ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2007 року Справа №2а-10626/07
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Сауляк Ю.В.
при секретарі судового засідання Кащук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії ветерану війни
В присутності:
представника відповідача: Безносюк Н.В., діє за дорученням №591/05-27/07 від 03.09.2007 року;
позивач: не з'явився.
В С Т А Н О В И В :
Подано позов про стягнення за період з 01.01.2004 року по 30.05.2007 року суми недоплаченого підвищення до пенсії ветерану війни.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що оскільки вона є учасником війни, то, відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в реакції закону від 23.11.1995 року, за термін його дії) вона має право на підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
При цьому у позовній заяві остання наголосила, що розрахунок даного підвищення необхідно здійснювати беручи до уваги розмір мінімальної пенсії за віком, що у 2004 році був встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у 2005, 2006, 2007 році - Законом про державний бюджет на відповідний рік.
Позивачка в судове засідання не з'вилась, натомість, подала суду письмову заяву, в якій посилаючись на похилий вік та стан здоров'я, просить справу розглянути у її відсутності.
Представник відповідача під час розгляду справи проти позову заперечила, суду пояснила, що Управління пенсійного фонду, здійснюючи розрахунок зазначеного підвищення правомірно користувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, відповідно п.2 якої розрахунок підвищень, що передбачений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен проводитись виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., оскільки зазначена постанова не визнана в установленому законом порядку неконституційною.
Окрім цього представник відповідача зазначила, що позивачка щомісячно отримує пенсію, отже не могла не знати про порушення своїх прав щодо недоотримання до пенсії як учаснику війни. За таких обставин, враховуючи, що річних строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав позивачкою пропущений, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно посвідчення серії В-III №НОМЕР_1, що видано 24.04.2002 року Липовецьким Управлінням праці та соціального захисту населення, позивачка є учасником війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (в реакції закону від 23.11.1995 року), пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується учасникам війни на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як стверджується матеріалами справи, позивачці, як учаснику війни, в 2002 - 2006 роках щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 9 грн. 96 коп., що обраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., що також передбачено п.2 зазначеної постанови.
Враховуючи, що зазначена Постанова є підзаконним нормативним актом, що видана на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, для конкретизації його законодавчих розпоряджень, вона, в силу вимог ч.1 ст.117 Конституції України є обов`язковою до виконання.
При цьому варто зазначити, що при здійсненні підрахунку підвищень до пенсії, що підлягають виплаті відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 05.10.2005 року) положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до ч.3 ст.28 зазначеного Закону: «мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом».
Разом з цим, відповідно до вимог ст.99 КАС України: «для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Згідно чинного законодавства, позивачка щомісячно отримувала пенсію, отже, не могла не знати про порушення своїх прав та інтересів.
За таких обставин, а також враховуючи, що остання звернувся з позовом до суду 13.07.2007 року (свідченням чого є відтиск штемпеля на поштовому конверті), у позовних вимогах про стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії в силу вимог ст.100 КАС України за період до 13.07.2006 року також слід відмовити з підстав пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
Окрім цього, варто зазначити, що з 01.01.2007 року набув чинності пункт 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 05.10.2005 року, яким передбачено, що: «Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач з 01.01.2007 року правомірно нараховував та виплачував позивачці дане підвищення до пенсії у розмірі 10 процентів виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого, відповідно до положень ст.62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року, з 1 січня 2007 року становив 380 гривень, з 1 квітня становить 406 гривень, з 1 жовтня становитиме 411 гривень.
З урахуванням наведеного, керуючись ч.1 ст.117 Конституції України, ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року в редакції Закону від 23.11.1995 року, ст.62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року, ст.ст. 7, 71, 86, 99, 100, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У позові ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії ветерану війни відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя : /підпис/
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
Постанова суду від 13.09.2007 року набрала законної сили.
Суддя:
Секретар:
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
13.09.2007 року № 2-а-10626/07
на №_________ від __________
ОСОБА_1.
АДРЕСА_1
Вінницький окружний адміністративний суд згідно вимог ч.3 ст.167 КАС України направляє на Вашу адресу копію постанови суду 13.09.2007 року по справі №2-а-10626/07.
Додаток: на ________ аркушах.
Суддя Сауляк Ю.В.