ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2007 року Справа №2-а-6557/07
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Сауляка Ю.В., суддів Федчука В.В. та Сторчака В.Ю.
при секретарі судового засідання Кащук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання нечинними наказів
В присутності:
позивача: ОСОБА_1.;
представника позивача: ОСОБА_2., діє за довіреністю від 01.06.2007 року;
представник відповідача: Шлапак В.С., діє на підставі довіреності №2948/10/10 від 26.03.2007 року
В С Т А Н О В И В :
Подано позов про визнання нечинним п.7 наказу №37 від 16.02.2007 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він не допускав порушення трудової дисципліни. У 2006 році виконано надходження до бюджету по податку з доходів фізичних осіб на 98,2 відсотків, що сталось в зв'язку із необгрунтованим завищенням у 3,2 рази планового завдання зі сплати податку на грудень 2006 року.
Згодом позивач збільшив позовні вимоги та звернувся до суду з заявою, якою просить суд постановити рішення про визнання нечинним наказу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області №174 від 27.06.2007 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (а.с.98, том I). При цьому позивач вважає, що зазначений наказ постановлений з порушенням вимог ст.149 КЗпП України, оскільки за одне й те саме порушення трудової дисципліни до нього застосовано два стягнення, окрім цього, з останнім наказом позивач не був належним чином ознайомлений.
Під час судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Натомість, представник позивача проти заперечуючи проти позову, суду пояснив, що причиною до прийняття рішення про застосування до позивача заходів стягнення стала бездіяльність останнього, що призвела до невиконання бюджетних призначень по податку з доходів фізичних осіб на грудень 2006 року. При цьому, посилання ОСОБА_1. на значне підвищення плану надходжень є безпідставним, оскільки наказом ДПА України «Про забезпечення виконання бюджетних призначень у грудні 2006 року» №747 від 07.12.2006 року були доведені шляхи виконання даних призначень. Також відповідач вважає, що догани, оголошені позивачу у наказах №37 від 16.02.2007 року та №174 від 27.06.2007 року, за різні недоліки у різних напрямках роботи позивача.
Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування судом наслідків, передбачених ч.1 ст.100 КАС України, оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним наказу №37 від 16.02.2007 року з порушенням термінів звернення, що встановлені ст.233 КЗпП України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що згідно наказу №27 від 14.02.2007 року за позивачем, який займає посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у м.Вінниці, закріплені обов'язки по управлінню оподаткування фізичних осіб та координації роботи відділу масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян.
Наказом №37 від 16.02.2007 року (а.с.22, том I) за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до незабезпечення виконання плану надходжень по податку з доходів фізичних осіб, який затверджений органом місцевого самоврядування на 2006 рік, низької ефективності контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб по справлянню податку з доходів фізичних осіб, невжиття дієвих заходів щодо розширення бази оподаткування за рахунок збільшення кола платників податків юридичних осіб-суб'єктів господарської діяльності з числа зареєстрованих, на підставі ст.ст. 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України, ст.14 Закону України «Про державну службу» №3723 від 16.12.1993 року, позивачу було оголошено догану.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання зазначеного наказу нечинним.
Вирішуючи даний спір, суд керувався внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів. При цьому були застосовані норми чинного законодавства, зокрема, положення ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, відповідач, доводячи правомірність прийнятого рішення (наказу №37 від 16.02.2007 року) в частині застосування до ОСОБА_1. стягнення у вигляді догани, не надав достатніх доказів та не довів факту порушення останнім трудової дисципліна, а також вини позивача, що стала причиною ненадходжень до бюджету коштів по податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим зазначене рішення є таким, що постановлення з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконним.
Так, з тексту зазначеного наказу, письмових заперечень відповідача б/н і дати вбачається, що причиною застосування до позивача заходу стягнення стала бездіяльність останнього, що призвела до невиконання бюджетних призначень по податку з доходів фізичних осіб на грудень 2006 року.
Разом з цим, з матеріалів справи, зокрема, довідки Фінансового управління Вінницької міської ради №2-65/1742 від 20.07.2007 року (а.с.153, том I), вбачається, що планові призначення в грудні 2006 року по податку з доходів фізичних осіб затверджені у розмірі 33818,815 тис. грн., що приблизно у 3 рази більше за попередні місяці. При цьому відповідач не пояснив та не надав доказів щодо того, які саме економічні показники стали підставою істотного збільшення планового призначення. Окрім цього, розпорядженням голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області визначено, що надходження платежів до бюджетів від суб'єктів господарювання повинно бути адекватно їх економічних показників (з урахуванням індексу цін).
Окрім цього, відповідач, посилаючись на невиконання позивачем наказу ДПА України «Про забезпечення виконання бюджетних призначень у грудні 2006 року» №747 від 07.12.2006 року не надав пояснень та доказів щодо того, які саме розпорядження та обов'язки не виконав позивач, що призвело до недоотримання бюджетом платежів, а також які дії чи бездіяльність позивача стали причиною цьому.
Разом з цим мотивуючи прийняття рішення про застосування до позивача заходу стягнення, відповідач зазначив: «Відслідковується низький рівень контрольно-перевірочної роботи підрозділу оподаткування фізичних осіб в ДПІ у м.Вінниці. Сума донарахувань на одне виявлене порушення по перевірках суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з оформлення угод купівлі-продажу транспортних засобів становить 0,4 тис. грн. Низька ефективність проведених перевірок по цьому напрямку в ДПІ у м.Вінниці, протягом 2006 року проведено 11 перевірок, 10 з порушеннями, донараховано лише 4,0 тис. грн. На одну планову документальну перевірку по юридичним особам з питань правильності обчислення податку з доходів найманих працівників узгоджено донарахування в сумі 0,9 тис. грн., що в 2 рази менше, ніж в середньому по області (1,9 тис. грн.) Відсоток стягнення донарахованих платежів по планових перевірках підприємців становить 26,9 відс. (в середньому по області - 46,3 відс.)» (а.с.18, том I).
Натомість, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши діюче законодавство, зокрема, положення Закону України «Про державну податкову службу України» №509-XII від 04.12.1990 року, прийшов до висновку, що метою здійснення планової виїзної перевірки є контроль та перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати платником податків та зборів, а не поповнення бюджету, про що зазначено відповідачем у мотивувальній частині наказу №37 від 16.02.2007 року.
Разом з цим, у письмових поясненнях (а.с. 64 - 66, том I) позивач, обгрунтовуючи причини низького рівня надходжень до бюджету за результатами перевірок зазначив: «…переважна більшість підприємств, що включаються до плану-графіку мають малу чисельність працюючих, вони перевіряються щорічно, бухгалтерські працівники висококваліфіковані, забезпечені сучасною комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням по бухгалтерському і податковому обліку, виплачувані доходи оподатковуються відповідно до законодавства, суми утриманого податку своєчасно перераховуються до бюджету, що унеможливлює допущення помилок, а тому документальні перевірки по них не призводять до суттєвих донарахувань».
Окрім цього, з матеріалів справи (наказу №37 від 16.02.2007 року, акту №1154/8/14-011 від 20.03.2007) вбачається, що показники надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб, пені та штрафних санкцій у 2006 році значно покращились порівняно із 2005 роком.
Також суперечливими є висновки відповідача щодо низької ефективності контрольно-перевірочної роботи позивача юридичних осіб по справлянню податку з доходів фізичних осіб, адже, на відміну від наказу №37 від 16.02.2007 року у акті «Про стан організації контрольно - економічної роботи державної податкової інспекції у м.Вінниці» №1154/8/14-011 від 20.03.2007 року зазначено, що: «У 2006 році сектором здійснено 11 комплексних документальних перевірок. Результативність яких 100 відс., донараховано 239,7 тис. грн. Донарахована на одну результативну комплексну перевірку сума склала 21,8 тис. грн., що в 1,4 рази більше середньообласного показника (15,46 тис. грн.)».
Щодо «невжиття (позивачем) дієвих заходів щодо розширення бази оподаткування за рахунок збільшення кола платників податків юридичних осіб-суб'єктів господарської діяльності з числа зареєстрованих» позивач зазначив, що на показник сплачуваності податку з доходів фізичних осіб юридичними особами негативно впливає такий фактор як значна питома вага незвітуючих підприємств (майже 22 відсотки від зареєстрованих). При цьому позивач стверджує, що працівниками підрозділів ДПІ м.Вінниці вживаються заходи по зняттю з обліку таких платників у судовому порядку.
Такі пояснення позивача підтверджуються фактами, викладеними у акті «Про стан організації контрольно - економічної роботи державної податкової інспекції у м.Вінниці» №1154/8/14-011 від 20.03.2007 року, в якому також зазначено, що у 2006 році залишається високим відсоток підприємств (30 відс.), які виплачують заробітну плату своїм працівникам на рівні, нижчому за розмір законодавчо встановленого мінімуму відносно кількості зазначених підприємств по області.
Разом з цим, частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше. При цьому, частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, тексту позовної заяви, письмових пояснень №750/8/17 від 16.02.2007 року, позивач знав про застосовані до нього заходи дисциплінарного стягнення в день винесення наказу №37 від 16.02.2007 року.
За таких обставин, перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним зазначеного наказу розпочався з 16.02.2007 року та закінчився 15.05.2007 року.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 05.06.2007 року (свідченням чого є відмітка на штемпелі вхідної кореспонденції канцелярії суду №7986), в силу вимог ч.1 ст.100 КАС України, у позові в частині визнання нечинним наказу №37 від 16.02.2007 року слід відмовити оскільки на цьому наполягає відповідач.
Розглянувши матеріали даної справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення учасників процесу, судом також встановлено, що наказом №174 від 27.06.2007 року за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до низького рівня організації роботи управління оподаткування фізичних осіб та низької ефективності контрольно-перевірочної роботи позивачу оголошена друга догана. Згідно ч.2 наказу зазначене рішення прийняте на підставі акту комплексної перевірки №1154/8/14-011 від 20.03.2007.
При цьому відповідач не надав жодних доказів та пояснень щодо того, які діє чи бездіяльність позивача стали причиною «низького рівня організації роботи управління оподаткування фізичних осіб та низької ефективності контрольно-перевірочної роботи позивачу оголошена друга догана».
У акті «Про стан організації контрольно - економічної роботи державної податкової інспекції у м.Вінниці» №1154/8/14-011 від 20.03.2007 року зафіксовані результати перевірки ДПІ у м.Вінниці за період з 01.12.2004 року по 01.02.2007 року. За таких обставин, враховуючи, що головою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області за «неналежне» виконання трудових обов'язків у 2006 році позивачу була оголошена догана, про що зазначено у наказі №37 від 16.02.2007 року, повторне застосування до нього наказом №174 від 26.07.2007 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за цей же період є незаконним, що порушує вимоги ч.1 ст.61 Конституції України від 28.06.1996 року та ч.2 ст.149 КЗпП України.
Окрім цього, наказ №174 від 27.06.2007 року про оголошення догани ОСОБА_1. за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до низького рівня організації роботи управління оподаткування фізичних осіб та низької ефективності контрольно-перевірочної роботи за період з 01.12.2004 року по 01.02.2007 року суперечить також нормам ст.148 КЗпП України, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня його вчинення.
Разом з цим, суд, дослідивши матеріали акту «Про стан організації контрольно - економічної роботи державної податкової інспекції у м.Вінниці» №1154/8/14-011 від 20.03.2007 року встановив, що «На січень 2007 року план по податку з доходів фізичних осіб склав 14107,0 тис. грн., фактично до місцевого бюджету надійшло 15187,6 тис. грн. Виконання плану склало 107,7 відс., порівняно з аналогічним періодом минулого року надходження збільшились на 3485,6 тис. грн., темп росту склав 129,8 відсотків».
Також відповідач, не надав пояснень та доказів щодо того, який обсяг запланованої роботи щодо проведення перевірок не виконаний позивачем. Натомість, останній суду пояснив, що відділ оподаткування фізичних осіб при формуванні плану - графіку перевірочної роботи юридичних осіб на перший квартал поточного року вносив пропозиції щодо включення до плану 28 підприємств та установ, які зменшили перерахування податку з доходів фізичних осіб, тривалий час не перевірялись і відповідно по яких є ймовірність порушень податкового законодавства. Але фактично до плану - графіку включено лише 4 підприємства із запланованого списку.
Приймаючи дані пояснення позивача суд керувався положеннями ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» №509-XII від 04.12.1990 року, відповідно до яких планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності платника податків може бути здійснена за умови отримання письмової згоди керівника відповідного органу державної податкової служби.
В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про оголошення ОСОБА_1. догани (наказ №174 від 27.06.2007 року) головою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області не були дотримані вимоги чинного законодавства України, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
В зв'язку з викладеним наказ голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області №174 від 27.06.2007 року є незаконним.
Керуючись ч.1 ст.61 Конституції України від 28.06.1996 року; ч.2 ст.149, ч.1 ст.233, ст.ст. 147, 148, КЗпП України; ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» №509-XII від 04.12.1990 року; ч.2 ст.71, ст.ст. 70, 79, 86, 99, 100, 158, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання незаконними наказів задовольнити частково.
2. Визнати наказ голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області №174 від 27.06.2007 року незаконним.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови суду від 24.09.2007 року згідно ч.1 ст.160 КАС України оформлено та підписано 01.10.2007 року.
Суддя :
Суддя:
Суддя: