Справа № 2а-579/2010 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2010 року смт. Станиця Луганська
Луганської області
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Антонов Ю.А., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду смт. Станиця Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа – Головне управління Державного казначейства у Луганській області про визнання противоправною бездіяльність, зобов’язання провести перерахунок та виплатити доплати до пенсії як дитині війни з 06.04.2010 року по теперішній час та надалі виплачувати підвищену пенсію, -
В С Т А Н О В И В:
06 .10.2010 року позивач звернувся в Станично-Луганський районний суд Луганської області з адміністративним позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він віднесений до категорії дітей війни і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач такі виплати не проводив.
У позові позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати належної йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії в Україні за віком та зобов’язати відповідача здійснити йому зазначене нарахування пенсії за період з 01.01.2009 року по теперішній час та зобов’язати відповідача проводити відповідні виплати щомісячно надалі, однак не просив відновити йому передбачений законом строк звернення до суду.
Ухвалою судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 07.10.2010 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 січня 2009 року по теперішній час, тобто по день розгляду справи у суді, залишено без розгляду в частині позовних вимог про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 січня 2009 року по 05 квітня 2010 рік включно, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, в іншій частині позовних вимог ухвалою судді від 07.10.2010 року відкрито провадження по справі.
До початку судового засідання від сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі у зв’язку з чим до початку розгляду справи було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивача, а.с. 7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.
Відповідно до ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, опублікований у газеті «Голос України» від 30.04.2010 р.. № 80, прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах : з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. та визначено, що розміри соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 р.» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, з 01.01.2010 р. відповідач виплачує позивачу, як дитині війни, підвищення у твердих розмірах у розмірі 49,80 грн. в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірах менших за 30% мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен був нараховувати позичу державну соціальну допомогу як дитині війни в наступних розмірах: з 01.01.2010 року – 695 грн. х 30% = 208,50 грн.; з 01.04.2010 р. – 706 грн. х 30%=211,80 грн.; з 01.07.2010 р. – 709 грн. х 30% = 212,70 грн.
За період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 рік відповідачем нарахована та виплачена позивачу щомісячна державна допомога по 49,80 грн. щомісячно.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по виплатам підвищення пенсії як дитині війни.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача перерахувати позивачу щомісячну державну допомогу, як дитині війни, без обмеження строком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 06 квітня 2010 року по день розгляду справи в суді, тобто по 09 листопада 2010 рік, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 06 квітня 2010 року по день розгляду справи в суді, тобто по 09 листопада 2010 рік, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або за відсутності особи, яка брала учать але не була присутня при її проголошенні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ю.А. Антонов