Справа №2-а-978/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року суддя Балаклійського районного суду Харківської області Соколова К.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Балаклія Харківської області справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

13 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі – УПФУ в Балаклійському районі Харківської області), в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому підвищення до пенсії як дитині війни; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, виключно з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року по день винесення рішення та в подальшому.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві вказав, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення за 2006-2007 роки взагалі, а за 2008 рік - початок 2010 року – частково, в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд у задоволенні позову відмовити, провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодного разу не була реалізована, оскільки дію цієї статті на цей період було зупинено ст.ст.77,110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-V від 19.12.2006 року. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України” на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Вказує, що витрати, на яких наполягає позивач, не передбачені бюджетом управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області, а управління ПФУ не уповноважене здійснювати зміни витратної частини затвердженого бюджету. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні такого підвищення. Зауважив, що нарахування та виплату щомісячних державних соціальних допомог здійснює Управління праці та соціального захисту населення, до компетенції управління ПФУ в Балаклійському районі Харківської області входить виплата пенсій та підвищення пенсійного забезпечення. Тому вважає, що є неналежним відповідачем по цій справі. Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст.99 КАС України.

Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Позивач народився 30 квітня 1940 року (а.с.5).

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим у ньому штампом «Дитина війни» (а.с. 7,8).

Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2010 року  адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду та зобов'язання вчинити певні дії  залишений без розгляду за період з 09 липня 2007 року по 12 квітня 2010 року .

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції:

«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до  пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення  Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що підвищення до пенсії позивачу управлінням Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області встановлено у розмірі 49 гривень 80 копійок і по теперішній час.

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо встановлення підвищення до пенсії позивачу, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції  України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу і, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення і встановлення доплати до пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а не Постанови КМУ.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання зробити перерахунок пенсії за 2010 рік, то суд зазначає наступне. Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року – 695 гривень, з 01 квітня 2010 року – 706 гривень, з 01 липня 2010 року – 709 гривень, з 01 жовтня 2010 року – 723 гривні, з 01 грудня 2010 року – 734 гривні. Таким чином, позивачу розмір щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є УПФУ в Балаклійському районі Харківської області.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов ' язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов ' язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області , за місцем проживання позивача.  

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов ' язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов ' язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань судом не береться до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС  у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов ' язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов ' язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов ' язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов ' язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов ' язок щодо виплати позивачу 30%  підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов ' язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять до системи його органів, але вони не вчинили необхідних дій для належного нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов ' язку щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які стосуються визнання бездіяльності відповідача незаконною та виплати підвищення до пенсії з 13 квітня 2010 по 15 листопада 2010 року  є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо захисту права позивача на отримання в майбутньому підвищення до пенсії відповідно до змін діючого законодавства і встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком на день фактичного виконання нарахування виплат суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.

З  положень ст.2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

    У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, ч.2 ст.11, ч.2 ст.72, ст.ст.94, 99, 160, 161, п.4 ч.2 ст.162,  ст.ст.163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі про зобов’язання вчинити певні дії  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії за період з 13 квітня 2010 року по 15 листопада 2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області нарахувати ОСОБА_1, як особі, яка має статус «Дитина війни», щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 13 квітня 2010 року по 15 листопада 2010 року, з урахування виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги .

СУДДЯ