСОБА_6 на продаж спірного автобуса ЛАЗ 699.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 9.04.1996 року, придбали вказаний автобус, за який розрахувалися з ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виразились у вилученні автобуса ЛАЗ 699 у ОСОБА_1 та вдруге продажі спірного автобуса ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивачеві ОСОБА_1 була спричинена матеріальна та моральна шкода.
Як вище вже було зазначено, за фактом вилучення автобуса була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і, 5 листопада 1999 року постановою слідчого управління УMBС в Кіровоградській області було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно цих осіб.. Роз»яснено при цьому його право на відшкодування заподіяної шкоди в цивільному порядку.
В листопаді 2001року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної шкоди.
В лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з іншим позовом до вказаних осіб про визнання договору купівлі-продажу автобуса, укладеного 9.04.1996 року недійсним. Справа була предметом розгляду Ленінським районним судом м. Кіровограда.
При цьому розгляд даної справи Олександрівським районним судом, стосовно його позову від листопада 2001 року до вказаних осіб про відшкодування шкоди, провадженням було призупинено.
Під час розгляду вище вказаних справ за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли відповідно в 2002 та 2003 p.p. (.а.с. 75)
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6. ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним було відмовлено по причині закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з посиланням на статті Закону України « Про власність», діючий на той час, зазначив в своєму рішенні, що твердження відповідачів, що ОСОБА_1 не розрахувався з ОСОБА_8 3а спірний автобус та не вчинив документального переоформлення автобуса в ДАІ, а тому і не був власником автобуса на момент оформлення між ними договору купівлі-продажу, є безпідставними та такими, що не грунтується на законі.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності згідно зі ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на той час. Причин пропуску строку до суду, які могли б судом визнані поважними, позивачем та його представником не надані і судом не встановлені, а згідно ст..80 ЦК України (в редакції 1963 року) є підставою для відмовлення в позові.
Ухвалою від 13 березня 2007 року Олександрійський районний суд, поновив провадження по цивільній справі. (а.с. 130). за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Ухвалою від 12 червня 2007 року судом було прийнято відмову позивача від позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, як вище вже зазначалось, померли.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції в своєму рішенні від 12 червня 2007 року зазначив, зокрема, що достовірних даних про те, що позивач сплатив ОСОБА_7 вартість спірного автобусу позивачем не представлено.
Суд також не взяв до уваги договір купівлі-продажу від 28 лютого 1996 року, як доказ того, що позивач являється власником спірного автобуса, посилаючись на довідку Знам»яського МРЕВ, власником автобусу являється ОСОБА_5.(а.с. 65).
А за таких підстав, що позивач, на думку суду, не являється власником спірного автобуса, відповідачі ніяким чином не порушили його законних прав, тому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Проте з такими висновками Олександрівського районного суду погодитись не можна.
Як вище зазначалось, матеріалами кримінальної справи було встановлено, що ОСОБА_1 частково розрахувався з Корсунем за придбаний позивачем автобус, і що той передав гроші в національній валюті в сумі, еквівалентній 6300 у.о. фактичному власнику ОСОБА_8
Також, як вище зазначалось, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2005 року, яке має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, було встановлено, що ОСОБА_1 був власником автобусу і що спірний автобус неправомірно було вилучено та продано. Проте суд відмовив в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з підстав закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову.
Згідно ухвали Олександрівського районного суду від 12 червня 2007 року ОСОБА_1 відмовився від позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_3, (які є померлими) з підстав не причетності їх до виникнення шкоди. (а.с. 162)
ОСОБА_8, який був фактичним власником автобусу до його придбання ОСОБА_1 і частково отримав кошти за автобус, до участі в справі не залучався.
В позові ОСОБА_1 вказує на те, що за несвоєчасно погашений кредит банку у нього було вилучено ще два автомобілі ЗІЛ-130. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність цих автомобілів у власності позивача, та про вилучення їх банком.
За таких підстав колегія суддів вважає, що Згідно вимог п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову слід відмовити..
На підставі ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду від 12 червня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.