ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2007 року Справа №2-а-11636/07
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сауляк Ю.В.
при секретарі судового засідання Кащук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1до військової частини А0549, м.Вінниця про стягнення грошової компенсації за речове майно
В присутності:
позивача: ОСОБА_1.;
представника відповідача: Оніщенко П.А., діє на підставі доручення від 11.09.2007 року;
представника відповідача: Томчук М.А., діє на підставі доручення від 11.09.2007 року.
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0549, м.Вінниця про визнання дій щодо невиплати грошової компенсації за речове майно незаконними та зобов'язання виплатити дану грошову компенсацію, що станом на 31.05.2007 року, згідно розрахунків позивача, становить 6461,52 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що зазначені кошти підлягають сплаті на підставі та в порядку ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, п.28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого постановою КМУ №1135 від 22.07.1998 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Натомість, представники відповідача під час слухання справи визнали позов в частині, що підлягають виплаті до березня 2000 року посилаючись при цьому на те, що з березня 2000 року набув чинності Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (зі змінами згідно Закону №1577-III), котрим призупинено дію ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей» в частині отримання грошової компенсації замість речового майна. При цьому, останні зазначили, що Закон України №1459-III від 17.02.2000 року не визнаний в законному порядку неконституційним, а тому він є чинним на день розгляду справи.
Суд, виконавши інші дії, передбачені ч.ч. 3, 4 ст.111 КАС України, з урахуванням письмових заяв сторін, закінчив підготовче провадження у даній справі та розпочав судовий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач звільнений наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.05.2007 року №23-пи з військової служби у запас за п.63, підпункт «б» (за віком) з посади старшого техніка відділу бойового чергування, збору і обробки інформації польового командного пункту командного центру Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, позивач як військовослужбовець в період дії зазначеної норми мав право на продовольче та грошове забезпечення за нормами і в термін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим із набуттям чинності ч.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (із змінами згідно Закону №1577-III від 23.03.2000 року) відповідна норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року втратила чинність.
В силу викладеного, позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно за термін дії ст.9-1 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 року, тобто до березня 2000 року, що, згідно наданої останнім довідки №88 від 31.05.2007 року, складає 1825 грн. 59 коп.
За таких обставин, у позові в частині зобов'язання виплатити дану грошову компенсацію за період після 10.03.2000 року слід відмовити.
Окрім цього, слід зазначити, що згідно п.27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 23.10.2004 року: «Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації».
За таких обставин, враховуючи, що наказ про звільнення позивача із Збройних Сил датований 21 травня 2007 року, право на звернення з позовом до суду про стягнення коштів за неотримане речове майно виникло у останнього з моменту з його підписання.
Керуючись ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, ч.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-III від 17.02.2000 року (із змінами згідно Закону №1577-III від 23.03.2000 року), п.27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 23.10.2004 року, ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 121, 128, 158, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати військову частину А0549 (м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105, код 08540799) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за речове майно у сумі 1825 грн. 59 коп.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Згідно положень ч.3 ст.160 КАС України постанова суду оформлена і підписана 17.09.2007 року.
Суддя : /підпис/
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
Постанова суду від 11.09.2007 року по справі №2-а-11636/07 станом на 24.09.2007 року не набрала законної сили.
Суддя:
Секретар: