ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2007 року Справа №2-а-10840/07
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Сауляк Ю.В.
при секретарі судового засідання Кащук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1до Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування рішення
В присутності:
позивача: ОСОБА_1.;
представника позивача: ОСОБА_2., діє за усною заявою довірителя;
представника відповідача: Колосова Л.С., діє на підставі доручення №463 від 03.09.2007 року
В С Т А Н О В И В :
Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення, яким накладено на позивача штраф у розмірі 1700 грн. за порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що рішення відповідача №108 від 26.12.2006 року є протиправним, оскільки останній ухвалюючи його не врахував усі фактичні обставини.
Так, на думку позивача, «щит», на якому розміщена інформація про послуги, які надає підприємство позивача (перукарня), не є зовнішньою рекламою в розумінні ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року. Окрім цього, земля, на якій він розташований, використовується СПД ОСОБА_1. на підставі договору оренди укладеного з Вінницькою міською радою, згідно умов якого позивач має право її використовувати на власний розсуд відповідно до мети договору.
Натомість, представник відповідача проти позову заперечила, в судовому засіданні просила суд у позові відмовити.
Доводячи правомірність рішення №108 від 26.12.2006 року щодо накладення стягнень на позивача останній зауважив, що інформація, що зазначена на конструкції, розміщеній на земельній ділянці поруч із підприємством позивача, має ознаки зовнішньої реклами, що підпадає під визначення, що містяться у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року.
Окрім цього представник відповідача наголосила, що причиною застосування штрафу була відсутність у позивача дозволу власника земельної ділянки на розміщення реклами на ній, яким у даному випадку, згідно положень ст.4 Закону України «Про оренду землі», є міська рада.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що рішенням №108 від 26.12.2006 року на позивача було накладено штраф у розмірі 1700 грн. за порушення вимог встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, а саме: «зовнішню рекламу розміщено без відповідного дозволу, що видається виконавчим комітетом міської ради».
При цьому у рішенні відповідач зіслався на недотримання позивачем вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року, відповідно до яких зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Вирішуючи спір щодо встановлення відповідності прийнятого відповідачем рішення вимогам закону та нормам права суд керувався внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. При цьому були застосовані положення ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до яких в зв'язку із запереченням проти позову, обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладено на останнього.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що рішення №108 від 26.12.2006 року є неправомірним, оскільки ухвалюючи його відповідачем не враховані усі фактичні обставини.
Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року: під зовнішньою рекламою слід розуміти «рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг». При цьому, частиною 2 Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року визначено, що «спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами».
В зв'язку з викладеним слід погодитись із твердженням відповідача, що інформація, яка розміщена на щиті, є зовнішньою рекламою.
Разом з цим, висновок відповідача, що у позивача відсутній дозвіл на розповсюдження та розміщення реклами, що став підставою до накладення штрафу на підставі ст.16 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року, не відповідає дійсним обставинам справи.
Так, зі змісту укладеного між позивачкою та Вінницькою міською радою 29 липня 2004 року договору оренди (копія якого міститься в матеріалах справи), випливає протилежне.
Згідно умов даного договору (п.п. 15, 16) земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Київська, 122, передана позивачу для комерційних та громадських потреб (при цьому слід зазначити, що ділянка є прилежною до перукарні, яка на праві власності належить позивачці).
Пунктом 30 сторони також передбачили, що орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі; одержувати продукцію і доходи.
Даний факт суд розцінює як дозвіл власника (Вінницької міської ради) на розповсюдження та розміщення на земельній ділянці інформації (у тому рахунку зовнішньої реклами) щодо діяльності перукарні. З метою підтвердження викладеного слід також зазначити, що щит, який містить інформацію про діяльність перукарні не є ні жилим, ні виробничим, ні культурно-побутовим та іншою будівлею та спорудою, зведення яких, згідно п.30 договору від 29.07.2004 року, потребує згоди власника.
На підставі викладеного рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №108 від 26.12.2004 року, підставою до ухвалення якого стало розповсюдження та розміщення реклами без дозволу виконавчого органу Вінницької міської ради, підлягає скасуванню.
Також під час провадження у даній справі суд прийшов до висновку, що рішенням №108 від 26.12.2004 року штрафна санкція застосована до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1, яку в силу зазначеного слід вважати позивачем у даній справі.
Сплачені позивачем судові витрати (сума судового збору) згідно ч.1 ст.94 КАС України підлягають компенсації з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного, керуючись ч.1 ст.1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року; ч.2 Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року; ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позивачем у справі вважати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
2. Позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
3. Визнати протиправним та скасування рішення Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №108 від 26.12.2004 року.
4. Сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. згідно квитанції №702327_001 від 16.07.2007 року компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя :