Справа № 2-661/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     1 листопада 2010 року Арбузинський районний  суд  Миколаївської області в складі:

                головуючого судді                                                       -   Кологривої Т.М.,

                за участю секретаря                                                     -   Сердюк Т.Г.,

                позивача                                                                 -   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Арбузинка  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та виселення

В С ТА Н О В И В:    

    У вересні 2010 року   ОСОБА_1  звернулася до суду до ОСОБА_2  з позовом про визнання її такою, що  втратила  право на користування житлом та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.07.2007 року придбала житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 За вказаною адресою зареєстрована відповідачка по справі – ОСОБА_2  З 2007 року відповідачка за вказаною адресою не проживає, але добровільно знятися з реєстрації не бажає. Відповідачка проживає  на АДРЕСА_2  

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила визнати   ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 виселити її з даного житлового будинку  та стягнути на її користь судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.  

Відповідач в судове засідання двічі не з’явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причину своєї неявки суд не повідомила.

            Зі згоди позивача суд ухвалює  рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України

            Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з  наступних підстав.

Судом встановлено, що в будинку позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 з  02.09.1986 року зареєстрована ОСОБА_2 – колишня власниця житлового будинку.  Згідно договору купівлі-продажу  від 31.07.2007 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3  Відповідач за вказаною адресою не проживає, але добровільно знятися з реєстрації не бажає.

Відповідач  членом сім’ї позивача не являється. На даний момент, згідно з поясненням позивача,  відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Відповідно  до п. 3 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженим Постановою КМУ №35 від 16.01.2003 року, місцем проживання фізичної особи є місце де вона постійно або переважно проживає як власник житлового приміщення, за договором або на інших підставах, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2, як попередня власниця будинку при укладанні угоди купівлі-продажу зобов’язалася знятися з реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3    не пізніше 30.09.2007 року, що підтверджено п.14 угоди купівлі-продажу зазначеного будинку.  Відповідачка   ОСОБА_2  з обліку по зазначеному місцю проживання  в органах реєстрації не знялася, після продажу будинку в ньому не проживає, її особисті речі відсутні.  

 У силу ст. ст. 319, 325, 386, 391 ЦК України власник вправі вимагати через суд  усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном .       Судом вірогідно встановлено, що відповідач     ОСОБА_2  після продажу втратила право користування житловою площею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 Наявність реєстрації  відповідача     ОСОБА_2 в зазначеному будинку створює для позивача перешкоди в здійсненні нею права власності в повному обсязі.  

У відповідності до ч 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На користь позивача з відповідача підлягають стягненню 8 грн.  50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на технічно-інформаційне забезпечення розгляду справи,  сплачених при подачі позову.

Разом з тим,  вимоги позивача про виселення та стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

За змістом ч. 1  ст.  84 ЦПК України витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб,  які вони несуть у зв'язку з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права,  які беруть участь у справі.

Позивачем надано підтвердження про сплату адвокату 450 грн. за підготовлення позовної заяви. Участь у справі адвокат на стороні позивача не брав. Тому суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача витрат на оплату юридичної допомоги.

    Оскільки інших підстав, які дають право відповідачу на користування житловим приміщенням у судовому засіданні не встановлено, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

            Керуючись ст.ст. 10, 59,  209, 212, 213, 214, 215, 224-226  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила  право на користування житлом та виселення  задовольнити частково.

          Визнати  ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 (тридцять сім) грн., а всього 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.

           У задоволенні решти вимог – відмовити.

   Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення суду може бути оскаржене  позивачем до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення.

              Суддя                                     Т.М.Кологрива